Постанова № 30828006, 22.04.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/928/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті внесків в сумі 1339,20 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач не виконує належним чином вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме не сплачує узгоджену суму заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі та зазначив, що загальна сума сплачених відповідачем внесків за 2010 рік становить 2268,00 грн. Крім того зазначає, що Управлінням праці та соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації у період перебування на обліку з 28.12.2009 року по 20.03.2011 року також було перераховано внески, що за 2010 рік становлять 2123,24 грн. в рахунок страхових внесків за ОСОБА_1 За таких обставин вважає, що у відповідача відсутні зобов'язання по сплаті страхових внесків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон), страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в УПФУ в Козелецькому районі як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 14 Закону ФОП ОСОБА_1 є страхувальником, а згідно частини першої статті 15 Закону страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи. Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону визначений обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

В силу підпункту 4 пункту 8 Розділ XV Прикінцевих положень Закону (в редакції від 07.10.2009 року), до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Згідно пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» від 08.07.2010 року № 2461-VI, підпункт 4 пункту 8 розділу XV Прикінцеві положення Закону викладено в такій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до поданого ФОП ОСОБА_1 звіту про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, відповідачем нараховано внесків в розмірі 2246,40 грн., фактично сплачено 907,20 грн.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 статті 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про сплату боргу.

На підставі карток особових рахунків боржника відповідно до пунктів 8.2., 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8661, відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу від 08.01.2013 року за № Ф-44 в сумі 1339,20 грн, яку відповідач отримав 10.01.2013 року.

Згідно абзацу третього та четвертого пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку

Як вбачається з пояснень представника відповідача, та не заперечується представниками позивача, ФОП ОСОБА_1 у 2010 році сплачено 1360,80 грн. страхових внесків (42 % від 3240 грн.).

З пояснень представників позивача встановлено, що УПФУ в Козелецькому районі, відповідно до поданого звіту, прийнято до заліку 907,20 грн., а переплату по внесках в сумі 453,60 грн. позивачем не враховано, оскільки у відповідача, відповідно до наданої Козелецьким центром зайнятості та Козелецькою державною податковою інспекцією інформації, працює найманий працівник, і ці страхові внески ним було сплачено саме за найманого працівника.

Представниками позивача не надано суду доказів подання ФОП ОСОБА_1 звітів за найманого працівника до УПФУ в Козелецькому районі.

Крім того, як вбачається з картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1, сума 453,60 грн. рахується за відповідачем як переплата по страховим внескам, що суперечить викладеним вище поясненням представників позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що УПФУ в Козелецькому районі безпідставно не зараховано 453,60 грн. сплачених відповідачем страхових внесків, а тому сума недоїмки зі сплати страхових внесків складає: 2246,40 грн. - 1360,80 грн. = 885,60 грн.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про необхідність стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області заборгованості по внесках в сумі 885,60 грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що Управління праці та соціального захисту населення Козелецької райдержадміністрації перераховувало за відповідача внески до УПФУ в Козелецькому районі в період перебування останнього у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки це не звільняє фізичну особу-підприємця від сплати внесків до Пенсійного фонду під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області (вул. Московська, 3, м. Козелець, Чернігівська область,17000, р/р 25605303102611, в ЧОУ ПАТ Ощадбанк, МФО353553, код ЄДРПОУ 21399526 ) заборгованість по внесках в сумі 885,60 грн.

В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Баргаміна