Постанова № 30829236, 15.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2013 року № 826/3091/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Пласт" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення №0001582202 від 12.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Пласт» звернулось до суду з вимогами, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «АВ Пласт» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за період з 01.09.2009 по 31.12.2011, яка оформлена актом від 26.10.202 №840/22-2/36871788; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 №0001582202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії щодо проведення перевірки позивача вчинено не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки позивачем на запит контролюючого органу було надано всі запитувані документи. Також, позивач зазначає, що акт за наслідками проведеної перевірки є необґрунтованим, оскільки послуги отримані позивачем від ТОВ «Укртехномас-Сервіс» використані у господарській діяльності товариства шляхом передачі замовнику, в подальшому замовником компенсовані та відображені у складі валових витрат товариства, право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджено податковими накладними.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях та зазначив, що податкова накладна видана позивачу ТОВ «Укртехномас-Сервіс» оформлена з порушенням вимог наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, а саме не містить прізвищ посадової особи, яка підписала документ.

Також, представник відповідача зазначив, що постановою Печерського районного суду у кримінальній справі №1-167/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України встановлено, що останнім ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зареєстровано для прикриття незаконної діяльності не маючи наміру здійснювати господарську діяльність.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «АВ Пласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-сервіс» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатом якої складено акт від 26.10.2012 №840/22-2/36871788 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вересень 2010 року на суму 37500 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 №0001582202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46875 грн. (за основним платежем 37500 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 9375 грн.).

Станом на час виникнення спірні правовідносини регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість"(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Податковим кодексом України (станом на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення).

Судом встановлено, що документальну виїзну позапланову перевірку позивач проведено на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 15.10.2012 №1564 та направлення від 15.10.2012 №1770/22-2, згідно зі ст.. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пунктом 75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пунктів 20.1.6, 20.1.30 ПК України органи державної податкової служби мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача було направлено запит №13906/10/22-505 про надання інформації по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Укртехномас-сервіс» (а.с. 47).

Позивачем супровідним листом від 17.09.2012 вих. №17-09/12 направлено відповідачу копії первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Укртехномас-сервіс» (а.с. 48).

Судом встановлено, що податкові накладні видана позивачу ТОВ «Укртехномас-Сервіс» оформлена з порушенням вимог наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, а саме не містить прізвищ посадової особи, яка підписала документ.

Також, суд буру до уваги, що постановою Печерського районного суду у кримінальній справі №1-167/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України встановлено, що останнім ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зареєстровано для прикриття незаконної діяльності не маючи наміру здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до пп. 81.1 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби".

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення вручено під розписку директору ТОВ «АВ Пласт».

Відповідно до статтею 85 Податкового кодексу України оформлення контролюючим органом документів, які дають право на проведення перевірки, з порушенням вимог закону, є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Судом встановлено, що перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ «АВ Пласт» .

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що надані позивачем на запит первинні документи оформлені з порушенням вимог наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», оскільки відповідач мав інформацію, що контрагента позивача ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зареєстровано для прикриття незаконної діяльності не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, беручи до уваги, що копія наказу та повідомлення про проведення перевірки вручена позивачу, суд дійшов висновку, що при призначенні та проведенні перевірки відповідач діяв в межах наданих повноважень відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому суд вважає за доцільне відмовити у задоволені адміністративного позову в частині визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «АВ Пласт» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за період з 01.09.2009 по 31.12.2011, яка оформлена актом від 26.10.202 №840/22-2/36871788.

Щодо позовної вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 №0001582202 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» укладено:

- договір №01-15/09/10 від 15.09.2010, відповідно до якого ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зобов'язується поставити та передати у власність комплект прес-форм на виріб «відро пластмасове» у кількості одна штука та технічні креслення прес-форм на виріб «відро пластмасове»;

- договір від 24.09.2010 №01-24/09/10;

Також, ТОВ «Укртехномас-Сервіс» позивачу надано податкові накладні від 30.09.2012 №3009129, від 15.09.2010 №1509723 та видаткові накладні від 11.10.2010 №1110110-07 (товар пресформа «відро пластмасове») від 03.11.2010 №031110-08 (товар пресформа «коробка»).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкові накладні не містять посади і прізвища особи, відповідальної з проведення операції, тобто такі податкові накладні не є первинними документами в розумінні ст.. 9 Закону №996-ХІУ.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи, що податкові накладні видні ТОВ «Укртехномас-Сервіс» не є первинними документами в розумінні ст.. 9 Закону №996-ХІУ, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вересень 2010 року на суму 37500 грн. є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування, передачі та оплати Товару.

При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у спірних договорах.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження оплати, транспортування та фактичної передачі товару.

Також, судом встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі №1-167/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та встановлено, що ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зареєстровано для прикриття незаконної діяльності без наміру здійснювати господарську діяльність завдяки чому не встановлені досудовим слідством особи отримали можливість складати фіктивні господарській угоди та інші фіктивні первинні документи.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, тобто у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, враховуючи відсутність доказів на підтвердження оплати, транспортування та фактичної передачі товару, суд дійшов висновку, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні вищевказаних спірних договорів і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені спірні договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Укртехномас-сервіс», не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.

Отже, як зазначено вище, позивачем не доведено факт реальності виконання спірних договорів, податкові накладні видні ТОВ «Укртехномас-Сервіс» не є первинними документами в розумінні ст.. 9 Закону №996-ХІУ, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вересень 2010 року на суму 37500 грн. є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а відтак вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 №0001582202 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2013