Ухвала суду № 30825812, 17.04.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/214/13-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В.В.

Категорія 57 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Товянської О.В.

суддів: Микитюк О.Ю., Гансецької І.А.

при секретарі : Дехтієвській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 27 лютого 2013 року, -

встановила:

В січні 2013р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Просила надати дозвіл неповнолітньому сину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснювати тимчасові поїздки за межі України разом з нею до настання повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди батька ОСОБА_2. Зазначала, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, у них є син - ОСОБА_3. Рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 29.11.2011р. між ними розірвано, дитина проживає разом із нею, перебуває на її утриманні. 16 листопада 2012р. вона уклала шлюб із громадянином Німеччини - ОСОБА_5, в зв'язку з чим планує періодично разом з сином виїжджати до чоловіка. Відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд дитини, тому просить дозволити синові здійснювати тимчасові поїздки за межі України без згоди та супроводу батька, до досягнення повноліття.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 27 лютого 2013 року позов задоволено.

ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові за безпідставністю. Апелянт зазначає, що висновок суду є упередженим в частині того, що він не надав суду доказів, які б вказували на те, що тимчасовий виїзд дитини за кордон суперечитиме її інтересам, матиме несприятливі наслідки для її здоров'я, перешкоджатиме гармонійному розвитку дитини. Суд безпідставно взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що поїздки будуть корисними для дитини, не нашкодивши їй.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, сторони зареєстрували шлюб 28 жовтня 2006р., 29 листопада 2011р. шлюб було розірвано (а.с.10). Вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

16 листопада 2012р. позивачка зареєструвала шлюб з громадянином Німеччини, ОСОБА_1 ОСОБА_7 (а.с.11,13,14). В зв'язку із одруженням вона намір періодично виїжджати до чоловіка в Німеччину разом із сином від попереднього шлюбу. Її чоловік ОСОБА_5 зареєстрований та проживає в м.Аугсбург з 12.12.2012 року, з 01.12.2012 року орендує трикімнатну квартиру (а.с. 19-20). Ці обставини підтверджують, що позивачка з дитиною під час тимчасового перебування у Німеччині будуть забезпечені житлом.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Ч.2 ст.313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі й рішення суду.

Ст.272 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права здійснюються батьками в інтересах малолітніх дітей. Тобто дитина є носієм права, але не може його здійснювати самостійно. Виходячи із презумпції розумності й добросовісності дій учасників цивільних правовідносин, яка зводиться до того, що дії вважаються розумними й добросовісними, доки не доведене протилежне, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що тимчасові поїздки матері з дитиною за кордон будуть здійснюватися із урахуванням інтересів і потреб дитини, будуть гармонійно впливати на її розвиток. Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б вказували на те, що тимчасовий виїзд дитини за кордон суперечитиме її інтересам, матиме несприятливі наслідки для її здоров'я, перешкоджатиме гармонійному розвитку дитини. Пояснення відповідача є загальними, не підтверджені фактами і не несуть інформації про такі обставини.

Суд першої інстанції дав відповіді на всі доводи відповідача, не порушивши вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира Житомирської області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: