Постанова № 30828947, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (15:29) Справа №801/2802/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим

до Управління Державної виконавчої служби Головного управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в АРК

про визнання дій неправомірними, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі відповідач) про визнання дій щодо прийняття постанови від 28.02.2013р. № ВП № 33657046 про повернення виконавчого листа по справі №2а-5696/09/9/0170 неправомірними; скасування Постанови від 28.02.2013р. №33657046; зобов'язання прийняти нову постанову про прийняття до виконавчого провадження та відкриття за виконавчим листом, виданим Окружним адміністративним судом Автономної Республіці Крим по адміністративній справі № 2а-5696/09/9/0170 від 29.06.2011р. про стягнення 12609,48грн. грн. з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства відмовив у прийняття до примусового виконання належним чином оформленого виконавчого документу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2013р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 21.03.2013р. було проведено заміну відповідача по справі на його правонаступника - Управління Державної виконавчої служби Головного управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.

Ухвалою від 21.03.13р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 26.03.2013 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позові.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач 30.07.2012р. надіслав на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, в який на підставі ст.ст.3,21 Закону України "Про виконавче провадження " просив відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виданого Окружним адміністративним судом АРК 29.06.2011р. виконавчого листа по адміністративній справі №2а-5696/09/9/0170 про стягнення на його користь з Військового комісаріату АРК 12609, 48 грн.

За результатами розгляду заяви позивача 01.08.2012 р. відповідач за № ВП № 33657046 прийняв Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-5696/09/9/0170 виданого 29.06.2011 про стягнення суми заподіяної шкоди у розмірі 12609,48 грн.

28.02.2013 р. відповідач за № ВП № 33657046 прийняв Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в який зазначено про повернення стягувачу виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом АРК 29.06.2011р. по адміністративній справі №2а-5696/09/9/0170 про стягнення з Військового комісаріату АРК 12609, 48 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, відповідач посилався на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 р. № 4901-VI, ЗУ "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи наведене до дії відповідача, суд вважає їх такими, що не відповідають вказаним критеріям адміністративної процедури, а тому підлягають визнанню протиправними.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІУ передбачені умови повернення виконавчого листа стягувачу. Зокрема на підставі пункту 9 вказаної статті, виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Відповідачем не доведена наявність складеного акту, на виконання вимог статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

У постанові від 28.02.2013 відповідач посилається на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно пункту 1 статті 3 якого, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Суд не може погодитись з вказаною позицією відповідача.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ, який набув чинність з 01.01.2013.

Як зазначено у частині 2 статті 2 зазначеного Закону, дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 р. N 11-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5), що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 р. за N 581/6869, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - Фонд), який є центральним органом виконавчої влади.

На підставі встановлено суд робить висновок, що Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим є державним органом виконавчої влади, відповідно, на нього не поширюються вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Наступною підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідачем зазначений пункт 6 Порядку №845 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45, відповідно до якого у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб відповідні документи.

Суд не може погодитись з наведеним, оскільки відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" заборона на звернення стягнення на майно чи кошти боржника може бути встановлена лише законом.

На це окремо звернуто увагу органів виконавчої служби в Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 №512/5, що зареєстрована у Мінюсті України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802. За пунктом 3.15.: "При поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника".

У статті 17 Закону від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

На підставі наведеного суд вважає безпідставним повернення стягувачу виконавчого документа, а тому задовольняє адміністративний позов в частині визнання протиправними дій відповідача щодо повернення стягувачу виконавчого документа, визнає протиправною та скасовує постанову про повернення виконавчого документа від 28.02.2013 ВП №33657046.

Щодо решти позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти нову постанову про прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження, то суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про … повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною … виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

На підставі викладеного суд робить висновок про встановлені Законом України "Про виконавче провадження" певні процедури, які повинен провести орган виконавчої служби.

Оскільки рішення суду про визнання протиправним та скасування постанови про повернення виконавчого провадження ще не набуло чинності, вимоги про зобов'язання орган виконавчої служби відкрити провадження є передчасною та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії відповідача щодо повернення Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим виконавчого документа.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 28.02.2013 ВП №33657046.

4.В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.