Рішення № 30829753, 17.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/17/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.13 Справа № 908/667/13-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.

За участю представників: від позивача - Ковальов Д.В., довіреність від 02.01.2013 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/667/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автотранс» (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Східна, буд. 10-В, скорочено ТОВ «ТД «Автотранс»)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, скорочено ФОП ОСОБА_2.)

про стягнення суми

Сутність спору:

ТОВ «ТД «Автотранс» заявлено позовні вимоги до ФОП ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплачених грошових коштів, на підставі договорів оренди транспортних засобів від 01.01.2010 р. у розмірі 19800 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/667/13-г, якій присвоєно номер провадження 34/17/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.03.2013 р.

Ухвалою від 04.03.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 27.03.2013 р., потім розгляд справи був відкладений на 10.04.2013 р.

В судовому засіданні 10.04.2013 р. була оголошена перерва до 17.04.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в періоду часу з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. між позивачем та відповідачем мали місце зобов'язання щодо оренди транспортних засобів, на підставі договорів оренди транспортних засобів від 01.01.2010 р. Станом на 24.10.2010 р. з урахуванням суми орендної плати та здійснених виплат, а також суми надмірно сплачених коштів станом на 18.10.2010 р., сума надмірно сплачених позивачем на користь відповідача грошових коштів за договорами становить 19800 грн. У подальшому розрахунки за укладеними договорами не проводились.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2013 р. проти позову заперечив та зазначив наступне. 31.05.2010 р. відповідачем та позивачем було зроблено запис на тексті договору про припинення договору оренди автотранспорту на автомобіль вантажний МАЗ 53366, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп бортовий тентовий МАЗ 8378, реєстраційний номер НОМЕР_2. Однак, після вчинення запису про припинення договору, позивач відмовився повернути відповідачу транспортні засоби, які були передані йому в користування. Згідно п. 2.2 договору, транспортні засоби вважаються поверненими орендодавцеві з моменту засвідчення цього сторонами на договорі. На договорі оренди відсутній будь-який посвідчувальний запис про виконання відповідачем п. 2.2 договору оренди. Таким чином, не дивлячись на вчинення у договорі запису про його припинення, транспортні засоби залишились у фактичному володінні і користуванні відповідача. Таким чином, сплачені позивачем грошові суми не переплатою і не можуть вважатися безпідставно отриманими коштами. В судове засідання 17.04.2013 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «ТД «Автотранс» (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів (далі - договір № 1).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби (далі - ТЗ): автомобіль вантажний MAN 26 DFLT, 1991 року випуску, кузов № НОМЕР_3, білого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, видане РЕВ МРВ ДАІ № 6 при УМВС України в Запорізькій області 16.03.2007 р., державний номерний знак НОМЕР_4; причіп фургон KOGEL FX, 1992 року випуску, номер шасі № НОМЕР_8, сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, видане РЕВ МРВ ДАІ № 6 при УМВС України в Запорізькій області 18.08.2007 р., державний номерний знак НОМЕР_5. Вартість транспортних засобів на момент укладення договору визначена сторонами в сумі 135000 грн.

Пунктом 2.1 договору № 1 передбачено, що вступ орендаря у користування ТЗ настає одночасно із підписанням сторонами цього договору. Підписання сторонами будь-яких додаткових документів не вимагається.

Згідно п. 2.1 договору № 1, передбачені даним договором оренди транспортних засобів автомобіль вантажний MAN 26 DFLT, 1991 року випуску та причіп фургон KOGEL FX, 1992 року випуску були передані позивачу в оренду.

У відповідності до п. 2.2 договору № 1, у разі припинення цього договору ТЗ повертаються орендарем орендодавцю. Орендар повертає ТЗ орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі ТЗ орендарю цим договором. Транспортні засоби вважаються поверненими орендодавцеві з моменту засвідчення цього сторонами на договорі.

Цей договір укладено на строк до 01.01.2011 р. Зміна та доповнення або розірвання даного договору допускається по взаємній згоді сторін. Чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду (п.п. 7.1, 7.2, 7.6 договору № 1).

У договорі № 1 сторонами зроблений запис, що він розірваний за взаємною згодою сторін 24.12.2010 р.

24.12.2010 р. автомобіль вантажний MAN 26 DFLT, 1991 року випуску та причіп фургон KOGEL FX, 1992 року випуску були повернуті позивачем відповідачу, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-000002 від 24.12.2010 р.

01.01.2010 р. ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «ТД «Автотранс» (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів (далі - договір № 2).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби (далі - ТЗ): автомобіль вантажний МАЗ 53366, 1993 року випуску, кузов НОМЕР_10, синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11, видане Мелітопольським ВРЕР УМВС України в Запорізькій області 24.06.2005 р., державний номерний знак НОМЕР_1; причіп бортовий тентований МАЗ 8378, 1994 року випуску, номер шасі № НОМЕР_8, сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, видане Мелітопольським ВРЕР УМВС України в Запорізькій області 28.02.2006 р., державний номерний знак НОМЕР_2. Вартість транспортних засобів на момент укладення договору визначена сторонами в сумі 100000 грн.

Як передбачено п. 2.1 договору № 2, вступ орендаря у користування ТЗ настає одночасно із підписанням сторонами цього договору. Підписання сторонами будь-яких додаткових документів не вимагається.

Згідно п. 2.1 договору № 2, передбачені даним договором оренди транспортних засобів автомобіль вантажний МАЗ 53366, 1993 року випуску та причіп бортовий тентований МАЗ 8378, 1994 року випуску були передані позивачу в оренду.

За приписами п. 2.2 договору № 2 у разі припинення цього договору ТЗ повертаються орендарем орендодавцю. Орендар повертає ТЗ орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі ТЗ орендарю цим договором. Транспортні засоби вважаються поверненими орендодавцеві з моменту засвідчення цього сторонами на договорі.

Цей договір укладено на строк до 01.01.2011 р. Зміна та доповнення або розірвання даного договору допускається по взаємній згоді сторін. Чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або рішенням суду (п.п. 7.1, 7.2, 7.6 договору № 2).

У договорі № 2 сторонами зроблений запис, що він розірваний за взаємною згодою сторін 31.05.2010 р.

31.05.2010 р. автомобіль вантажний МАЗ 53366, 1993 року випуску та причіп бортовий тентований МАЗ 8378, 1994 року випуску були повернуті позивачем відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-000002 від 31.05.2010 р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1, 2, 6 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частин 1 та 3 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст. 798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

За приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розмір та порядок сплати орендної плати за договорами № 1 та № 2 передбачені розділами 3 відповідних договорів. Розділи 3 викладені сторонами в договорах № 1 та № 2 в однаковій редакції. Так, згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.5 договорів № 1 та № 2 орендна плата визначена сторонами в розмірі 7000 грн. щомісяця. Орендна плата перераховується на рахунок орендодавця у розмірі 100% не пізніше дати закінчення дії договору. Орендна плата може бути видана орендодавцю готівкою, що посвідчується видатковим касовим ордером орендаря. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення ТЗ включно.

На підтвердження користування позивачем транспортними засобами протягом спірного періоду сторонами по двох договорах складені акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) по орендним операціям: два акта від 31.01.2010 р. на загальну суму 14000 грн., два акта від 28.02.2010 р. на загальну суму 14000 грн., два акта від 31.03.2010 р. на загальну суму 14000 грн., два акта від 30.04.2010 р. на загальну суму 14000 грн., два акта від 31.05.2010 р. на загальну суму 14000 грн., акт від 30.06.2010 р. на суму 7000 грн., акт від 31.07.2010 р. на суму 7000 грн., акт від 31.08.2010 р. на суму 7000 грн., акт від 30.09.2010 р. на суму 7000 грн., акт від 29.10.2010 р. на суму 7000 грн., акт від 30.11.2010 р. на суму 7000 грн., всього на загальну суму 112000 грн.

Для сплати орендної плати, відповідачем виставлені рахунки позивачу по двох договорах: № 1 від 31.01.2010 р. за січень 2010 р. на суму 14000 грн., № 2 від 28.02.2010 р. за лютий 2010 р. на суму 14000 грн., № 3 від 31.03.2010 р. за березень 2010 р. на суму 14000 грн., № 4 від 30.04.2010 р. за квітень 2010 р. на суму 14000 грн., № 5 від 31.05.2010 р. за травень 2010 р. на суму 14000 грн., № 6 від 30.06.2010 р. за червень 2010 р. на суму 7000 грн., № 7 від 31.07.2010 р. за липень 2010 р. на суму 7000 грн., № 8 від 31.08.2010 р. за серпень 2010 р. на суму 7000 грн., № 9 від 30.09.2010 р. за вересень 2010 р. на суму 7000 грн., № 10 від 29.10.2010 р. за жовтень 2010 р. на суму 7000 грн., № 11 від 30.11.2010 р. за листопад 2010 р. на суму 7000 грн., всього на загальну суму 112000 грн.

Враховуючи, що договір № 1 розірваний за взаємною згодою сторін 24.12.2010 р., цього ж дня відповідачу повернутий предмет оренди договору № 1, а п. 3.5 цього договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення транспортних засобів включно, позивач повинен сплатити орендну плату за грудень 2010 р. пропорційно кількості днів користування транспортними засобами протягом цього місця.

Таким чином, позивач повинен був сплатити орендну плату по договору № 1 за період: з 01.01.2010 р. по 24.12.2010 р. в сумі 82419,35 грн., а по договору № 2 за період: з 01.01.2010 р. по 31.05.2010 р. (31.05.2010 р. - сторони розірвали договір № 2 за взаємною згодою) в сумі 35000 грн. Отже, всього позивач повинен був сплатити на користь відповідача 117419,35 грн. орендної плати.

Позивач за договорами № 1 та № 2 сплатив на користь відповідача 138800 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 48 від 05.03.2010 р. на суму 6000 грн., № 63 від 16.03.2010 р. на суму 5000 грн., № 40 від 30.03.2010 р. на суму 7000 грн., № 72 від 27.04.2010 р. на суму 10000 грн., № 88 від 14.05.2010 р. на суму 6000 грн., № 25 від 30.06.2010 р. на суму 7000 грн., № 42 від 23.07.2010 р. на суму 15000 грн., № 65 від 21.08.2010 р. на суму 15000 грн., № 66 від 25.08.2010 р. на суму 3800 грн., № 87 від 14.09.2010 р. на суму 13000 грн., № 119 від 18.10.2010 р. на суму 15000 грн.; видатковим касовим ордером № 24 від 02.04.2010 р. на суму 10000 грн.; квитанціями до прибуткового касового ордеру: № 7 від 06.05.2010 р. на суму 6000 грн., № 8 від 12.05.2010 р. на суму 6000 грн., № 9 від 31.05.2010 р. на суму 7000 грн., № 10 від 01.06.2010 р. на суму 7000 грн.

Таким чином, позивач переплатив 21380,65 грн.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

12.11.2012 р. позивач на адресу відповідача направив претензію № 1 від 08.11.2012 р., якою ТОВ «ТД «Автотранс» вимагало в місячний строк з моменту отримання цієї претензії сплатити на користь позивача надмірно сплачені за договорами оренди транспортних засобів грошові кошти в сумі 19800 грн. та підписати акт звірки взаємних розрахунків. Вказана претензія та акт звірки взаємних розрахунків отримані ФОП ОСОБА_2 19.11.2012 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.11.2012 р.

На зазначену претензію відповідач не відповів. Доказів повернення переплаченої суми позивачу, станом на момент розгляду спору, відповідач не надав.

З урахуванням того, що правові підстави для отримання 21380,65 грн. були припинені (відпали), у зв'язку із розірванням сторонами 24.12.2010 р. договору № 1 та 31.05.2010 р. договору № 2, норма про врегулювання відносин переплати за договором оренди в законодавстві відсутня, суд вважає, що ст. 1212 ЦК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, оскільки, позивачем заявлено до стягнення 19800 грн., а суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення 19800 грн. підлягає задоволенню.

Твердження відповідача щодо того, що предмети оренди спірних договорів в дні вчинення записів на договорах оренди про розірвання таких договорів позивачем повернуті не були, спростовується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів: № ВЭ-000002 від 24.12.2010 р. та від 31.05.2010 р.

Щодо відсутності нотаріального посвідчення договорів № 1 та № 2 слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з вимогами частини другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 ЦК України).

Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до зазначених норм законодавства дані договори оренди транспортних засобів укладені між ТОВ «ТД «Автотранс» та ФОП ОСОБА_2 є правомочними і не потребують додаткового нотаріального посвідчення, оскільки відповідач здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстрований відповідно до закону як підприємець. Крім того, документи, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що дані договори оренди транспортних засобів укладені між суб'єктами господарювання та прийняті ними до виконання у повному обсязі. Отже, положення частини другої статті 799 ЦК України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 14/5025/1982/11 (постанова від 18.12.2012 р.).

У відповідності до ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, а судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автотранс» (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Східна, буд. 10-В, ідентифікаційний код юридичної особи: 36097953) 19800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн. боргу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.04.2013 р.

Суддя А.О. Науменко