Рішення № 30828660, 08.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 913/91/13-г 08.04.13Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юркомцентр"

про внесення змін до договору

Представники:

від позивача: Григор'єв О.М. - представник за довіреністю № 600 від 01.10.2012 року;

від відповідача: Стеценко Ю.В. - представник на підставі договору № 01-02/13 про надання

правової допомоги від 01.02.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду Луганської області передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юркомцентр" про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 72 від 02.10.2007 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (постачальник електричної енергії за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юркомцентр" (споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії № 72, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електроенергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Постачання електричної енергії здійснюється на об'єкт відповідача: на промислову площадку відповідача через технологічні електричні мережі, які належать ТОВ «Рубіжанський Краситель» (основному споживачу).

Згідно умов договору, точка продажу електричної енергії для зазначеного об'єкту відповідача була встановлена на межі балансової належності електричних мереж ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та ТОВ «Рубіжанський Краситель».

Можливість встановлення точки продажу електричної енергії відповідачу на межі балансової належності електричних мереж постачальника електроенергії та основного споживача була передбачена пунктом 1.4. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ) в редакції, що діяла на момент укладання договору.

Постановою НКРЕ України від 25.12.2008 року № 1449 до пункту 1.4. ПКЕЕ внесені зміни, та визначено, що точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

У зв'язку з цим у сторін виникла об'єктивна необхідність внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 72 від 02.10.2007 року, проте споживач ухиляється від підписання додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до суду з вимогою про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 72 від 02.10.2007 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юркомцентр".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.01.2013 року порушено провадження у справі № 913/91/13-г та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2013 року справу № 913/91/13-г передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2013 року справу № 913/91/13-г прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.02.2013 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 25.03.2013 року.

Судове засідання призначене на 25.03.2013 року не відбулося, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 року № 152-р "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві" та наказу Голови суду від 25.03.2013 року № 85-К, 25 березня 2013 року оголошено вихідним днем.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2013 року розгляд справи призначено на 08.04.2013 року.

В судове засідання 08.04.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору, представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд внести зміни до договору про постачання електричної енергії № 72 від 02.10.2007 року, виклавши спірні додатки в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді від 01.06.2012 року по об'єкту: виробничий цех відповідача, а саме додатки: «Однолінійна схема електропостачання об'єкта споживача», «Розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах споживача», «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача», «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам», «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», а також просить суд стягнути з відповідача 1 073,00 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (постачальник електричної енергії за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юркомцентр" (споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії № 72, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною приєднаною потужністю 770,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно до додатків до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача" та «Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання споживача», а споживач оплачує постачальнику електроенергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 9.3. договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2007 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Постановою НКРЕ України від 25.12.2008 року № 1449 до пункту 1.4. ПКЕЕ внесені зміни, та визначено, що точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

13.06.2012 року листом за вих. № 750 товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Юркомцентр" з пропозицією щодо внесення змін до договору на постачання електроенергії, надавши відповідачу два примірники додаткової угоди, згідно з якою позивач запропонував викласти в новій редакції додатки до договору про постачання електричної енергії від 02.10.2007 року № 72, а саме «Однолінійна схема електропостачання об'єкта споживача», «Розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах споживача», «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача», «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам», «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін».

Внесення змін у додатки «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та споживачам» викликано вимогами пункту 1.4. ПКЕЕ, щодо визначення точки продажу електричної енергії відповідачу, яка установлюється на межі балансової електроустановок відповідача та ТОВ «Рубежівський краситель», і у зв'язку із цим, зміною ступеню напруги зі 110 кВ на 0,4 кВ та класу напруги об'єкту відповідача з першого на другий.

Зміна класу напруги споживача обумовлена тим, що при встановлені точки продажу електроенергії відповідачу на межі балансової належності електричних мереж ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та ТОВ «Рубіжанський Краситель» (як передбачено діючою редакцією договору № 72) відповідач отримує електричну енергію в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 110 кВ і відповідно до пункту 3.1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 р. №1052, такий споживач відноситься до 1-го класу напруги. Однак, на думку позивача, на межі балансової належності електроустановок відповідача ступінь напруги складає 0,4 кВ, і такий споживач, відповідно до пункту 3.2 вказаного Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, відноситься до 2-го класу напруги.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідачем пропозиція позивача про укладення додаткової угоди до договору на постачання електричної енергії залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими підставами, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Самостійним випадком для зміни договору, передбаченим ст.652 ЦК України, є суттєва зміна обставин. Позивач посилається саме на цю підставу для зміни договору.

Суттєвою зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України є непередбачена зміна зовнішніх обставин, яка не залежить від волі сторін. При цьому обставини повинні змінитись настільки, що якби сторони могли це передбачити , вони не уклали би такий договір або уклали би його на інших умовах.

Разом з цим, при наявності суттєвої зміни обставин, зміна договору за рішенням суду допускається лише у виключних випадках. Для цього, крім наявності чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідна наявність, ще однієї з двох умов: розірвання договору суперечить громадським інтересам, або потягне для сторін збитки, що значно перевищують витрати необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за рішенням суду за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така істотна зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивач не надав доказів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр» порядку укладення господарських договорів, як і доказів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр» істотних умов договору.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено суду факт зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а також наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для зміни укладеного між сторонами договору.

Крім того, ні Правила користування електричною енергією, ні Порядок визначення класів споживачів, ні Закон України «Про електроенергетику», ні умови договору не містять імперативних приписів щодо обов'язкового внесення змін до договорів про постачання електроенергії, укладених до внесення відповідних змін у чинне законодавство.

Суд звертає увагу на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» не надало суду розмір будь-яких економічних обґрунтувань витрат на переведення товариства з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр» з 1-го класу на 2-й клас напруги і збільшення, у зв'язку з цим ціни електроенергії тому, що фактично товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» ніяких витрат не понесло і не могло понести. Не змінились ні технологічні мережі передачі електроенергії, ні підстанції, ні якість електроенергії, що поставляється.

Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» 24.07.2012 року направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр» додаткову угоду з інших питань ніж ті, які викладені у спірній додатковій угоді від 01.06.2012 року, а саме щодо затвердження графіків обмеження та автоматичного відключення на 2012-2013 р.р., яку товариство з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр» погодилось укласти. З даної додаткової угоди вбачається, що решта умов договору залишаються незмінними і є обов'язковими для виконання сторонами.

Зазначені факти є доказом того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в подальшому відмовилась від внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 72 від 02.10.2007 року, запропонованих раніше в додатковій угоді від 01.06.2012 року, тому що наступні дії свідчать про відміну попередніх дій, тобто про відкликання пропозиції (оферти), що випливає із суті зазначених вище обставин (ч. 3 ст. 641 ЦК України).

До того ж за аналогією закону (ст. 8 та ст. 1254 ЦК України) волевиявлення сторонни, яке було зроблено пізніше скасовує попереднє волевиявлення повністю або у тій частині, в якій воно суперечить попередньому.

З огляду на вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 72 від 02.10.2007 року, шляхом викладення спірних додатків в редакції, запропонованій позивачем в додатковій угоді від 01.06.2012 року, а вимоги позивача визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.04.2013 року

Суддя С.М.Мудрий