Постанова № 30827991, 22.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 р. № 2а- 820/2950/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Чудних С.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Комунального підприємства "Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути кошти з рахунків Ізюмського комунального підприємства теплових мереж у обслуговуючих банках, на користь бюджету в погашення податкового боргу у розмірі 1053288,00 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, має узгоджені податкові зобов'язання по податкам та зборам, які не сплачені у встановлений строк сплати, на загальну суму 1053288,00 грн. Податковим органом було направлено відповідачу першу та другу податкові вимоги № 1/27 від 16.01.2004 року та № 2/26 від 10.03.2004 року. З моменту на правлення податкових вимог податковий борг платника податків існував не припиняючись.12.04.2004 року податковим органом прийнято рішення № 2/24-32284148 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. 15.09.2010 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено зміни у податковій заставі. Таким чином, Ізюмською ОДПІ здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків передбаченого діючим законодавством, але вони не призвели до погашення податкового боргу. У зв'язку із чим позивач просив позов задовольнити і повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 22.04.2013 року не прибув, уповноваженого представника не направив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд дійшов висновку, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 КАС України..

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

У п.95.2 цієї ж статті зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж" пройшло державну реєстрацію у порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" про що свідчить відповідний запис у довідці з Єдиного державного реєстру від 24.01.13 року № 452 та знаходиться на обліку в Ізюмській ОДПІ з 25.06.2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 1053288,00 грн., що винник внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків, а саме самостійно поданою податковою декларацією № 9086528274 від 05.02.2013 року на суму 1053288,00 грн. з терміном сплати 19.02.2013 року (а.с. 12-14).

Позивач в обґрунтування позовної вимоги про стягнення даної суми податкового боргу посилається на те, що податковим органом здійснені всі заходи щодо погашення цього боргу, а саме на адресу відповідача направлені податкові вимоги від 16.01.2004 року № 1/27 та від 21.02.2004 року, майно відповідача взято у податкову заставу, однак станом на час звернення до суду з цим позовом та на час розгляду справи даний борг відповідачем не сплачено.

Однак, суд таке посилання позивача вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу згідно з п. 58.3 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові вимоги №1/27 від 16.01.2004р. та №2/28 від 21.02.2004р. не стосуються податкового боргу, який виник у позивач у 2013р. та який позивач просить стягнути, оскільки такі вимоги виставлені у 2004р.

Таким чином, позивачем не надано доказів здійснення всіх заходів передбачених Податковим кодексом України, які дають право податковому органу на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України передбачено окремі заходи погашення податкового боргу державних підприємств, які не пілягають приватизації, та комунальних підприємств.

Так, пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України закріплено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про :

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового Кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.

На вимогу суду, викладену в ухвалі суду від 12.04.2013р., позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу відповідно до вимог ст.96 Податкового кодексу України.

З огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України, то правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та ненадання позивачем доказів вжиття органом податкової служби передбачених Податковим кодексом України всіх заходів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Комунального підприємства "Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж" про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних