Рішення № 30828649, 17.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5538/13 17.04.13

За позовом Заступника прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній

сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно -

експлуатаційного управління Міністерства оборони України

До Фізичної особи - підприємця Моторного Олександра Михайловича

про стягнення 9 460,30 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури Пантюхов О.В. - посвідчення №011863 від 28.10.2012р.

Від позивача Мірошниченко І.О. - по дов. №303/25-81 від 09.01.2013р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Засутпника прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення з Фізичної особи - підприємця Моторного Олександра Михайловича 9 460, 30 грн., із яких: 9 120, 00 основного боргу по договору №2/2012 від 01.04.2012року, 283,58 грн. пені, 56,72 грн. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. порушено провадження у справі №910/5538/13, розгляд справи призначено на 17.04.2013р.

В судовому засіданні 17.04.2013р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 26.03.2013 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду відповідач отримав 01.04.2013р)

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.04.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.04.2012р. між Київським квартирно -експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (наді позивач) та Фізичною особою - підприємцем Моторним Олександром Михайловичем (далі -відповідач) було укладено попередній договір №2/2012.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується протягом шести місяців з моменту підписання договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна - нежитлове приміщення загальною площею 46,0 кв.м. в будівлі інв..№217 та технічний майданчик №1 загальною площею 150, 00 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ. Вул.. Поліська, 28, військове містечко №147.

Відповідач до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням визначеним в п. 2.1.2

Назване в предметі основного договору нежитлове приміщення загальною площею 46,0 кв.м. позивач передає відповідачу під ремонт автомобілів та технічний майданчик загальною площею 150,0 кв.м. під стоянку автомобілів (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє на ст. рок одинадцять місяців (п. 10.1 договору).

01.04.2012р. між сторонами був підписаний акт прийому - передачі приміщення.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.3.2 договору за використання майна відповідач на підсіві виставлених рахунків, сплачує на рахунок позивача плату в розмірі 1670 грн.., з них: 920,00 грн. за нежитлове приміщення площею 46,0 кв.м., 750 грн. за технічний майданчик №1 площею 150 кв.м.

Зобов»язання по сплаті визначені п. 4.3.2 відповідач повинен виконати до 5 числа наступного за звітним.

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку прокуратури, відповідач в порушення умов договору, не виконав обов'язку по попередньому договору, плату за використання майна не сплатив в повному обсязі за період з 01.04.2012р. по 31.09.2012р., в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем та прокуратурою розрахунку, складає 9 120 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати вартості за використання майна становить 9 120,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за попереднім договором №2/2012 від 01.04.2012р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 9120,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Прокуратурою заявлені вимоги про стягнення з відповідача 283,58 грн. пені за прострочку платежу та 3% річних в сумі 56,72 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 6.2 попереднього договору сторони передбачили, що плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування пені позивачем з урахуванням приписів ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 283 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН" встановив: що визначена позивачем сума 3% річних в розмірі 56,72 грн. нарахована вірно, а отже, підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Моторного Олександра Михайловича (04107, м. Київ, вул. Печенігівська, 6, кВ. 56, ідентифікаційний номер 3023117611) на користь Державного бюджету України 1 508 грн. 24 коп. основного боргу, 10 грн. 94 коп. - інфляційні, 31 грн. 75 коп. штраф та 79 грн. 75 коп. пені.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Боровик Олени Миколаївни (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, 3, кв. 21/1, ідентифікаційний номер 2966312983) судовий збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2013р.

СуддяТрофименко Т.Ю.