Ухвала суду № 30828466, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

22 квітня 2013 року № 826/5632/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складання висновків акту перевірки, щодо складання акту перевірки,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення камеральної перевірки ТОВ «Глобо-Тур-Сервіс», дій щодо складення висновків, викладених в акті перевірки, а також дій щодо складання Акту про результати камеральної перевірки від 11.10.2012 № 352/1-22-70-31809343.

Із змісту позову вбачається, що позивач не погоджується з проведенням перевірки та висновками акту перевірки.

Відповідно до п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В контексті заявлених позовних вимог, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У взаємозв’язку з вищенаведеним, слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відтак, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак, дії контролюючого органу з проведення перевірки не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому, саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта. В подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

Вказана правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 (справа № К/9991/8341/11) та від 20.03.2013 (справа № К/9991/75343/12).

За таких обставин, суд зазначає, що оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то вимога про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки та формуванні висновків акту перевірки, що документально оформлюється у вигляді акту перевірки, тобто по суті вимога про оскарження акту перевірки, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій, що, як вбачається з бази даних «Діловодство спеціалізованого суду», здійснювалось позивачем у зв’язку з розглядом його позовних вимог по справі № 826/2643/13-а, де судом прийнято рішення по суті спору, та яке оскаржено в апеляційному порядку.

При цьому, висновки, викладені в акті перевірки, який є носієм доказової бази, а не рішенням суб’єкта владних повноважень, а також обставини, які покладені в основу висновків акту перевірки, оцінюються судом нарівні з іншими доказами під час розгляду справи при оскарженні відповідного податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявлених у даній справі позовних вимог по суті є визнання протиправними дій, які полягають у формуванні висновків акту перевірки, які, як зазначено вище, оформлені актом перевірки, тобто по суті заявлені вимоги про оскарження доказу, а не рішення або юридично значимих дій суб’єкта владних повноважень, а відтак з урахуванням вищевикладеного, вказані вимоги позивача не підлягають розгляду в судовому порядку у зв’язку з відсутністю правовідносин, на які поширюється юрисдикція судів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобо-Тур-Сервіс» у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали направити позивачу.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому надіслані супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

5. Роз’яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін