Постанова № 30828909, 27.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 р. (15:15) Справа №801/1950/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., за участі представника позивача - Нестерук О.В., довіреність від 07.01.2013, представника відповідача - Сушко К.О., довіреність № 13110-0 від 11.02.2013, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Платан"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, спонукання до виконання певних дій

Обставини справи: Приватне підприємство "Платан" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги від 21.01.2013 № 210 в частині нарахування податкового боргу за авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 486,00 грн. і рішення про опис майна у податкову заставу від 07.02.2013 № 478/19.1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в супереч чинному податковому законодавству зазначено у податковій вимозі від 21.01.2013 № 210 суму податкового боргу в розмірі 16 486,00 грн., а також безпідставно прийняте рішення про опис майна у податкову заставу від 07.02.2013 № 478/19.1.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача проти позову не заперечував, у судовому засіданні пояснив суду, що борг визначений у податковій вимозі виник у зв'язку із некоректною роботою програми, а в наслідок чого є неправомірним, але письмових заперечень на позов суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Платан", ідентифікаційний код юридичної особи 30645832, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Позивачем до відповідача в електронній формі подана декларація з податку на прибуток підприємств за період 9 місяців 2012 року.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 54. 1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач 07.02.2012 направив в електронному вигляді Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за період 9 місяців 2012 року, зазначена декларація прийнята на районному рівні Державної податкової служби України, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

У поданій декларації позивач відобразив податок на прибуток , розрахований за результатами останнього календарного кварталу податкового періоду (код рядка 16) у розмірі 148 373,00 грн.

21.01.2013 відповідачем прийнято оскаржувану податкову вимогу № 210, у якій зазначено, що сума податкового боргу позивача за узгодженим податковим зобов'язанням становить 16 655,42 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на прибуток іноземних юридичних осіб складають 169,42 грн. та авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств - 16 486,00 грн.

Відповідно до норм Податкового кодексу "податковий борг" - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

В свою чергу відповідно до 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

"Податкова вимога" - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Судом встановлено, що заборгованість позивача зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, сплачена ним у повному обсязі, про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення № 191 від 20.02.2013, з вказанням призначення платежу: "сплата грошового зобов'язання по податку на доходи іноземних юридичних осіб, код платежу 11020500".

Докази узгодження суми в розмірі 16 486,00 грн. - нарахованих авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2013 позивач у електронному вигляді подав Податкову декларацію за 2012 рік, у складі якій було зроблено уточнюючий розрахунок - додаток ВП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік за звітний період 9 місяців 2012 року, в якому визначено збиток у розмірі 9 887 761,00 грн. (рядок 07). Виходячи з цього за підсумками минулого податкового 2012 року позивач не отримував прибуток.

Податковим кодексом України, а саме п. 57.1 ст. 57 визначено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, роблячи висновок з вищенаведеного, за підсумками податкового 2012 року позивачем понесені збитки у розмірі 9 887 761,00 грн., що відображено у розрахунку податкових зобов'язань за період у якому виявлено помилку, у зв'язку з чим відповідач не мав обґрунтованих підстав для нарахування авансових внесків з податку на прибуток.

Таким чином, уся податкова звітність позивача, яка подана до податкового органу, та прийнята ним, відповідає вимогам податкового законодавства, та свідчить про відсутність буд'яких підстав для визначення податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Таким чином, визначений відповідачем податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 16 486,00 грн. є упередженим, неспроможним та безпідставним, в наслідок чого і прийняття оскаржуваної податкової вимоги від 21.01.2013 № 210 в частині нарахування податкового боргу за авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 486,00 грн. не може бути визнане таким, що здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Стосовно прийнятого відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу від 478/19.1 від 07.02.2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України).

Як свідчать матеріали справи відповідачем прийнято оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 07.02.2013 № 478/19.1, на підставі не сплати податкового боргу визначеного податковою вимогою від 21.01.2013 № 210.

Однак, як вбачається із висновків зроблених судом вище, податкова вимога від 21.01.2013 № 210 в частині нарахування податкового боргу за авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 486,00 грн. прийнята відповідачем, безпідставно, необґрунтовано та в супереч нормам чинного законодавства, а інша частина боргу, зазначеного у вимозі сумою 169,42 грн., сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Отже, в наслідок вищевикладених обставин і рішення про опис майна у податкову заставу від 07.02.2013 № 478/19.1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог, а навпаки зазначено, що податковий борг позивача виник у зв'язку із некоректною роботою програми.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо направлення позивачу вимоги від 21.01.2013 № 210 та рішення від 07.02.2013 № 478/19.1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Визнання дій особи протиправними можливо, якщо вони здійснені з порушенням норм матеріального чи процесуального права, вчинені на підставі повноважень відповідної особи.

В свою чергу, судом встановлено, що дії щодо направлення позивачу вимоги від 21.01.2013 та рішення від 07.02.2013 № 478/19.1 вчинені відповідачем в межах його повноважень, а тому належним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправними та скасування вимоги та рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення представників сторін, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо направлення позивачу вимоги від 21.01.2013 та рішення від 07.02.2013 № 478/19.1, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог та визнання дій неправомірними.

Стосовно позовних вимог про заборону відповідачу вчиняти будь-яки дії по стягненню з позивача податкового боргу, на задоволені яких наполягав позивач, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки є неспроможними, у зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість податкової вимоги від 21.01.2013 № 210 в частині нарахування податкового боргу за авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 486,00 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.02.2013 № 478/19.1.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 27.03.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 03.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-165, 167 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21.01.2013 № 210 в частині нарахування податкового боргу за авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 486,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 07.02.2013 № 478/19.1 про опис майна у податкову заставу.

4. В задоволені іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Платан" витрати зі сплати судового збору у сумі 83,29 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.