Постанова № 30828961, 19.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №1570/7835/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ДП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 20.05.2011 року по 05.09.2011 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі (далі СДПІ) були проведені виїзні планові перевірки ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, а також договорів про спільну діяльність ДП з ТОВ «ТМ Термінал» та з ТОВ «Феррум Плюс». За результатами цих перевірок відповідачем були складені акти: №383/16-3/01125672/53 від 19.09.2011 року, на підставі якого СДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.10.2011 року №0001101530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 142958 грн. за основним платежем та 65593,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0001111530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 182266 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №368/16-3/374644123/49 від 12.09.2011 року, на підставі якого СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 року №0001081530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 10622 грн. за основним платежем та 2655,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №369/16-3/375664473/50 від 12.09.2011 року, на підставі якого СДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 року №0001071530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 21703 грн. за основним платежем та 5425,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0001021530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 148102 грн. за основним платежем та 37025,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зобов’язання ДП були сплачені у встановлений законом десятиденний строк. Незважаючи на це, відповідачем була нарахована пеня за повідомленням-рішенням від 03.10.2011 року №0001101530 в розмірі 24458,15 грн., за повідомленням-рішенням від 03.10.2011 року №0001111530 в розмірі 8000,12 грн., за повідомленням-рішенням від 21.09.2011 року №0001081530 в розмірі 3834,40 грн., за повідомленням-рішенням від 21.09.2011 року №0001071530 в розмірі 1272,89 грн., за повідомленням-рішенням від 21.09.2011 року №0001021530 в розмірі 12350,82 грн.. У зв’язку з наявністю у ДП переплати по податковим платежам, вказана пеня була самостійно частково погашена СДПІ за рахунок цієї переплати, а на решту нарахованої пені відповідачем були складені податкові вимоги від 10.12.2012 року №27 на суму 3834,40 грн. та №28 на суму 5830,95 грн., які були направлені ДП. Позивач вважає, що СДПІ безпідставно здійснило нарахування пені на визначені вказаними повідомленнями-рішеннями податкові зобов’язання, оскільки ці зобов’язання були сплачені ДП у межах встановленого законом десятиденного терміну, лише порушення якого може бути підставою для нарахування пені. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати протиправними дії СДПІ щодо нарахування зазначеної пені та скасувати спірні податкові вимоги №27 та №28 від 10.12.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 2-6).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.45-47).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

ДП зареєстроване та перебуває на обліку в СДПІ як платник податків.

В період з 20.05.2011 року по 05.09.2011 року СДПІ були проведені виїзні планові перевірки ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, а також договорів про спільну діяльність ДП з ТОВ «ТМ Термінал» та з ТОВ «Феррум Плюс».

За результатами перевірки відповідачем були складені акти:

- №383/16-3/01125672/53 від 19.09.2011 року, яким було, крім іншого, встановлено заниження податку на прибуток за 1 кв. 2009 року – 13334 грн., , за 3 кв. 2009 року – 22386 грн., за 4 кв. 2009 року – 40111 грн., за 1 кв. 2010 року – 48845 грн., за 2 кв. 2010 року – 39203 грн., за 4 кв. 2010 року – 24026 грн., за 1 кв. 2011 року – 11773 грн.. З урахування завищення податку на прибуток за 2 кв. 2009 року та 3 кв. 2010 року, загальна сума заниження цього податку за перевірений період склала 142958 грн.. Також цим актом встановлено заниження ПДВ у лютому-березні 2011 року на загальну суму 182266 грн. (а.с. 84-115);

- №368/16-3/374644123/49 від 12.09.2011 року, яким було встановлено заниження ПДВ у лютому 2009 року на суму 10622 грн. (а.с. 116-126);

- №369/16-3/375664473/50 від 12.09.2011 року, яким було встановлено заниження податку на прибуток за 2009 рік – 242 грн. та за 2010 рік – 21461 грн., а також заниження ПДВ у квітні 2010 року на суму 30632 грн. та у грудні 2010 року на суму 117470 грн. (а.с. 127-149).

На підставі акту №383/16-3/01125672/53 від 19.09.2011 року СДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.10.2011 року №0001101530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 142958 грн. за основним платежем та 65593,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0001111530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 182266 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 55-56).

На підставі акту №368/16-3/374644123/49 від 12.09.2011 року СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 року №0001081530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 10622 грн. за основним платежем та 2655,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15).

На підставі акту №369/16-3/375664473/50 від 12.09.2011 року СДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 року №0001071530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 21703 грн. за основним платежем та 5425,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0001021530, яким ДП збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 148102 грн. за основним платежем та 37025,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.57-58).

У зв’язку з виявленими порушеннями, що виразилося у заниженні податкових зобов’язань ДП, відповідачем була нарахована пеня: за повідомленням-рішенням від 03.10.2011 року №0001101530 в розмірі 24458,15 грн., за повідомленням-рішенням від 03.10.2011 року №0001111530 в розмірі 8000,12 грн., за повідомленням-рішенням від 21.09.2011 року №0001081530 в розмірі 3834,40 грн., за повідомленням-рішенням від 21.09.2011 року №0001071530 в розмірі 1272,89 грн., за повідомленням-рішенням від 21.09.2011 року №0001021530 в розмірі 12350,82 грн. (а.с. 17, 18, 23).

У зв’язку з наявністю у ДП переплати по податковим платежам, вказана пеня частково була самостійно списана СДПІ за рахунок цієї переплати, а на решту нарахованої пені відповідачем були складені податкові вимоги від 10.12.2012 року №27 на суму 3834,40 грн. та №28 на суму 5830,95 грн., які були направлені ДП (а.с. 24, 25, 49-52, 74-77).

Суд вважає необґрунтованим нарахування відповідачем пені на загальну суму 31505,63 грн. з наступних підстав.

З пояснень представника відповідача та повідомлень про нарахування пені, надісланих на адресу ДП, вбачається, що нарахування пені по вказаним податковим повідомленням-рішенням було здійснено СДПІ на підставі ст.129 Податкового Кодексу України (далі ПК).

Відповідно до Прикінцевих положень ПК цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

З вказаних актів перевірок та розрахунків пені вбачається, що відповідачем була нарахована пеня, крім іншого, за порушення податкового законодавства, які були допущені ДП: по акту перевірки №383/16-3/01125672/53 від 19.09.2011 року - у 1 кв. 2009 року (заниження податку на прибуток на 13334 грн.), у 3 кв. 2009 року (заниження податку на прибуток на 22386 грн.), у 4 кв. 2009 року (заниження податку на прибуток на 40111 грн.), у 1 кв. 2010 року (заниження податку на прибуток на 48845 грн.), у 2 кв. 2010 року (заниження податку на прибуток на 39203 грн.), у 4 кв. 2010 року (заниження податку на прибуток на 24026 грн.); по акту перевірки №368/16-3/374644123/49 від 12.09.2011 року у лютому 2009 року (заниження ПДВ на суму 10622 грн.); по акту перевірки №369/16-3/375664473/50 від 12.09.2011 року – у 2009 році (заниження податку на прибуток на 242 грн.), у 2010 році (заниження податку на прибуток на 21461 грн.), у квітні 2010 року (заниження ПДВ на суму 30632 грн.), та у грудні 2010 року (заниження ПДВ на суму 117470 грн.) (а.с. 72-73, 111-112, 125, 148, 153).

Таким чином, при нарахуванні пені за вказані порушення, відповідачем були застосовані норми ст.129 ПК, які на момент виникнення спірних правовідносин не діяли.

Крім цього, згідно п.п.129.1.2. ст.129 ПК пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

До введення в дію ПК порядок нарахування пені було визначено ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою не було передбачено право контролюючого органу нараховувати пеню у разі виявлення заниження суми податкового зобов’язання на суму такого заниження за весь період заниження.

На підставі зазначеного, суд вважає необґрунтованим нарахування відповідачем пені на загальну суму 31505,63 грн. за допущені ДП у період 2009-2010 років порушення податкового законодавства на підставі ст.129 ПК України, оскільки на час виникнення спірних правовідносин вказана норма не діяла, а нормами чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не було передбачено нарахування пені у такий спосіб.

З урахуванням висновків суду щодо незаконного нарахування відповідачем пені на загальну суму 31505,63 грн., які фактично були списані відповідачем за рахунок наявної у ДП переплати по податковим зобов’язанням, суд вважає також безпідставним і складення СДПІ спірних податкових вимог від 10.12.2012 року №27 та №28, у зв’язку з чим ці податкові вимоги підлягають скасуванню.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що при нарахуванні ДП пені в розмірі 22575,47 грн. на суму заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток за податковим повідомленням – рішенням від 03.10.2011 року №0001101530, в розмірі 3834,40 грн. на суму заниження податкового зобов’язання по ПДВ за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001081530, в розмірі 48,03 грн. на суму заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001071530, в розмірі 5047,73 грн. на суму заниження податкового зобов’язання по ПДВ за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001021530, а також при складанні податкових вимог від 10.12.2012 року №27 та №28, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення цих дій, у зв’язку з чим позовні вимоги ДП про протиправними цих дій та скасування спірних податкових вимог підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій СДПІ в частині нарахування пені на суму заниження у 2011 році податкових зобов’язань в розмірі 1224,86 грн. за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001071530, в розмірі 7303,09 грн. за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001021530, в розмірі 1444,72 грн. і 437,96 грн. за податковим повідомленням – рішенням від 03.10.2011 року №0001101530, та 8000,12 грн. за податковим повідомленням – рішенням від 03.10.2011 року №0001101530, оскільки порушення позивачем своїх податкових зобов’язань було вчинене ним після набрання чинності ПК, нормами якого передбачена фінансова відповідальність у вигляді пені за такі порушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскільки визначені СДПІ у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.10.2011 року №0001101530, №0001111530, від 21.09.2011 року №0001081530, №0001071530 та №0001021530, податкові зобов’язання були самостійно ним сплачені у встановлений п.57.3 ст.57 ПК строк (а.с. 10-13, 16-17, 21-22), то за відсутності прострочення сплати цих податкових зобов’язань, відповідно до п.п.129.1.1. ст.129 ПК пеня не повинна нараховуватися.

Суд не приймає до уваги вказані доводи позивача з наступних підстав.

Так, відповідно до п.54.1. ст.54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.54.3. цієї статті контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до ст.109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.111 ПК за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, може застосовуватися, крім інших, фінансова відповідальність, одним з видів якої є нарахування пені.

Згідно п.57.3. ст.57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.57.4. цієї статті пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що пеня є видом відповідальності за порушення податкового законодавства, одним з видів яких є заниження податкових зобов’язань.

Згідно п.п.129.1.2. ст.129 ПК пеня нараховується за весь період заниження, в тому числі, відповідно до п.54.1 ст.54, п.п.129.1.1 ст.129 ПК, і у випадку декларування платником податкових зобов’язань у повному обсязі, але несвоєчасної сплати ним цих податкових зобов’язань.

Таким чином, відповідно до вказаної норми, відповідачем обґрунтовано було нараховано пеню з моменту вчинення ДП податкового правопорушення у вигляді заниження податкових зобов’язань, а не з моменту отримання позивачем вказаних повідомлень-рішень (які відповідно до п.14.1.157 ст.4 ПК є письмовим повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання).

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийнятого вказаного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ сплачений ним судовий збір в розмірі 500 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби в частині донарахування Державному підприємству «Іллічівський морський торговельний порт» пені в сумі 22575,47 грн. нарахованої на суму заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток за податковим повідомленням – рішенням від 03.10.2011 року №0001101530; пені в сумі 3834,40 грн. нарахованої на суму заниження податкового зобов’язання по ПДВ за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001081530; пені в сумі 48,03 грн. нарахованої на суму заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001071530; пені в сумі 5047,73 грн. нарахованої на суму заниження податкового зобов’язання по ПДВ за податковим повідомленням – рішенням від 21.09.2011 року №0001021530.

Скасувати податкові вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 10.12.2012 року №27 та №28.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» суму сплаченого судового збору в сумі 500 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

19 квітня 2013 року.