Рішення № 30828715, 17.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.13 Справа№ 5015/4179/12

За позовом: Городоцької районної спілки споживчих товариств, м. Городок,до відповідача:Городоцької міської ради, м. Городок, третя особа:Споживче товариство Городоцької райспоживспілки, м. Городок,про: визнання недійсним договору оренди. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Білич Т.С. - довіреність від 04.09.2012 р.,відповідача:Струс Н.Я. - довіреність №4 від 02.02.2012 р.третя особа:Білич Т.С. - довіреність від 17.04.2013 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Городоцької районної спілки споживчих товариств до Городоцької міської ради про визнання недійсним договору оренди. Ухвалою від 08.10.2012 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду на 24.10.2012 року. Ухвалою суду від 24.10.2012 р. зупинено провадження у справі. Поновлено провадження у справі ухвалою від 01.03.2013 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.04.2013 р. залучено до участі у справі Споживче товариство Городоцької райспоживспілки, як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, не будучи власником нежитлового приміщення, передав його в оренду позивачу. З огляду на це такий договір необхідно визнати недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.

Відповідач у відзиві заперечив проти позову з наступних підстав. Нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Городок, майдан Гайдамаків, 16, належить Городоцькій міській раді на праві власності на підставі реєстраційного посвідчення №101 від 28.01.1975 р., яке є дійсним і не скасованим. Право власності на цю будівлю визнано за Городоцькою міською радою постановою Львівського апеляційного суду від 22.07.2008 р. у справі №1/702-16/329 (постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009 р. залишено без змін), якою відмовлено у визнанні за Городоцьким споживчим товариством Городоцької райспоживспілки права власності на будинок №16, що знаходиться на майдані Гайдамаків у місті Городок. Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2010 р. №1/537-5/150 про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків в сумі 120 976,99 грн., позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Городоцьку райспоживспілку звільнити нежитлове приміщення за адресою: місто Городок, майдан Гайдамаків, 16, що належать Городоцькій міській раді. Дане судове рішення не оскаржувалось, що підтверджує згоду відповідача з рішенням. У листі Самбірського МБТІ від 07.06.1999 р. №01/5-96 зазначено, що будівля, названа вище, згідно з рішенням Городоцького міськвиконкому №258 від 11.12.1974 р., зареєстрована за Городоцькою міськрадою під реєстровим №101 від 28.01.1975 р. загальною площею 633,6 м2. Додані до матеріалів справи договори оренди підтверджують факт визнання Городоцькою райспоживспілкою права власності на об'єкт оренди за Городоцькою міською радою. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання договору оренди недійсним на підставі положень статті 203 Цивільного кодексу України.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Рішенням арбітражного суду Львівської області від 21-24.09.1999 року у справі №3/84-11/328 позов Спілки задоволено, визнано недійсним рішення виконкому Городоцької міської ради №247 від 20.03.1997 року. Зазначеним рішенням встановлено, що рішенням Городоцького міськвиконкому №142 від 17.09.1971 року за Спілкою визнано право власності на спірний будинок, у відповідності з яким Самбірським БТІ видано реєстраційне посвідчення №19 від 01.11.1971 року.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Городоцького споживчого товариства Городоцької райспоживспілки до Городоцької міської ради, Самбірського МБТІ про визнання права власності на будинковолодіння та визнання недійсним реєстраційного посвідчення Самбірського МБТІ №101 від 28.01.1975 року. Рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2004 року у справі №1/702-16/329 позов частково задоволено, визнано за Городоцьким споживчим товариством Городоцької райспоживспілки право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року №1/702-16/329 зазначене рішення частково скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позовних вимог Городоцького споживчого товариства Городоцької райспоживспілки про визнання права власності на будинок №16, що знаходиться на майдані Гайдамаків в м. Городку. Постановою Вищого господарського суду України від 05 лютого 2009 року №1/702-16/329 зазначену вище постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

В ході розгляду зазначеної вище судової справи судом встановлено такі факти:

Рішенням виконкому Городоцької міської ради депутатів трудящих від 12.11.1964 р. №44 дозволено Городоцькому будинкоуправлінню продати фундамент на пл. Леніна, 15 Городоцькому МСТ за 314 крб., а рішенням №31 від 3.02.1965 р. "Про відведення земельної ділянки Городоцькому МСТ на будівництво продмагу" дозволено Городоцькому МСТ провести будівництво продовольчого магазину та виділено земельну ділянку під будівництво на площі Леніна, 15а.

Актом приймання в експлуатацію державної приймальної комісії закінченого будівництва (реконструкції) від 31.10.1967 р. прийнято в експлуатацію прибудову до продмагу в м. Городку Городоцької райспоживспілки з загальною оцінкою.

Рішенням виконкому Городоцької міської ради депутатів трудящих від 17.09.1971 р. №142 визнано право власності на будинковолодіння, розміщене в м. Городку на пл. Леніна, 15а, гастроном, за Городоцьким СТ. На підставі вказаного рішення Самбірським МБТІ за Городоцьким СТ зареєстровано на праві власності будинок на пл. Леніна, 15а в м.Городку. Реєстраційне посвідчення від 01.11.1971 р., долучено до матеріалів справи.

11.12.1974 р. виконкомом Городоцької міської Ради прийнято рішення №258 "Про впорядкування реєстрації комунальних будинків Городоцької міської ради депутатів трудящих", яким затверджено реєстр будинків, що належать Городоцькій міській раді депутатів трудящих (додаток до рішення №25). До вказаного реєстру включено будинок №15 (цілий) на пл. Леніна.

На підставі вказаного рішення 28.01.1975 р. Самбірським МБТІ зареєстровано за Городоцькою міською радою депутатів трудящих будинок на пл. Леніна, 15 в м. Городку та видано реєстраційне посвідчення №101.

Ухвалою Городоцької міської ради народних депутатів від 20.09.1990 р. площу Леніна у м. Городку перейменовано на майдан Гайдамаків.

Як убачається із листа Самбірського БТІ від 07.06.1999 р. №01/5-96, адресованого міському голові м. Городка, будинок №16 по майдану Гайдамаків, згідно з рішенням Городоцького міськвиконкому №258 від 11.12.1974 р. зареєстрований за Городоцькою міською радою під реєстровим №101 від 28.01.1975 р. загальною площею 633,6 м2.

Згодом до Львівського апеляційного господарського суду Городоцьким споживчим товариством Городоцької райспоживспілки подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції від 22.07.2008 року у справі №1/702-16/329. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року попередньо прийняту постанову залишено без змін.

Таким чином, після судового розгляду реєстраційне посвідчення №101 від 28.01.1975 року та рішення Виконкому Городоцької міської Ради прийнято рішення №258 від 11.12.1974 р. "Про впорядкування реєстрації комунальних будинків Городоцької міської ради депутатів трудящих" залишилися чинними.

Між Городоцьким споживчим товариством та Спілкою укладено договір №12 оренди об'єкта нерухомості від 29.12.2010 року. За умовами цього договору Споживче товариство Городоцької райспоживспілки та передає, а Спілка приймає у тимчасове платне користування ІІ та ІІІ поверх нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Городок, майдан Гайдамаків, 16 (а.с. 103-105).

Між Радою та Спілкою укладено договір оренди №13 від 01 вересня 2011 року (надалі - Договір оренди). За умовами цього договору орендодавець (відповідач у справі) передає, а орендар (позивач у справі) приймає в оренду нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: місто Городок, майдан Гайдамаків, 16, загальною площею 193,0 м2, в тому числі 172,9 м2, для використання їх під розміщення громадської (споживчої) спілки та 20,9 м2 - під складські приміщення.

На перегляді в господарському суді Львівської області перебувала справа №5015/6965/11 за позовом Городоцької міської ради до Городоцького споживчого товариства Городоцької райспоживспілки та Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації про стягнення орендної плати та виселення з приміщення, та за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради від 22.02.2011 року №156, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2012 року №5015/6965/11 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради від 22.02.2011 року №156, визнано недійсним свідоцтво про право власності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 травня 2012 року зазначене вище рішення місцевого господарського суду частково змінено. Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 р. повернуто касаційну скаргу Городоцької міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. у справі №5015/6965/11 р. Крім того, ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2013 р. відмовлено Городоцькій міській раді Львівської області у допуску справи №5015/6965/11 до провадження Верховного суду України.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. В силу приписів статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Реалізація таких основоположних норм стосовно здійснення права власності закріплена і в статті 761 Цивільного кодексу України. Так, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму. Передача майна у найм є проявом повноваження з розпорядження ним, а тому необхідною передумовою укладення договору найму є наявність у наймодавця права розпорядження таким майном.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що рішенням суду у справі №5015/6965/11 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ради, а також свідоцтво серії САЕ №284023 від 18.03.2011 року про реєстрацію права власності за Радою на спірне приміщення. З огляду на це, стверджує позивач, Рада не може вважатися власником приміщення та передавати його в оренду (розпоряджатися ним).

Однак, суд не бере до уваги такі доводи, адже в матеріалах справи міститься реєстраційне посвідчення від 28.01.1975 року №101, яким підтверджено реєстрацію права власності за Радою спірного приміщення, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради від 11.12.1974 року №258 "Про впорядкування реєстрації комунальних будинків Городоцької міської ради депутатів трудящих".

Зазначене реєстраційне посвідчення було предметом оскарження в судовому порядку, однак судами було відмовлено позивачу у визнанні за ним права власності, в частині вимог про скасування реєстраційного посвідчення - припинено провадження у справі.

Що стосується посилань позивача як на підставу визначенням власником майна позивача на рішення арбітражного суду Львівської області від 21-24.09.1999 року у справі №3/84-11/328, то суд таке покликання вважає безпідставним.

Зокрема факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (частина друга статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому суд звертає увагу на тому, що преюдиціальне значення власне мають встановлені факти, тобто обставини, на основі яких суд дійшов певних висновків. Однак наведеним рішенням суду по-перше, не визнано право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості, по-друге, позивачем у цій справі є не Городоцька районна спілка споживчих товариств, а Городоцьке споживче товариство, по-третє, в зазначеному рішенні суду не встановлено факту належності на праві власності спірного майна, адже такий висновок суду не є фактом у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, зазначений висновок зроблено судом на основі досліджених фактів: рішень Городоцького міськвиконкому №44 від 12.11.1964 р., №31 від 03.02.1965 р., №142 від 17.09.1971 р., №332 від 23.05.1996 р. За таких обставин суд не зв'язаний висновками суду у справі №3/84-11/328.

При ухваленні рішення суд враховує ту обставину, що попри визнання недійсним господарським судом рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради від 22.02.2011 року №156 та визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №284023 від 18.03.2011 року про право власності на спірне майно, чинним залишається реєстраційне посвідчення №101 від 28.01.1975 року, за яким на підставі рішення Городоцького міськвиконкому №258 від 11.12.1974 року державою зареєстровано право власності на спірне майно в цілому за територіальною громадою міста Городка. Попри намагання позивача скасувати зазначені рішення та посвідчення, рішеннями судів у задоволенні таких позовних вимог відмовлено.

Крім того, безпідставною видається позиція позивача із покликанням на правомочності власника на нежитловий будинок за адресою: майдан Гайдамаків, 16, місто Городок, у зв'язку з наступним. Як убачається із матеріалів справи, позивач за Договором оренди орендує нежитлові приміщення, за названою адресою, загальною площею 193,0 м2. Проте відповідачу, згідно з рішенням виконкому Городоцької міської Ради від 11.12.1974 р. №258 "Про впорядкування реєстрації комунальних будинків Городоцької міської ради депутатів трудящих" належить нежитловий будинок №16 на майдані Гайдамаків у місті Городку, загальною площею 633,6 м2 (реєстраційне посвідчення №101 видане 28.01.1975 р. Самбірським МБТІ). Таким чином відсутні правові підстави для набуття права власності на всю нежитлову будівлю за позивачем, оскільки Городоцька районна спілка споживчих товариств є лише користувачем частини спірного майна.

Згідно з наведеними вище нормами та обставинами справи Рада правомірно розпорядилася нежитловим приміщенням шляхом укладення Договору оренди.

Представлені позивачем та третьою особою інші докази у справі (договір оренди, укладений зі Споживчим товариством Городоцької райспоживспілки, державний акт на право постійного користування землею, інші докази на підтвердження будівництва частини спірних приміщень)

- по-перше, не спростовують наведених вище висновків суду про чинність рішення виконкому Городоцької міської Ради від 11.12.1974 р. №258 "Про впорядкування реєстрації комунальних будинків Городоцької міської ради депутатів трудящих" та виданого на його підставі реєстраційного посвідчення;

- по-друге, не свідчать, що третя особа є власником саме тієї частини приміщення площею 193,0 м2 із загальних 633,6 м2, яка передана в оренду на підставі оспорюваного Договору оренди.

За таких обставин суд вважає вимоги Спілки про визнання недійсним Договору оренди необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати залишаються за позивачем в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховую наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 22.04.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.