Рішення № 30826948, 15.04.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Москаленко В.В.

Доповідач - Малієнко Н.В.

Справа № 1224/217/12

Провадження № 22ц/782/683/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Малієнко Н.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Матвєйшиної О.Б.

при секретарі: Дьяковській О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області

від 15 січня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення в натурі частки житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року позивачі за первісним позовом звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком посилаючись на те, що вони є співвласниками будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Їм належить по 1/4 частині в даному будинку. У зв'язку з тим, що відповідач заперечує проти того, щоб вони жили в житловому будинку, що належить їм на праві спільної часткової власності, вони змушені мешкати за іншою адресою. За таких обставин, позивачі просять визначити порядок користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, виділити їм у користування: кімнату № 2 площею 6 кв.м., та кімнату № 3 площею 7 кв.м., жилу кімнату № 4 площею 18 кв.м. виділити в користування відповідачці. Коридор - котельну, що значиться в плані під номером 1, кухню, що значиться під номером 5, санвузол - № 6 в плані, коридор залишити в спільному користуванні. Розділити земельну ділянку, що прилягає до вищевказаного будинку, виділивши їм у користування ділянку площею 4,5 сотки, як зазначено на плані. Інші споруди залишити в спільному користуванні..

В червні 2012 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення в натурі частини житлового будинку, посилаючись на те, що вона є власницею ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 та просила виділити їй в натурі на праві особистої власності ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається з квартири 1 загальною площею 29,5 кв.м., а саме: 1 - коридору, площею 3,2 кв.м.; 2 - коридору-котельної, площею 5,1 кв.м.; 3 - житлової кімнати, площею 6,0 кв.м.; 4 - санвузла, площею 4,2 кв.м.; 5 - кухні, площею 11,0 кв.м. Виділити в натурі відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві особистої власності по ? частині цього ж житлового будинку № 45, яка складається з квартири 2 загальною площею 29,5 кв.м., а саме: 6 - житлової кімнати, площею 18,1 кв.м.; 7 - санвузла, площею 2,9 кв.м.; 8 - кухні, площею 4,2 кв.м.; 9 - коридору, площею 4,0 кв.м.

В судовому засіданні ОСОБА_4 надала заяву про зміну предмету позову, яку з часом уточнила та, посилаючись на невідокремлювані поліпшення, які вона зробила в спірному житловому будинку за час свого мешкання за період з 1998 року по 2012 рік, які складають 66271 грн при загальній вартості житлового будинку 81251 грн, просила збільшити належну їй частку в праві спільної часткової власності на вказаний житловий будинок із спорудами, з ? частки до 908/1000 часток, а частки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зменшити з ? частки кожного до 46/1000 часток кожному, припинити їх право у спільній частковій власності та визнати за нею право власності на цілий житловий будинок, зобов*язавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримати з депозитного рахунку Рубіжанського міського суду вартість належних їм в спільній частковій власності часток в сумі 3745 грн кожному.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком, відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, припинення права власності, визнання права власності та зобов*язання отримати грошову компенсацію за частки у праві спільної часткової власності, задоволені.

Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали апеляційну скаргу і просять скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд у іншому складі суду.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Однак, у даному випадку ухвалене судом 1 інстанції рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд 1 інстанції виходив з того, що всі невідокремлювані поліпшення, які ОСОБА_4 зробила в спірному житловому будинку за власні кошти за час свого мешкання в будинку в період з 1998 р по 2012 рік, проводились за згодою інших співвласників, проведені поліпшення призвели до збільшення її частки в спільній частковій власності з ? частки до 908/1000 часток, а у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони зменшились з ? частки до 46/1000 часток кожному, є незначними та такими, що неможливо виділити в натурі і тому у відповідності до ст..ст. 357, 365 ЦК України прийшов до висновку про припинення їх права в спільній частковій власності з виплатою кожному грошової компенсації.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки висновки суду про наявність підстав для припинення права на частку у спільному майні не відповідають нормам матеріального права.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Без згоди інших співвласників може зробити добудову (прибудову), якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є власниками спільної часткової власності- житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4 на підставі договору дарування ? частки житлового будинку від 28.10.1998 року (а.с.30), а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві свідоцтв про право на спадщину за законом від 11.03.2010 року, на ? частку житлового будинку кожний (а.с.5, 53), яке зареєстровано за ними в бюро технічної інвентаризації Рубіжанської міської ради, про що свідчать витяги про реєстрацію права власності на обох власників (а.с.106,108).

З копії договору дарування вбачається, що на час прийняття у дар ? частки житлового будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_4 проживала в ньому, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_2. (а.с.104). та після отримання правовстановлюючих документів на житловий будинок, в ньому не проживають і спільним майном не користуються.

Долі співвласників не виділені, вказаний житловий будинок сторонам належить на праві спільної часткової (дольової) власності.

За час мешкання в спірному житловому будинку з 1998 року по 2012 рік, ОСОБА_4 зробила значні поліпшення технічного стану всього житлового будинку, що підтверджується наявним в матеріалах справи висновком №12/06 від 12.06.2012 року, згідно якого ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.74) складає 81251 грн, в тому числі, невід*ємні поліпшення будинку, які були зроблені на площі цілого будинку- 66271 грн.

Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов помилкового висновку про отримання згоди співвласників на проведення поліпшень та переобладнання житлового будинку, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що співвласники надавали таку згоду. До пояснень свідків в цій частині, колегія суддів, відноситься критично, оскільки вони не можуть розцінюватись, як згода співвласників отримана належним чином в розумінні ст. 357 ЦК України.

Таким чином, проводячи ремонт житлового будинку та його поліпшення, ОСОБА_4 всупереч вимогам ч.3 ст. 357 ЦК України, порушила встановлений порядок використання спільного майна, провела всі переобладнання без згоди з іншими співвласниками.

За змістом ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1). частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2). річ є неподільною;

3). спільне володіння і користування майном є неможливим;

4). таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім*ї.

Матеріалами справи підтверджено, що частки сторін у спільному майні є рівними. Поліпшення, які ОСОБА_4 зробила в житловому будинку без згоди із співвласниками, не можуть бути підставою для збільшення її частки та зменшення частки в спільній частковій власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та припинення права власності одночасно двох співвласників, кожний із яких має ? частину в праві власності на спірний житловий будинок, а разом вони мають ? частину в праві власності, яка дорівнює такій же частині, яка належить і ОСОБА_4

Таким чином, неможна вважати частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незначними як виходячи з документально оформлених часток ( по 1/4), так і виходячи з позовних вимог ОСОБА_4

Висновок суду 1 інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв*язку з припиненням права спільної часткової власності, як зазначено вище не відповідає нормам матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було заявлено клопотань про проведення судово-технічної експертизи щодо можливості розділу будинку в натурі, а також вирішення питання щодо можливості визначення порядку користування житловим будинком на підтвердження обгрунтованості своїх вимог.

В позовній заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_3посилаються на власний варіант визначення порядку користування житловим будинком, але ними не надано доказів того, що саме такий порядок є максимально наближеним до ідеальних часток співвласників і відповідає необхідним технічним та санітарним нормам. Тому їх вимоги не можуть бути задоволені за необгрунтованістю.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 324, 325 ЦПК України

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 15 січня 2013 року скасувати та постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про збільшення частки у праві спільної часткової власності, припинення права власності, визнання права власності, відмовити за необгрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: