Рішення № 30828169, 17.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.13 Справа№ 914/880/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон проект», м. Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Шувар», м. Львів,

про стягнення 31214,73 грн.

За участю представників:

від позивача - Блажевський П.І. - представник,

від відповідача - Рудницький О.І. - представник.

Суть спору: Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств «Авіокон проект», м. Львів, звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Шувар», м. Львів, 20000 грн. заборгованості за виконані роботи, 3519,59 грн. пені, 1937,48 грн. трьох процентів річних, 5757,66 грн. інфляційних. Позовні вимоги мотивовані нормами Договору підряду № 81 від 25 листопада 2008 р., а також ст.ст. 193, 318, 319 ГК України, ст.ст. 599, 610, 625 ЦК України. Згодом позивачем подано уточнений розрахунок 3 % річних та інфляційних, згідно з яким до стягнення підлягають 1801,64 грн. трьох процентів річних та 1700 грн. інфляційних втрат.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Позивач проти відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності заперечив, посилаючись на вимоги ст. 264 ЦК України та вчинення відповідачем дій (підписання 31 грудня 2012 р. Акту звірки розрахунків), які свідчать про визнання ним свого боргу, а відтак, й про переривання перебігу позовної давності. Крім цього, позивачем 17.04.2013 р. подано в канцелярію суду клопотання про поновлення строку позовної давності, з підстав підписання відповідачем Акту звірки взаємних розрахунків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі 25 листопада 2008 р. укладено Договір підряду № 81 на виконання робіт по влаштуванню заземлення та блискавко захисту 1-го пускового комплексу гуртового ринку «Шувар», який знаходиться у м. Львові по вул. Хуторівка, 4б. Як стверджує позивач у позові і це визнано представником відповідача у судових засіданнях, на виконання цього договору позивачем виконано роботи для відповідача вартістю 84540 грн. Вказане підтверджується актом № 1 від 25.12.2008 р. За виконані роботи відповідач розрахувався частково, не оплаченою залишилась сума 20000 грн. Відтак, станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед ним становила 20000 грн. Однак, згідно з п. 2.3. Договору № 81 закінчені підрядні роботи підлягали оплаті відповідачем упродовж 5-ти банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт підписано сторонами 25.12.2008 р. При цьому останній платіж відповідача згідно договору № 81 від 25.11.2008 р. мав місце 30 червня 2009 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що з огляду на норми ст.ст. 256, 257, 260, 261, 264 ЦК України строк позовної давності до основної вимоги про стягнення 20000 грн. заборгованості сплив 30 червня 2012 р. (останній день строку). Посилання позивача на ту обставину, що внаслідок підписання відповідачем акту звірки розрахунків 31 грудня 2012 р. строк позовної давності перервався в силу приписів ст. 264 ЦК України, необґрунтовані. Акт звірки розрахунків від 31 грудня 2012 р. підписаний сторонами після спливу позовної давності, перебіг якої закінчився ще 30.06.2012 р. З аналізу норм ч. 1 ст. 264 ЦК України вбачається, що визначальним для висновку про переривання перебігу позовної давності є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку, саме упродовж перебігу позовної, а не після її спливу. Враховуючи викладене, у справі відсутні обставини, з якими закон пов»язує переривання строку позовної давності. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у постанові від 26 жовтня 2011 р. у справі № 5002-9/1298-2011.

Заява позивача про поновлення строку позовної давності, задоволенню не підлягає, оскільки згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України та ч. 1 ст. 53 ГПК України пропущений строк позовної давності може бути відновлений судом, а порушене право підлягає захисту, лише у випадку, якщо суд визнає поважними причини її пропущення. Підписання сторонами у справі 31 грудня 2012 р. Акту звірки взаєморозрахунків, тобто після спливу позовної давності, жодним чином не пояснює причин та не є причиною, з якої відповідач, починаючи з 30 червня 2009 р. по 30 червня 2012 р., не звертався чи не міг звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20000 грн. заборгованості слід відмовити у зв»язку з спливом позовної давності.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних, оскільки відповідно до вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто пеня, інфляційні та річні є невід»ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу та з урахуванням строків позовної давності. Право на стягнення пені, інфляційних втрат та річних відсотків припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення. Такі висновки суду відповідають висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у постановах від 06 липня 2010 р. у справі № 19/35/10, від 03.07.2008 р. у справі № 6/68/08, від 24.07.2008 р. у справі № 14/107-08.

Відтак, зважаючи на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у сорі, є підставою для відмови у позові.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Бортник О.Ю.