Постанова № 30827952, 22.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року

м. Полтава

Справа №816/773/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Комсомольський хлібозавод" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Комсомольський хлібозавод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Комсомольський хлібозавод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2012 року №0001322301/1607, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 13 516 грн. та №0001332301/1608 про збільшення ПАТ "Комсомольський хлібозавод" грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 11 753 грн.

В обґрунтування даних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ПАТ "Комсомольський хлібозавод" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов’язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ. Стверджував про хибність та безпідставність доводів контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій з ТОВ "Фірма "ЛААД".

Відповідач проти позову заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Комсомольський хлібозавод", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою підприємства по питанню взаємовідносин з ТОВ "Фірма "ЛААД" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року, викладені в акті перевірки від 08 жовтня 2012 року №3849/22-508/00384093.

У судове засідання 17 квітня 2013 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 17 квітня 2013 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПАТ "Комсомольський хлібозавод" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, з 20 лютого 1997 року перебуває на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 25 червня 2011 року №100340572 /а.с. 88, 90-91/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (10.71), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20), надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (77.11), надання в оренду вантажних автомобілів (77.12), надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. (77.39) /а.с. 89/.

Фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 25 вересня 2012 року по 01 жовтня 2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Комсомольський хлібозавод" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Фірма "ЛААД" за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року, у зв’язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 06 вересня 2012 року №26227/10/22-112.

За результатами перевірки складено акт від 08 жовтня 2012 року №3849/22-508/00384093 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що на думку відповідача призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в розмірі 13 516 грн ;

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про заниження позивачем зобов’язання зі сплати ПДВ в розмірі 11 752 грн. (в т.ч., за квітень 2011 року - 6 250 грн., за травень 2011 року - 5 502 грн.) /а.с. 9-32/.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19 жовтня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001322301/1607, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 13 516 грн. за основним платежем /а.с. 35-36/;

- №0001332301/1608, відповідно до якого ПАТ "Комсомольський хлібозавод" збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 11 753 грн. (в т.ч., 11 752 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) /а.с. 33-34/.

За наслідками оскарження даних податкових повідомлень-рішень до ДПС у Полтавській області та ДПС України, спірні повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ПАТ "Комсомольський хлібозавод" без задоволення /а.с. 37-48/.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Кременчуцької ОДПІ від 19 жовтня 2012 року №0001322301/1607, №0001332301/1608, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийняті дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Фірма "ЛААД" (код ЄДРПОУ 36007655), зараховано до складу податкового кредиту за квітень - травень 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 11 752 грн. /а.с. 60-63, 70-72, 75-76/.

Однак, позаплановою виїзною документальною перевіркою ПАТ "Комсомольський хлібозавод" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем зобов’язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 11 752 грн.

Вказаний висновок контролюючий орган мотивує відомостями, викладеними в акті від 11 липня 2012 року №2246/22-209/36007655 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Фірма "ЛААД" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року", що складений Кременчуцькою ОДПІ. Цитуючи вказаний акт перевірки, відповідач, зазначає, що відповідно до даних податкової звітності у ТОВ "Фірма "ЛААД" відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності виробничі потужності та трудові ресурси. Також, посилається на те, що в ході проведення перевірки ТОВ "Фірма "ЛААД" встановлено укладення останнім правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Зважаючи на викладене, відповідач також стверджує про те, що ПАТ "Комсомольський хлібозавод" безпідставно віднесено до витрат, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "ЛААД" в розмірі 13 516 грн. /а.с. 73-74/.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенням контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов’язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Фірма "ЛААД" (Перевізник), ДП "Полтавський КХП" (Вантажоодержувач) та ВАТ "Комсомольський хлібозавод" (Покупець) 20 квітня 2011 року укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу, за умовами якого Перевізник зобов’язувався доставити залізничним транспортом довірений йому Покупцем вантаж з місця відправлення (ТОВ "ХПП Добронадіївське", Кіровоградська область, Олександріївський район, с. Добронадіївка, вул. Привокзальна, 59) до пункту призначення (ДП "Полтавський КХП", Полтавська область, м. Полтава, вул. Леніна, 69) та видати вантаж уповноваженій на його отримання особі, а Покупець - оплатити перевезення вантажу відповідно до пункту 2 Протоколу наради Полтавської ОДА від 01 квітня 2011 року з питання "Про стан забезпечення сировиною підприємств хлібопекарної галузі області" /а.с. 83-84/.

Крім того, між ТОВ "Фірма "ЛААД" (Перевізник), ДП "Полтавський КХП" (Вантажоодержувач) та ВАТ "Комсомольський хлібозавод" (Покупець) 13 травня 2011 року укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу, за умовами якого Перевізник зобов’язувався доставити залізничним транспортом довірений йому Покупцем вантаж з місця відправлення (ПрАТ "Лозівське ХПП", Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Жовтнева, 1) до пункту призначення (ДП "Полтавський КХП", Полтавська область, м. Полтава, вул. Леніна, 69) та видати вантаж уповноваженій на його отримання особі, а Покупець - оплатити перевезення вантажу відповідно до пункту 2 Протоколу наради Полтавської ОДА від 01 квітня 2011 року з питання "Про стан забезпечення сировиною підприємств хлібопекарної галузі області" /а.с. 81-82/.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту за квітень - травень 2011 року сум ПДВ в розмірі 11 752 грн. позивачем надано копії податкових накладних від 21 квітня 2011 року №37 /а.с. 86/ та від 13 травня 2011 року №47 /а.с. 80/, що виписані ТОВ "Фірма "ЛААД".

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за квітень - травень 2011 року /а.с. 64-66, 67-69/ та відображено у додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди /а.с. 62-63, 70-72/.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезгаданих податкових накладних ТОВ "Фірма "ЛААД" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Також, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у Акті перевірки відсутні.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Фірма "ЛААД" протягом квітня - травня 2011 року послуг загальною вартістю 70 512 грн. 95 коп. (в т.ч. ПДВ - 11 752 грн. 16 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 11 травня 2011 №15 /а.с. 87/, від 26 травня 2012 року №20 /а.с. 78/; рахунка-фактури від 13 травня 2011 року №РФ-00045 /а.с. 77/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії актів приймання-передачі робіт (наданих послуг) та рахунка-фактури, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належного доказу у справі.

Оплату придбаних послуг позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Фірма "ЛААД", що підтверджується платіжними дорученнями від 21 квітня 2011 року №1377 /а.с. 85/ та від 13 травня 2011 року №1670 /а.с. 79/.

За умовами вищезазначених договорів про надання послуг перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом, на підтвердження чого позивачем надано копії накладних на маршрут або групу вагонів №41348491 /а.с. 126/, №44025625 /а.с. 129/.

Дослідивши в судовому засіданні копії вказаних накладних суд зазначає, що вони за формою та змістом відповідають вимогам наказу Міністерства транспорту України від 19 листопада 1998 року №460 "Про затвердження бланків перевізних документів".

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем на перевірку не надано залізничних накладних Укрзалізниці та інших товаро-супроводжуючих документів, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов договорів про надання послуг з перевезення вантажу вантажоодержувачем у спірних правовідносинах виступало ДП "Полтавський КХП", доставка вантажів здійснювалася на адресу вантажовідправника (Полтавська область, м. Полтава, вул. Леніна, 69). З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що товаро-супроводжуючі документи Укрзалізниці після доставки товару видано ДП "Полтавський КХП" як вантажоодержувачу, а тому у ПАТ "Комсомольський хлібозавод" такі документи відсутні.

Факт доставки вантажів ДП "Полтавський КХП" підтверджується копіями приймальних актів від 13 травня 2011 року /а.с. 127-128/ та 27 травня 2011 року /а.с. 130-131/.

Вищезазначені договори про надання послуг з перевезення вантажу позивачем укладено з метою поставки пшениці з Аграрного фонду для власних виробничих потреб (виробництва хліба та хлібобулочних виробів), що узгоджується з основним видом господарської діяльності ПАТ "Комсомольський хлібозавод" за КВЕД-2010 /а.с. 89, 124-125/.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом господарської діяльності ТОВ "Фірма "ЛААД" (код ЄДРПОУ 36007655) є вантажний залізничний транспорт (49.20).

За таких обставин, вчинення спірних господарських операцій відповідає меті та змісту господарської діяльності позивача і його контрагента.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій, встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання послуг та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) в ході здійснення даної господарської діяльності.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Фірма "ЛААД" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства та бази даних ДПС суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток вказаного суб’єкта господарювання відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Також, суд звертає увагу на те, що основною підставою для донарахування позивачу грошових зобов’язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ є доводи контролюючого органу про вчинення порушень вимог податкового законодавства ТОВ "Фірма "ЛААД", викладені в акті Кременчуцької ОДПІ від 11 липня 2012 року №2246/22-209/36007655 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Фірма "ЛААД" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року".

Однак, вказані доводи не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі №2а-1670/6226/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень, визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії Кременчуцьку ОДПІ зобов’язано вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки ТОВ "Фірма "ЛААД" оформленого актом від 11 липня 2012 року №2246/22-209/36007655, і поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ "Фірма "ЛААД" податкових звітах з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року /а.с. 100-112/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року дану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року в наведеній частині залишено без змін /а.с. 113-119/.

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено неправомірність доводів Кременчуцької ОДПІ, що викладені в акті від 11 липня 2012 року №2246/22-209/36007655 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Фірма "ЛААД" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року".

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 19 жовтня 2012 року №0001332301/1608 до ПАТ "Комсомольський хлібозавод" неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій, встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання послуг та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) в ході здійснення даної господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

А відтак, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19 жовтня 2012 року №№0001322301/1607, 0001332301/1608 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 252 грн. 69 коп., сплачені відповідно до платіжного доручення від 13 лютого 2013 року №0-00000053 /а.с. 3/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Комсомольський хлібозавод" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19 жовтня 2012 року №№0001322301/1607, 0001332301/1608.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Комсомольський хлібозавод" (код ЄДРПОУ 00384093) витрати зі сплати судового збору в розмірі 252 (двісті п’ятдесят дві) гривні 69 (шістдесят дев’ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба