Постанова № 30828662, 16.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 803/664/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Зубашенка Ю.В.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехбудсервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 0000012204,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мехбудсервіс» (далі - ТзОВ «Мехбудсервіс») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2012 року № 0000012204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Мехбудсервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 09.07.2012 року був складений акт № 2456/22-6-31205112, в якому зафіксовані порушення пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198Податкового кодексу України, та пункту 1.4. статті 1, підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4., пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 36467,00 грн., в тому числі: у серпні 2010 року на суму 17133,000 грн., у вересні 2010 року на суму 14667,00 грн., у грудні 2011 року на суму 4667,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 26467,00 грн., в тому числі: у серпні 2010 року на суму 17133,00 грн., у вересні 2010 року на суму 14667,00 грн., у грудні 2011 року на суму 4667,00 грн.

На підставі акту перевірки, 23.07.2012 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 45583,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 36467,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 9116,75 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про відсутність господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами.

Також вказує на те, що посилання податкового органу на матеріали виїзних позапланових перевірок ТзОВ «Медео-Захід», проведених у січні та березні 2012 року є неправомірними, оскільки зобов'язання визначені за результатами перевірки є неузгодженими та рішення, прийняті за результатами перевірки на даний час оскаржуються ТзОВ «Медео-Захід». Разом з тим, всі необхідні документи, які підтверджують господарську операцію були надані ТзОВ «Мехбудсервіс».

Крім того, відсутність у ТзОВ «Медео-Захід» власних основних засобів: будівель, споруд, гаражів, станків, тощо не свідчить про відсутність господарської операції по поставці товару та виконання робіт між ТзОВ «Мехбудсервіс» та контрагентом, оскільки така поставка відбувалась на орендованому ним автомобілі без використання гаражів, будівель, споруд.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.07.2012 року № 0000012204.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов від 02.04.2013 року, додаткових поясненнях від 15.04.2013 року позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що актами перевірок Луцької ОДПІ Волинської області від 14.03.2012 року № 46/23-3/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» у зв'язку з неподанням у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за січень, лютий, березень, липень, вересень 2010 року, січень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2011 року» та від 18.04.2012 року №753/23-3/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» у зв'язку з неподанням у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за квітень, травень, червень та жовтень 2010 року, лютий, серпень, листопад та грудень 2011 року» встановлено відсутність у ТзОВ «Медео-Захід» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, тому перевірками зроблено висновок про відсутність фінансово-господарської діяльності.

Крім того, в ході проведення перевірки позивачем не було надано документів, які підтверджують факт передачі товарів та послуг від продавця до покупця, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання, не надано документів, що підтверджують, які саме здійснені ремонтні роботи автомобілів та які саме надані юридичні послуги, хто з працівників ТзОВ «Медео-Захід» надавав такі послуги.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника податку шляхом формування ним складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 657239 ТзОВ «Мехбудсервіс» зареєстроване як юридична особа 10.11.2000 року та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 06.02.2013 року, що підтверджується Довідкою АА № 505710 Головного управління статистики у Волинській області від 13.03.2013 року.

Луцькою ОДПІ на підставі направлень від 25.06.2012 року № 001013 та № 001012 в період з 25.06.2012 року по 03.07.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Мехбудсервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, про що було складено акт від 09.07.2012 року № 2456/22-6/31205112 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Мехбудсервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео - Захід» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року».

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України та пункту 1.4. статті 1, підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4., пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТзОВ «Мехбудсервіс» завищено податковий кредит на загальну суму 36467,00 грн., в тому числі: у серпні 2010 року на суму 17133,000 грн., у вересні 2010 року на суму 14667,00 грн., у грудні 2011 року на суму 4667,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 26467,00 грн., в тому числі: у серпні 2010 року на суму 17133,00 грн., у вересні 2010 року на суму 14667,00 грн., у грудні 2011 року на суму 4667,00 грн.

На акт перевірки позивачем були подані заперечення, проте листом Луцької ОДПІ від 18.07.2012 року № 9722/10/22-614 повідомлено позивача про те, що заперечення позивача подані з пропущенням строку, визначеного пунктом 7 статті 86 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 23.07.2012 року Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) в розмірі 45583,75 грн., в тому числі за основним платежем - 36467,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9116,75 грн.

Позивач не погодившись з таким рішенням податкового органу оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 20.09.2012 року № 2216/0/61-12/10-2115 повторна скарга ТзОВ «Мехбудсервіс» була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 23.07.2012 року №0000012204 прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Мехбудсервіс» підлягають до повного задоволення, виходячи із наступного.

Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за серпень, вересень, 2010 року та грудень 2011 року, а також заниження суми ПДВ у серпні, вересні 2010 року, грудні 2011 року базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» є нікчемними.

При цьому ж судом встановлено, що акт перевірки від 09.07.2012 року № 2456/22-6/31205112 включає в себе також висновки податкового органу, зроблені в ході проведення протягом 2012 року позапланових виїзних документальних перевірок ТзОВ «Медео-Захід».

Так актами перевірок Луцької ОДПІ Волинської області від 20.01.2012 року № 339/23-3/35594018 «Про продовження термінів документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід», від 14.03.2012 року № 46/23-3/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» у зв'язку з неподанням у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за січень, лютий, березень, липень, вересень 2010 року, січень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2011 року» та від 18.04.2012 року №753/23-3/35594018 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» у зв'язку з неподанням у встановлені законом терміни на письмовий запит Луцької ОДПІ документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за квітень, травень, червень та жовтень 2010 року, лютий, серпень, листопад та грудень 2011 року» встановлено порушення частини 5 статті 203, частин 1,2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбання та продажу товарів, робіт, послуг. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статтей 662, 655, 656 ЦК України.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 статті 7 даного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2010 року ТзОВ «Мехбудсервіс» на підставі усної домовленості придбавало товар (костюм робочий, куртка утеплена, черевики шкіряні утеплені, шини, акумулятори, шланги) і послуги по ремонту автомобілів КамаЗ, бульдозера, автомобіля КраЗ, екскаваторів «Атлас 16-04» та перебазування екскаватора «Атлас 16-04».

На поставлений товар та надані послуги ТзОВ «Медео-Захід» видано ТзОВ «Мехбудсервіс» податкові накладні від 21.08.2010 року № 210802, від 30.08.2010 року № 300812, від 31.08.2010 року № 310820, № 310822 та видаткові накладні від 21.08.2010 року № РН-0210802, від 31.08.2010 року № РН-0310820 на загальну суму 102800,00 грн., в тому числі: сума ПДВ - 17133,32 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.08.2010 року № ОУ-0000055, від 31.08.2010 року № ОУ - 0000049, в яких зазначено назву наданих послуг, їх вартість та перелічено марки транспортних засобів.

У вересні 2010 року ТзОВ «Мехбудсервіс» без укладання письмової угоди придбано від ТзОВ «Медео-Захід» дизпаливо та отримано послуги по юридичному обслуговуванню.

ТзОВ «Мехбудсервіс» на поставлений товар видано податкову накладну від 15.09.2010 року № 150907, видаткову накладну від 15.09.2010 року № РН-0150905 на загальну суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10000,00 грн. та за надані послуги по юридичному обслуговуванню видано податкову накладну від 30.09.2010 року на загальну суму 28000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4666,67 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2010 року № ОУ - 0000054, в якому зазначено назву послуг та їх вартість.

Крім того, 12.12.2011 року між ТзОВ «Мехбудсервіс» (покупець) та ТзОВ «Медео-Захід» (постачальник) укладено договір поставки № 12/12, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар вільний від будь-яких прав та претензійна його третіх осіб, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати за товар на умовах даного договору. Предметом договору є товар (запчастини), вказаний у накладних документах. Асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються у накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, який вказаний в цьому договорі.

На підтвердження факту реальності поставки товару позивачем було надано податкову накладну від 12.12.2011 року № 54, видаткову накладну від 12.12.2011 року № РН-0121203 на загальну суму 28000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4666,67 грн.

Оплата за придбаний товар та надані послуги проведена у безготівковій формі у серпні 2010 року, листопаді 2010 року та грудні 2011 року, що слідує з акту перевірки від 09.07.2012 року № 2456/22-6/31205112 (а.с.11).

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Придбані у вказаного контрагента товарно-матеріальні цінності та послуги в подальшому позивачем були реалізовані в господарській діяльності, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень-жовтень, жовтень, грудень 2010 року, змінними рапортами про роботу машин, особовими картками обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, актами списання карточками обліку, паспортами акумуляторів, заправними відомостями (а.с. 122-175).

Судом також встановлено, що ТзОВ «Мехбудсервіс» є орендарем нерухомого майна (приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей, стоянки транспортних засобів) у орендодавця ТзОВ «ЛУМ», що підтверджується договором оренди № 2-08 О від 09.01.2008 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Отже, товар та надані послуги були придбані у ТзОВ «Медео-Захід» та в подальшому реалізовані позивачем у своїй господарській діяльності.

Тому, виходячи із положень ПК України, позивач правомірно відніс до податкового кредиту в серпні 2010 року, вересні 2010 року та у грудні 2011 року ПДВ на загальну суму 36467,00 грн., сплаченого при придбанні товарно-матеріальних цінностей та отриманні послуг у ТзОВ «Медео-Захід».

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню у ТзОВ «Медео-Захід» товарно-матеріальних цінностей та послуг, а отже податковий кредит ТзОВ «Мехбудсервіс» за наслідками цих операцій сформований правомірно. При цьому ТзОВ «Мехбудсервіс» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача про те, що у вказаного контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, транспортні засоби, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладених правочинів, а висновки Луцької ОДПІ фактично ґрунтуються на висновках, викладених в актах перевірок контрагента позивача, без фактичного з'ясування контролюючим органом реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Також суд звертає увагу на те, що фактично під час проведення перевірки не було встановлено порушень по взаємовідносинах між позивачем та контрагентом. ТзОВ «Медео-Захід» відображено ці операції у бухгалтерському та податковому обліках, що не заперечувалось відповідачем.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі актів перевірок ТзОВ «Медео-Захід», на які посилається відповідач у даній справі, оскаржені останнім у судовому порядку та на даний час є неузгодженими.

Зазначене, на думку суду не може свідчити про порушення сторонами податкового законодавства, якщо контрагентами угода виконана повністю і при цьому ними це відображено по податковому та бухгалтерському обліку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Що стосується твердження Луцької ОДПІ про те, що ТзОВ «Мехбудсервіс» не були надані для перевірки товаро-транспортні накладні, шляхові листи, договори щодо надання транспортних послуг, то суд зазначає, що договори про надання транспортних послуг не укладалися та згідно умов постачання товар поставлявся орендованим транспортом постачальника - ТзОВ «Медео-Захід». Відсутність товаро-транспортних накладних у позивача, в сукупності з наданими первинними документами, не може свідчити про те, що господарська операція не відбулась.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем не було представлено доказів на підтвердження того, які саме ремонтні роботи автомобілів були здійснені та, які саме юридичні послуги були надані, оскільки з актів виконаних робіт (надання послуг) вбачається назва послуг, загальна їх вартість, коли вони надавалися та перелічено марки транспортних засобів. Також реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Луцькою ОДПІ не досліджувалась.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТзОВ «Медео-Захід», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відносно позивача, та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід».

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорюване податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 23.07.2012 року №0000012204, винесене з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 455,84 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 12.03.2013 року № 482.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 23 липня 2013 року № 0000012204.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехбудсервіс» судові витрати в сумі 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 84 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 21 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк