Рішення № 30829625, 17.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.13 Справа№ 914/944/13-г

За позовом:державного підприємства "Березнівське лісове господарство", м. Березне,до відповідача:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Добротвір,про:стягнення 14' 545,56 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Діжурко І.Д. - довіреність від 25.03.2013 р.,відповідача:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов державного підприємства "Березнівське лісове господарство" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою від 11.03.2013 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.03.2013 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення договору купівлі-продажу необробленої деревини №1064/1299л-12 від 12.06.2012 р. не здійснив оплати за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 13' 829,60 грн. Крім того, відповідачу нараховано 458,16 грн. пені, 69,12 грн. інфляційних втрат, 188,68 грн. - 3% річних.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце судового засідання за юридичною адресою (згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29.03.2013 р.): АДРЕСА_1. Поштовий конверт повернуто відділенням зв'язку із зазначення причини повернення: за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За таких обставин, із урахуванням пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. Відповідачу було надано достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №1064/1299л-12 від 12.06.2012 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору за результатами проведення аукціону (торгів) із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2012 року, який відбувся 12.06.2012 р., продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (надалі - товар), за номерами лотів (п. 4.1), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Позивачем передано, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 14' 735,00 грн., що підтверджується:

- нарядом №425 на відпуск лісопродукції від 31.07.2012 р.;

- товарно-транспортною накладною №029489 від 27.08.2012 р. на суму 7' 830,00 грн. та специфікацією-накладною на відпуск лісоматеріалів необроблених №001685 від 27.08.2012 р.

- товарно-транспортною накладною №029494 від 29.08.2012 р. на суму 6' 905,00 грн. та специфікацією-накладною на відпуск лісоматеріалів необроблених №001690 від 29.08.2012 р.

Як убачається з матеріалів позову, неоплаченою залишається вартість товару у сумі 13' 829,60 грн.

Листом від 30.08.2012 р. №1172 позивачем надіслано відповідачу рахунок-фактури №СФ-000690 від 29.08.2012 р. Докази надіслання долучені до матеріалів справи.

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію №1589 від 14.12.2012 р. про погашення заборгованості, яка отримана ним 19.12.2012 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення, долученого до матеріалів справи.

Відповідачем не спростовано факту заборгованості перед позивачем, доказів погашення боргу у сумі 13' 829,60 грн. суду не надано.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою та другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 7.1 Договору платіж (передоплата 100%) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Із наведених положень Договору слідує, що сторони визначили оплату у формі передоплати або згідно з виставленим рахунком-фактури протягом 5 календарних днів. Як вбачається із матеріалів справи, рахунок-фактуру за неоплаченою поставкою товару виставлено 29.08.2012 р., тобто після здійснення самої поставки. Разом із листом від 30.08.2012 р. №1172 позивачем надіслано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-000690 від 29.08.2012 р. Із доказів поштового відправлення вбачається, що зазначений рахунок скеровано на адресу відповідача 30.08.2012 р.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року №1149 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (надалі - Нормативи). Пунктами 4.1.4, 4.2 Нормативів визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази надсилання рахунку-фактури позивачем відповідачу, враховуючи нормативи пересилання кореспонденції, оскільки відповідачем не було надано суду доказів того, що ним не було отримано листів, які були надіслані на його адресу (наприклад, повідомлення від відділення поштового зв'язку про те, що такі документи не надходили у відділення тощо), суд дійшов висновку про виконання позивачем умови Договору, що спричиняє виникнення у відповідача обов'язку оплатити вартість поставленого товару. При цьому при визначенні дат виникнення обов'язку з оплати боргу суд виходив з нормативних значень пересилання кореспонденції. Таким чином, від дати надіслання рахунка-фактури - 30.08.2012 р., необхідно додати 6 днів (норматив пересилання поштового відправлення) та 5 днів (строк до оплати за умовами Договору після виставлення рахунка-фактури). Отож, обов'язок з оплати вартості поставленого товару виник 11.09.2012 р.

За таких обставин, оскільки у відповідача виник обов'язок з оплати вартості поставленого йому товару, вимоги позивача про стягнення 13' 829,60 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Суд, провівши перерахунок пені, врахувавши вірну дату виникнення обов'язку з оплати партії товару, дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині частково, у сумі 55,32 грн. інфляційних втрат та 175,05 грн. - 3% річних. В решті суд відмовляє у задоволенні.

В частині вимог позивача про стягнення пені суд виходив із такого.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності з положеннями статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами не погоджено у письмовій формі такого способу забезпечення виконання зобов'язання за Договором як неустойка (пеня) за порушення виконання грошового зобов'язання, то в суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення 458,16 грн. пені.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного підприємства "Березнівське лісове господарство" (адреса: вулиця Київська, 1, місто Березне, Рівненська область, 34600; ідентифікаційний код 00992792) 13' 829,60 грн. боргу, 55,32 грн. інфляційних втрат, 175,05 грн. - 3% річних, 1' 663,04 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.