Вирок № 30825693, 22.04.2013, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 1-218/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В. П.

при секретарі Мейнарович Л.А.

за участю прокурора Сурженко Л.А.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у місті Коростені

кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Володарськ Свердловського району Луганської області, українця, громадянина України, із неповною загальною середньою освітою, не працюючого та не навчається, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого: 23.02.2004 року Коростенським міським судом Житомирської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 296 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі; 30.11.2006 року Коростенським міським судом Житомирської області за ст.ст.185 ч.3, 263 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі; 14.03.2012 року Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст.187 ч.3, 187 ч.4 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна; військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого за ст.186 ч.3 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, українця, громадянина України, освіта із неповною загальною середньою освітою, не працюючого та не навчається, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого: 31.07.2001 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст.140 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі; 28.04.2006 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі; 20.05.2010 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за ст.186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням іспитовим строком на 2 роки; 14.03.2012 року Богунським районним судом м. Житомира за ст.ст.187 ч.3, 187 ч.4, 121 ч.2 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна; військовозобов'язаного, зареєстрованого АДРЕСА_2 та проживаючого АДРЕСА_3, у вчиненні злочину, передбаченого за ст.186 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Повторно, 8 червня 2010 року, біля 23.45 години, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, направленою на таємне викрадення чужого майна, шляхом розбиття віконного скла, проникли до будинку АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_2, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилося в тому, що ОСОБА_3 рукою здавив нижню щелепу ОСОБА_2, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я, у вигляді синця в ділянці лівої вилиці, після чого відкрито викрали чуже майно ОСОБА_2, зокрема:

- гроші в сумі 1000 гривень;

- наручний годинник, вартістю 40 гривень;

- мобільний телефон марки "Nokia", вартістю 100 гривень, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку "Київстар", вартістю 25 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 23 гривні;

- один перстень з камінцем білого кольору, вартістю 25 гривень;

- один перстень з камінцем червоного кольору, вартістю 30 гривень, а всього відкрито викрали чуже майно на загальну суму 1243 гривні, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого йому обвинувачення підсудний ОСОБА_3 винним себе визнав повністю та показав суду, що він 8 червня 2010 року зустрівся на автовокзалі з ОСОБА_4 та пішли до тітки, пообідали, відпочили і він поїхав до будинку потерпілої. Проникав до будинку потерпілої разом з ОСОБА_13, ім'я якого йому не відоме.

Раніше він покази не давав, а йому дали підписати протокол, який він підписав тому, що застосовували фізичне насильство. Хто саме відбирав пояснення, не знає, оскільки прізвище слідчого не пам'ятає. Насильство застосовували на протязі двох діб у Житомирському УБОП та Богунському МВ. Він не знає слідчого ОСОБА_9, який розслідував справу. Психіатричну експертизу не проводили.

Злочин вчинений відносно потерпілої ОСОБА_2 він скоював з ОСОБА_13. Вину визнає повністю. В подробицях розповісти не може, оскільки не пам'ятає і не пам'ятає, що викрали у потерпілої. Просив суд його суворо не карати і при цьому врахувати його матеріальний та сімейний стан.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого йому обвинувачення підсудний ОСОБА_4 винним себе не визнав взагалі та показав суду, що вину не визнає тому, що цього злочину не вчиняв. Він з потерпілою не знайомий. Він приїхав до ОСОБА_3 в гості, якого числа не пам'ятає. ОСОБА_3 його зустрів на автовокзалі та вони пішли разом до тітки ОСОБА_2 у гості, де пообідали. ОСОБА_3 сказав, що йому потрібно відійти, а він залишився у тітки. Пізно ввечері йому зателефонував ОСОБА_3 і сказав, щоб він прийшов на площу та розповів як туди йти. Коли він прийшов, то біля зупинки були: ОСОБА_3 зі своїм братом ОСОБА_6 та дві дівчини. Він приїхав до ОСОБА_3 порозмовляти щодо роботи. Йому не відомо куди ходив ОСОБА_3 Коли він прийшов до зупинки та зустрівся з ОСОБА_3, то було уже пізно. Під час зустрічі вони пили пиво та біля 3 - 4-ої години ранку розійшлись. У потерпілої в будинок він не проникав і вона йому не знайома.

Потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що вона проживає у приватному будинку. 8 червня 2012 року вона їздила у ліс по гриби, а повернувшись додому біля 20.00 години, вона попоралась по господарству, лягла дивитись телевізор і заснула. Прокинулась від того, як відчула, що її хтось душить. Її скинули з ліжка під пічку та накрили одіялом. Вони проникли через вікно у веранді. Вона виглядала з-під одіяла та бачила, що підсудні були в масках. Вони позривали з вікон штори та позавішували вікна простирадлами. Підсудні вимагали у неї гроші, в будинку все розкидали, гроші знайшли під подушкою, а також забрали мобільний телефон. Вона впізнала одного з підсудних ОСОБА_3, це був брат ОСОБА_6, який допомагав їй робити ремонт. Потім її прив'язали до газової плити. Один з підсудних сказав, що сильно не прив'язуй і сказали, щоб до ранку в міліцію не зверталась. Коли вони пішли вона розв'язала руки, взяла собаку з цепом та пішла до сусідки викликати міліцію.

Вона не пам'ятає чи їй давав слідчий фотографії для впізнання підозрюваних.

Їй нічого з викраденого не повернули. Підсудних просила покарати суворо.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що вона нічого не пам'ятає та нічого не може пояснити, як і не пам'ятає чоловіка на ім'я ОСОБА_4. Покази, які оголошувались головуючим у судовому засіданні, відповідають дійсності.

Вона із сестрою ОСОБА_14 зустрілась з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, біля 1.00 години, на зупинці навпроти РАЦСу. ОСОБА_4, вона не пам'ятає. ОСОБА_3 віддав їй персні та мобільний телефон, а вона не запитувала звідки він їх взяв. Покази вона давала слідчому не в присутності батьків.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що їй нічого невідомо з цього приводу та нічого не може пояснити. Покази, які оголошувались головуючим у судовому засіданні, відповідають дійсності. Вона не пам'ятає, чи приходив ОСОБА_3 до них. Чоловіка на призвісько "ОСОБА_4" вона не знає, з ним не знайома і про нього нічого не чула.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що під час проведення досудового слідства підсудний ОСОБА_3 свою вину визнавав. До ОСОБА_3 фізичного та психічного насилля не застосовувалось. Коли він почав працювати з підсудними, то вони вже були під вартою. ОСОБА_3 він допитував сам, а ОСОБА_4 в присутності захисника.

Підсудних працівники Коростенського МВ не затримували та у Коростенському ІТТ вони не утримувались. Він їздив в місця позбавлення волі, де і проводив слідчі дії. Покази підсудні давали добровільно. Він не пам'ятає чи допитував ОСОБА_6.

ОСОБА_3 все розповідав, що вчинив злочин зі своїм знайомим ОСОБА_4 на прізвисько "ОСОБА_4", який проживає у м. Новоград-Волинський і яким являється ОСОБА_4. Впізнання проводилось по фотознімках за участю потерпілої, складено протокол з дотриманням чинного законодавства. Потерпіла по фотознімках впізнала даних осіб.

Незважаючи, що ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні даного злочину не визнав взагалі, а ОСОБА_3 визнав свою винуватість повністю, суд вважає, що винуватість підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стверджується також і зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

Даними протоколу усної заяви ОСОБА_2, з якого вбачається, що ввечері 8 червня 2010 року дві невідомі особи таємно проникли в її будинок по АДРЕСА_4, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для її життя та здоров'я, відкрито викрали її майно, чим заподіяли потерпілій матеріальної шкоди (а.с.5);

Даними матеріалів огляду місця події від 9 червня 2010 року, з яких вбачається, що місцем вчинення злочину є будинок АДРЕСА_4 (а.с.7-17);

Даними на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні показань свідків: ОСОБА_10 (а.с.28-29) та ОСОБА_6 (а.с.49);

Даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 за рисами обличчя впізнала ОСОБА_3, як одного з тих осіб, які ввечері 8 червня 2010 року відкрито викрали її майно (а.с.47);

Даними протоколу пред'явлення ОСОБА_2 фотознімків для впізнання, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 вказала, що обвинувачений ОСОБА_4 за рисами обличчя дуже схожий на одного з тих осіб, які ввечері 8 червня 2010 року її пограбували (а.с.48);

Речовими доказами: праскою марки "ALPARI"; шнуром довжиною один метр, на кінцях якого наявні металеві гачки (а.с.76-77);

та іншими доказами зібраними у справі.

Оцінивши сукупність доказів разом з показаннями підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інкримінованому їм злочині доведена повністю і кваліфікує їх дії за ст.186 ч.3 КК України, як умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у житло.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь здійснення злочинних намірів та причини, внаслідок яких вчинено злочин, особу кожного підсудного та їх ставлення до вчинених злочинів.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судом не встановлено.

Як особа ОСОБА_3 характеризується посередньо, не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога чи лікаря - психіатра, останній раз був засуджений за тяжкий злочин, вчинений до цього злочину і до покарання у виді позбавлення волі, а тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише при повній ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання пов'язане з позбавленням волі, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як особа ОСОБА_4 характеризується добре, не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога чи лікаря - психіатра, останній раз був засуджений за тяжкий злочин, вчинений до цього злочину і до покарання у виді позбавлення волі, а тому суд вважає, що і його виправлення та перевиховання можливе лише при повній ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання пов'язане з позбавленням волі, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по даній кримінальній справі не заявлявся.

Керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ст.186 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України ОСОБА_3 до покарання за цим вироком зарахувати не відбуте покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 14.03.2012 року, визначивши ОСОБА_3 остаточно покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ст.186 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України ОСОБА_4 до покарання за цим вироком зарахувати не відбуте покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 14.03.2012 року, визначивши ОСОБА_4 остаточно покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вираховувати з моменту їх затримання, тобто з 28.06.2010 року.

Цивільний позов по справі - не заявлено.

Речові докази: праску марки "ALPARI"; шнур довжиною один метр, на кінцях якого наявні металеві гачки (що передані на збереження потерпілій ОСОБА_2) - залишити ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області - 412 (чотириста дванадцять) грн. 80 коп. судових витрат за проведення судових дактилоскопічних експертиз на розрахунковий рахунок 31258272211843, код 25574601, ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039, "за експертні роботи, в т.ч. ПДВ".

Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити попередній - тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено апеляційне подання прокурором в Житомирський апеляційний суд через Коростенський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою, у той же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області В. П. Коренюк