Постанова № 30829187, 17.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 807/401/13-а

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Неміш Т.В. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дахмаркет", представник - Петрецький С.І.;

відповідача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, представник - Бондарева В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахмаркет" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дахмаркет" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.02.2013 року форми "Р" №0000372341120/22-02/37429132/1021, форми "Р"№0000432341121/22-02/37429132/1022, форми "В1" №0000442341122/22-02/37429132/1023.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2010 року по 30.09.2012 року, результати якої відображено в акті від 18.01.2013 року №111/22-02/37429132. На підставі проведеної перевірки, 05.02.2013 року відповідачем було винесено податкові-повідомлення рішення, які були одержані позивачем 07.02.2013 року, а саме: податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000372341120/22-02/37429132/1021, яким позивача було зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 128763,75 грн., в тому числі штрафну санкцію - 11782.75 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000432341121/22-02/37429132/1022, яким позивача було зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 187333,75 грн., в тому числі штрафну санкцію - 37466,75 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0000442341122/22-02/37429132/1023, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 205020,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафну санкцію в розмірі 40555,00 грн. Однак, позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 05.02.2013 року та вважає, що вони ґрунтуються на домислах відповідача без будь-якого з'ясування обставин справи, містять викривлену інформацію та підлягають скасуванню з підстав викладених у позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях і додаткових доказах. Позивач не згідний з висновком відповідача про те, що витрати, пов'язані з придбанням у ТОВ "Карла Україна" для подальшого експорту товарів нерезидентам Компанії Каrla-Slovensko, s.r.o. та Компанії Каrla spol, s.r.o., а також податковий кредит, сформований у зв'язку з придбанням не обумовлені діловою метою та не відповідають змісту господарської діяльності, а тому не підлягають відображенню в податковому обліку. Представник позивача в судовому засіданні наголосив на наступному. Операції з придбання та подальшої реалізації на експорт виробів з металу повністю охоплюються господарською діяльністю позивача. Операції з придбання та експорту металевих виробів є типовими для позивача, оскільки у відповідності до статуту останнього та реєстраційних даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - основним видом діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами, неспеціалізована оптова торгівля та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. У відповідності до розділу 4 статуту, позивач має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з дня його державної реєстрації. Зовнішньоекономічна діяльність є складовою частиною статутної діяльності позивача і включає: експорт робіт, послуг власного та не власного виробництва; імпорт товарів, робіт, послуг для власних потреб та потреб інших суб'єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб; імпорт товарів, робіт, послуг для подальшої передачі третім особам, тощо. Дана діяльність повністю охоплюється державними стандартами України та відповідає вимогам Класифікації видів діяльності КВЕД:2005 та КВЕД:2010. Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Карла Україна" щодо поставки товарів будувались на підставі Договору поставки №4/02 від 23.02.2012 року з строком дії до 31.12.2012 року, а придбаний за даним Договором товар позивач реалізовував виключно за межі України на підставі Договору №06/2012, укладеного 23.02.2012 року з Компанією Каrla-Slovensko, s.r.o., адреса: 01001, Словацька Республіка, м. Жіліна, вул. Заводська, 10 та на підставі Договору №07/2012, укладеного 26.03.2012 року з Компанією Каrla spol, s.r.o., адреса: 792 01, Чехія, м. Брунтал, вул. Заградні. Операції з поставки товару між позивачем та ТОВ "Карла Україна" оформлялись видатковими накладними, що підписуються керівниками сторін, відповідно, довіреності на прийняття-передачі товаро-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) не оформлялись. У випадку, якщо дата придбання товару в ТОВ "Карла Україна" та дата експорту товару не проводились в один день, для забезпечення схоронності придбаного товару, він передавався на зберігання ТОВ "Карла Україна" згідно Договору зберігання від 01.04.2012 року, що підтверджується актами наданих послуг. Також, у власності позивача перебувають транспортні засоби, що дає змогу безперешкодно керівництву та іншим працівникам добиратись до місця призначення для вирішення господарських питань без обов'язку оформлення відрядження, а такі поїздки тривають всього кілька годин. Наявність прізвища працівника позивача - Малиша М.В. у вантажних митних деклараціях на експорт товару свідчить, про те, що представники позивача безпосередньо брали участь в огляді, завантаженні, митному оформленні та відправленні товарів, придбаних в ТОВ "Карла Україна". Разом з тим, відповідачем в акті перевірки не наведено обставин та фактів зняття грошових коштів, сплачених позивачем на користь ТОВ "Карла Україна" в рахунок плати за придбання товару зі складу доходів постачальника, а сум ПДВ, сплачених в ціні придбання товару, зі складу податкового зобов'язання. В цілому операції з експорту товару дали позивачеві прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2012 року в розмірі 36872,00 грн., що складає 2,73 % від доходу, отриманого від експортних операцій, отже позивачем було одержано економічний ефект від господарської діяльності. Правомірність формування податкового кредиту позивачем у зв'язку з застосуванням нульової ставки ПДВ при експорті товарів підтверджено актами камеральних перевірок з питань підтвердження сум ПДВ від 01.08.2012 року та від 10.09.2012 року. Представник позивача зазначає, що відповідачем було неправильно визначено правовий характер та природу відносин позивача з компанією Stavmix plus, s.r.o., зробивши хибний висновок про надання маркетингових послуг (консультаційні, консалтингові) за договором агентського представництва, що є просто фізично неможливим. Позивачем було правильно відображено структуру та склад валових витрат. Консультаційні послуги, надані Компанією Tondach Slovensko, s.r.o. на підставі Договору №09/2011 про надання консультаційних послуг від 01.10.2011 року, пов'язані з економічною діяльністю позивача та включаються до складу валових витрат в повному обсязі, тобто 349622,00 грн., а сплачена сума ПДВ підлягає включенню до податкового кредиту. Відповідач в акті перевірки не наводить підстав чому ним консультаційні послуги було визначено, як консалтингові. Підписані в межах виконання господарських зобов'язань з зазначеними суб'єктами господарювання первинні документи, повністю відповідають вимогам розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, а тому позивач правильно відобразив склад витрат, а також податкових зобов'язань з податку на додану вартість та склад податкового кредиту. Послуги консультаційного характеру правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат та відповідають витратам, пов'язаним з реалізацією продукції. Позивач скористався правом наданим п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), щодо віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту. При цьому зняття даних сум з податкового кредиту та їх донарахування до сплати призводить до подвійної сплати податку на додану вартість за одну й ту ж саму операцію. Представник позивача наголошує на тому, що позивач правильно відобразив структуру та склад валових витрат, валових доходів за період, що перевірявся, а також застосував право податкового кредиту з ПДВ на підставі оригіналів наданих відповідних документів та у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства. А тому, у відповідача не було жодної підстави для зняття сум зі складу валових витрат, валових доходів, донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення сум ПДВ, що підлягають до відшкодування і застосуванню штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просила відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Проведеною відповідачем перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2010 року по 30.09.2012 року, результати якої відображено в акті від 18.01.2013 року №111/22-02/37429132, було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: порушення п. 14.1.27 ст. 14. пп. 135.4.1 ст.135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 ст. 138, пп. 139.1.13 ст.139 ПК України в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 116981,00 грн., порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачу було донараховано податок на додану вартість з сумі 149867,00 грн., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларації з ПДВ "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" на загальну суму 113904,00 грн., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларації з ПДВ "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів" у загальній сумі 91116,00 грн. Таким чином, в результаті виявлених порушень, відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.02.2013 року форми "Р" №0000372341120/22-02/37429132/1021, яким позивачеві визначено зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним зобов'язанням в розмірі 116981,00 грн. та за (фінансовими) санкціями в розмірі 11782,75грн., форми "Р" №0000432341121/22-02/37429132/1022, яким позивачеві визначено зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 149867,00 грн. та за (фінансовими) санкціями в розмірі 37466,75 грн., форми "В1" №0000442341122/22-02/37429132/1023, яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 205020,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі в 40555,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2010 року по 30.09.2012 року. Результати даної перевірки відображено в акті від 18.01.2013 року №111/22-02/37429132 (а.с. 16-73).

Виїзною плановою перевіркою було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: порушення п. 14.1.27 ст. 14. пп. 135.4.1 ст.135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 ст. 138, пп. 139.1.13 ст.139 ПК України в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 116981,00 грн., порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачу було донараховано податок на додану вартість з сумі 149867,00 грн., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларації з ПДВ "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" на загальну суму 113904,00 грн., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларації з ПДВ "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів" у загальній сумі 91116,00 грн.

Не погоджуючись з результатами даної перевірки позивачем було надано відповідачеві заперечення на акт перевірки від 18.01.2013 року №111/22-02/37429132 (а.с.74-77).

Розглянувши заперечення позивача та на підставі результатів перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.02.2013 року форми "Р" №0000372341120/22-02/37429132/1021, яким позивача було зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 128763,75 грн., в тому числі штрафну санкцію - 11782.75 грн. (а.с. 14), форми "Р" №0000432341121/22-02/37429132/1022, яким позивача було зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 187333,75 грн., в тому числі штрафну санкцію - 37466,75 грн. (а.с.13), форми "В1" №0000442341122/22-02/37429132/1023, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 205020,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафну санкцію в розмірі 40555,00 грн. (а.с. 15).

Судом встановлено, що позивачем було укладено Договір поставки №4/02 від 23.02.2012 року за умовами якого, ТОВ "Карла Україна" виступає Постачальником, а позивач виступає Покупцем (а.с. 90). У підтвердження отримання ТМЦ, позивачем було надано під час перевірки видаткові накладні, виписані ТОВ "Карла Україна". У відповідності до даних податкових накладних відпуск товару від ТОВ "Карла Україна" здійснювався директором останнього - Швахом Павлом. Вказані накладні містять відтиск печатки Постачальника, а саме: ТОВ "Карла Україна", також вони підписані Одержувачем, а саме: позивачем, містять відтиск його печатки, однак не містять П.І.Б. Одержувача. Разом з тим, позивачем не було надано будь-якої інформації щодо видачі довіреностей на отримання ним ТМЦ від ТОВ "Карла Україна".

Також, позивачем укладалися зовнішньоекономічні контракти з іноземними покупцями, а саме.

Між Компанією Каrla-Slovensko, s.r.o. - Покупець (Словаччина) та позивачем - Продавець, було укладено Договір №06/2012 від 23.02.2012 року (а.с. 91-95) предметом якого є продаж виробів із чорних металів та прокату в кількості та по ціні, вказаними в додатку до Договору, які являються невід'ємною частиною Договору. Орієнтовна загальна вартість вказаного Договору складає 200000 євро та може бути змінена за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до вказаного Договору. Продавець здійснює відвантаження товару, на умовах FСА - Перечин: завантажений товар в розпорядження Покупця за місцем складування - Україна, м. Перечин, вул Промислова, 7 відповідно до міжнародних правил INKOTERMS 2010. Позивачем відвантажено (експортовано) в адресу іноземного покупця товару - виробів із чорних металів та прокату на суму 389 811,0 грн.

Також, між Компанією Каrla spol, s.r.o. - Покупець (Чеська республіка), а позивач - Продавець, уклали договір №07/2012 від 26 березня 2012 року (а.с. 96-99), предметом якого є продаж виробів із чорних металів та прокату в кількості та по ціні, вказаними в додатку до Договору, які являються невід'ємною частиною Договору. Орієнтовна загальна вартість вказаного Договору складає 200000 євро та може бути змінена за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до вказаного Договору. Продавець здійснює відвантаження товару, на умовах FСА - Перечин : завантажений товар в розпорядження Покупця за місцем складування - Україна, м. Перечин, вул Промислова, 7 відповідно до міжнародних правил INKOTERMS 2010. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Продавцю. Позивачем відвантажено (експортовано) в адресу іноземного покупця товару -виробів із чорних металів та прокату на суму 961 413,0 грн.

Плановою виїзною перевіркою ТОВ "Карла Україна", результати якої відображено в акті №73/23-1/33436345 від 17.02.2011 року, встановлено, що на момент здійснення зазначених господарських операцій ТОВ "Карла Україна" вже мало ділові зв'язки з фірмами Каrla spol, s.r.o. (Чеська республіка) та Каrla-Slovensko, s.r.o. (Словаччина). Разом з тим, ТОВ "Карла Україна" було укладено договір купівлі-продажу з фірмою - посередником, а саме позивачем, як додатковою ланкою та в подальшому реалізовано ТМЦ вищезазначеним іноземним контрагентам за наявності прямих контрактів.

У відповідності до укладеного між ТОВ "Карла Україна" та позивачем Договору зберігання від 01.04.2012 року (а.с. 149-150), придбані позивачем від ТОВ "Карла Україна" вироби з металопрокату, зберігаються на складі ТОВ "Карла Україна" за адресою: м. Перечин, вул. Промислова, 7. Вартість послуг зберігання відповідно до умов вказаного договору становить 30,0 грн. (в т.ч. ПДВ) за місяць такого зберігання. Однак, в ході перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджували б передачу товару від позивача до ТОВ "Карла Україна" та відповідно документів, що підтверджували б зворотнє отримання товару від ТОВ "Карла Україна" до позивача.

Документи на зворотнє повернення товару від ТОВ "Карла Україна" до позивача (а.с. 79-96, Т.2) були надані у судовому засіданні. Разом з тим, провівши їх детальний аналіз судом встановлено, що неможливо визначити кількісний і вартісний показник товарів, що передавались на зберігання, а потім повертались позивачеві, оскільки існують суттєві розбіжності в кількості, вартості товарів, що передавались на зберігання, а потім повертались з відповідального зберігання.

Суд також не може погодитись із твердженнями представника позивача про те, що операції з придбання та подальшої реалізації ним на експорт виробів з металу повністю охоплюються господарською діяльністю позивача. Оскільки, згідно розділу 4 статуту позивача складовою частиною його статутної діяльності є експорт робіт і послуг, а не товарів, які є предметом даного адміністративного позову, а отже експорт виробів з металу прямо суперечить статутній діяльності позивача.

Проведеною перевіркою було встановлено, що за наявності прямих контрактів між ТОВ "Карла Україна" та Каrla spol, s.r.o. та Каrla-Slovensko, s.r.o., було укладено угоду купівлі-продажу ТМЦ без їх реального переміщення, а фактично вказані ТМЦ переміщувались безпосередньо від ТОВ "Карла Україна" на Каrla spol, s.r.o. та Каrla-Slovensko, s.r.o. А, перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Карла Україна" здійснювалося після отримання позивачем коштів від фірм-нерезидентів.

Разом з тим, ТОВ "Карла Україна" займається обробкою та порізкою металевих листів, металопрокату тощо, здійснювало виробництво напівфабрикатів (запчастини для різних машин та устаткування) згідно із замовленнями Каrla spol, s.r.o. та Каrla-Slovensko, s.r.o., які в подальшому експортувались вищезгаданим фірмам-нерезидентам.

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Організаційно-господарські відносини - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини цього суб'єкта з його підрозділами.

Таким чином, обов'язковими ознаками господарської діяльності є наступні: провадиться суб'єктами господарювання; здійснюється у сфері суспільного виробництва; спрямування на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи, послуги; мають вартісний характер і чітке цінове вираження.

Згідно до п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, складається із витрат, прямо пов'язаних із виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, до складу яких відноситься вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкту витрат. При цьому прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку; прямих витрат на оплату праці, до складу яких відносяться заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкту витрат; амортизації виробничих основних засобів і нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), до складу яких згідно до п. 138.9 ст.138 ПК України відносяться всі інші виробничі затрати, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкту витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 цього Кодексу.

Провівши розрахунок адміністративних витрат в загальній сумі 316049,40 грн. за II квартал 2012 року та 402 936.14 грн. за III квартал 2012 року, а саме: зарплата; ЄСВ; зарплата відповідального за митне оформлення товару; ЄСВ; амортизація; юридичні послуги; ПЗ "ЛІГА"; оренда нежитлових приміщень; канцтовари, МШП, ПММ; послуги банку, що стосується експортних операцій; послуги зберігання товарів; послуги терміналів згідно тарифів перевіркою було встановлено, що враховуючи понесені позивачем адміністративні витрати, зазначені операції з продажу ТМЦ на експорт є збитковими.

У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року за № 27/4248 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"" - витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту). До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі: витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо); витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища; інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Виходячи з вище викладеного, включення ТОВ "Карла Україна" у ланцюг постачання товарів до нерезидентів - покупців, позивачем не обумовлено розумною економічною причиною - діловою метою. Також, предметом господарських правовідносин як у випадку безпосередньої діяльності ТОВ "Карла Україна" так і при здійсненні діяльності через позивача є постачання нерезидентам металопрокату та виробів з чорних металів.

Як вбачається з пояснень директора ТОВ "Карла Україна" та директора позивача, наданими під час перевірки вбачається, що після придбання позивачем товарів у ТОВ "Карла Україна" такі товари залишалися за адресою місцезнаходження ТОВ "Карла Україна", звідки в подальшому і відправлялися на експорт. При цьому завантаженням товарів при їх відправці на експорт займалися працівники ТОВ "Карла Україна", а працівники позивача у цьому участі не приймали. Позивач не мав на меті здійснювати самостійну господарську діяльність, оскільки експортні операції позивача координувались та здійснювались через директора ТОВ "Карла Україна". А тому, участь позивача не була зумовлена господарською доцільністю, оскільки його діяльність з придбання та експорту металовиробів та прокату носила збитковий характер, що не відповідає поняттю господарської діяльності.

Суд не може погодитися із розрахунками представника позивача про те, що експертні операції носили прибутковий характер, якщо до них застосувати не вартісні, а кількісні показники, оскільки останні суперечать ст.ст. 4, 5 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон України № 996-ХІV).

З цього випливає, що позивач фактичної активної участі у операціях з експорту виробів з чорних металів та металопрокату не приймав, оскільки товар залишався у продавця, а саме у ТОВ "Карла Україна" звідки і відправлявся на експорт його працівниками.

Згідно до п.14.1.231. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт , наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи , а також через будь-яку іншу особу , що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно до п. 14.1.27 ст.14 та п. 198.3 ст.198 ПК України будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах проводження господарської діяльності, а не з іншими цілями. Придбання активів передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника і така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту. Якщо ж окрема операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності платника, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

Отже, залучення в ланцюг постачання та безпосередня участь у ньому позивача не була обумовлена розумними економічними причинами (діловою метою). Діяльність позивача не може вважатись господарською, оскільки він фактично участі у операціях не приймав.

Таким чином, витрати та податковий кредит, сформовані позивачем по операціях з ТОВ "Карла Україна", а також дохід, сформований по операціях із зазначеними нерезидентами не підлягають відображенню в податковому обліку позивача, оскільки останні не обумовлені діловою метою та не відповідають змісту господарської діяльності.

Також, у позивача були господарські взаємовідносини з фірмою-нерезидентом "Stavmix plus s.r.o." на підставі Договору №1 агентського представництва від 01.01.2011 року (а.с. 163-183). У відповідності до даного Договору №1 позивач доручає, узгоджує, фінансує та приймає результати, а фірма "Stavmix plus s.r.o." за плату організовує, узгоджує та здійснює від імені й за рахунок позивача певні юридичні та фактичні дії, що визначено у п.1.2. договору та передає позивачеві їх результати разом із звітом про їх виконання.

У відповідності до п.1.2. Договору №1 змістом доручення, що належить виконати фірмі "Stavmix plus s.r.o." у порядку та за умовами договору, є представництво інтересів позивача перед третіми особами (юридичними особами-нерезидентами, а також іноземними органами влади) з питань ведення переговорів, укладення та підписання договорів поставки продукції торгової марки ТОNDАСН, організації поставок продукції, в тому числі її приймання на заводі-виробника, чи в місці складування, виставлення рекламаційних актів, претензій, позовних вимог щодо некомплектності, неякісності, неналежного асортименту продукції, інші консультаційні послуги. Згідно до п. 2.1 загальна вартість Договору №1 складає 48000,00 євро та зі строком дії до 31.12.2011 року.

На підтвердження виконання Договору №1 надано акт виконаних робіт (а.с.184), у відповідності до якого фірма "Stavmix plus s.r.o." надала послуги агентського представництва, загальна вартість яких складає 48000 євро. Оплата була проведена з призначенням платежу: "Оплата за маркетингові послуги згідно Договору №1 від 01.01.2011 року та акту виконаних робіт від 30.12.2011 року". Вартість отриманих позивачем послуг від фірми-нерезидента "Stavmix plus s.r.o." у повному обсязі включено до складу витрат.

У відповідності до пп. 14.1.108. п.14.1. ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних без продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Таким чином, саме з факту виконання (не виконання) правочину повинна визначатися база оподаткування господарських операцій суб'єкта господарювання. Враховуючи предмет агентського договору, у відповідності до ч.1 ст.297 ГК України, до послуг комерційного представництва (агентських послуг) з переліку вказаному в акті виконаних робіт від 30.12.2011 року, відноситься розробка договорів між заводами концерну ТОNDАСН, переговори з потенційними представниками Сіdem Hranice, a.s. К&J&G, spol s.r.o., а також переговори з потенційними постачальниками.

Разом з тим, відповідно до акту виконаних робіт на підставі Договору №1 агентського представництва від 01.01.2011 року, організаційні послуги у сумі 20000,0 євро, а саме: розробка статистики по продажу керамічної черепиці на території України, моніторинг українського ринку, конкуренції та рівня цін, переговори з заводами продукції концерну ТОNDАСН, переговори з потенційними представниками Сіdem Hranice, a.s. К&J&G, spol s.r.o., інші послуги агентського представництва у формі організаційних дій, відповідно до вимог пп. 14.1.108 ст.14 ПК України, вважаються маркетинговими.

Згідно до п.п. 139.1.13 п. 139.1. ст. 139. ПК України не включаються до складу витрат: витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарі з, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

Відповідно до пп.152.9.2 п.152.9. ст.152 ПК України у разі, якщо особа ставиться на облік органом державної податкової служби як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати на яку припадає початок такого періоду, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Оскільки позивач відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України був зареєстрований, як юридична особа Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 14.12.2010 року (а.с. 240), а взятий на податковий облік - 16.12.2010 року. Таким чином, перший звітний податковий період з податку на прибуток розпочинається з 16.12.2010 року та закінчується 31.03.2011 року. Однак, перевіркою встановлено, Декларація з податку на прибуток за 2010 рік позивачем не подавалась та доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2010 рік не декларувалась.

Також, перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з фірмою-нерезидентом "Tondach Slovensko, s.r.o." на підставі Договору №09/2011 про надання консультаційних послуг від 01.10.2011 року (а.с. 185-189), у відповідності до якого "Tondach Slovensko, s.r.o." приймає на себе зобов'язання по наданню позивачу консультаційних послуг по організації діяльності з реалізації продукції виробництва торгової марки ТОNDАСН, а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити вказані послуги. Відповідно до п.1.2 Договору №09/2011 для цілей договору консультаційні послуги по організації діяльності з реалізації продукції виробництва торгової марки ТОNDАСН визначаються як сукупність послуг по підготовці товару до продажу, підготовці персоналу, проведення тренінгів, веб-конференцій, організація семінарів по питаннях поставки, складування, рекламацій, списання товарів, правил транспортування, видачі гарантійних сертифікатів, просування товарів на внутрішньому ринку України, з метою збільшення об'ємів продаж такої продукції, отриманням споживачем максимуму інформації про товар позивача і популяризації торгових марок товару, наявного у проляжу Замовника. Пунктом 4.5.Договору №09/2011 обумовлено вартість послуг в сумі 1000 євро в якості щомісячного фіксованого розміру. Окрім останнього, вартість винагороди "Tondach Slovensko, s.r.o." включає в себе й оплату фактичного часу надання консультаційних послуг - за мінімальних 5 годин консультаційних послуг на добу їх вартість складає максимально 1000 євро на добу. Загальна орієнтовна вартість договору складає 100000 євро. Строк дії договору до 31.12.2012 року.

На підтвердження виконання Договору № 09/2011 року від 01.10.2011 року наявні наступні документи (а.с. 190-203): акт виконаних робіт від 03.11.2011 року в сумі 3000 євро; акт виконаних робіт від 02.12.2011р. в сумі 6000 євро; акт виконаних робіт від 04.01.2012р. в сумі 5000 євро; акт виконаних робіт від 31.01.2012р. в сумі 5000 євро; акт виконаних робіт від 29.02.2012р. в сумі 5000 євро; акт виконаних робіт від 30.03.2012р. в сумі 6000 євро: акт виконаних робіт від 30.04.2012р. в сумі 4000 євро; акт виконаних робіт від 31.05.2012р. в сумі 5000 євро; акт виконаних робіт від 29.06.2012р. в сумі 5000 євро; акт виконаних робіт від 31.07.2012р. в сумі 3000 євро; акт виконаних робіт від 31.08.2012р. з сумі 600С євро; акт виконаних робіт від 28.09.2012р. в сумі 2000 євро.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та (або) податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до Закону України № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операції та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає змінив структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній Формі. Що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження адміністрації (власника) на їх проведення.

Виходячи з вище наведеного, надані позивачем для перевірки акти виконаних робіт не можуть вважатись первинними документами, які підтверджували б факт отримання позивачем консультаційних послуг, оскільки не містять інформації про конкретний об'єкт, де фактично та стосовно якого, здійснювались такі послуги, а також, не містять будь-яких інших даних, що дають можливість ідентифікувати особу (осіб) яка (які) брала участь, у здійсненні господарської операції. Позивачем не було представлено інших документів (звітів, актів, тощо), а відповідно не можуть вважатись документами які підтверджують необхідність використання вказаних послуг у господарській діяльності позивача. Позивачем також не було обґрунтовано вартісної оцінки послуг маркетингу у розмірі коштів, зазначених в наданих до перевірки актах здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послугу

А отже, позивачем протиправно було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування вартість консалтингових послуг придбаних від фірми-нерезидента "Tondach Slovensko, s.r.o." в загальній сумі 349622,00 грн. та відповідно в порушення ст. 198 ПК України було сформовано податковий кредит в розмірі 90 134,00 грн.

Разом з тим, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми в розмірі 264754,0 грн. сплачені на користь постачальника ТОВ "Карла Україна" у складі ціни металопрокату, факт використання яких в господарській діяльності підприємства не підтверджено відповідним чином оформленими документами.

Отже, вказані операції з придбання металопрокату були направлені на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у періодах такого придбання при цьому не передбачали виникнення у позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки вказані ТМЦ на замовлення нерезидентів вивозились в митному режимі експорту за межі митної території України.

У відповідності до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата, здійснення першої з подій: або дата списання з банківського рахунку платника податки в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п.198.3.ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Якщо ж окрема операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності платника, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

За таких обставин податковий кредит сформований у зв'язку з таким придбанням не обумовлений діловою метою та не відповідає змісту господарської діяльності, а тому не підлягає відображенню в податковому обліку позивача.

Згідно зі ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 статті 200 Кодексу. Зазначене рішення відображається платником у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів

Згідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України отримана податкова звітність платника підлягає перевірці в терміни, визначені цим Кодексом.

Якщо за результатами перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкові повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 статті 200.6 Кодексу у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах, відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача оглянуто податкове повідомлення - рішення від 05.02.2013 року форми "В1" №0000442341122/22-02/37429132/1023, в результаті чого встановлено, що його підписав заступник керівника ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області, хоча прізвище і ініціали вказані керівника ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області. Суд не вбачає, що таке порушення оформлення податкового повідомлення - рішення може бути підставою визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевказаного суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову немає.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахмаркет" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.02.2013 року форми "Р" №0000372341120/22-02/37429132/1021, форми "Р"№0000432341121/22-02/37429132/1022, форми "В1" №0000442341122/22-02/37429132/1023 - відмовити.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Шешеня О.М.

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 квітня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 квітня 2013 року.