Ухвала суду № 30825072, 11.04.2013, Берестовський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Червоногвардійський районний суд м. Макіївки)

11.04.2013

Справа № 2/271/284/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Березнікова О.В.,

при секретарі Самуйловій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В 11 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача ВАТ «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова» моральної шкоди в розмірі 100000грн., заподіяної в результаті трудового каліцтва на виробництві.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з працедавцем ВАТ «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова» перебував у трудових відносинах з 17.12.1985 року по 31.07.1996 року. За час виконання трудових обовязків позивач отримав трудове каліцтво при наступних обставинах: 21.05.1996 року при осадженні складу по 27 шляху укладач потягів ОСОБА_2, не погодивши свої дії з бригадиром і не переконавшись у відсутності людей на составі дав команду машиністу тепловозу на рух. В результаті поштовху, який виник при зєднанні составів, позивач втратив рівновагу та впав між вагонетками. У результаті даного нещасного випадку, повязаного з виробництвом, позивачу було встановлено діагноз: травматична ампутація обох рук». За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було вкладено Акт № 14 по формі Н-1 від 21.05.1996 року. За результатами розслідування проходження медико-соціальної експертизи щодо наявності втрати професійної працездатності позивачу за підсумками первинного обстеження МСЕК від 01.08.1996 року, встановлено 100% стійкої втрати працездатності та першу групу інвалідності безстроково. Вважає, що у зв'язку з отриманою травмою він отримав і моральні страждання, оскільки постійно потребує стороннього побутового, медичного догляду, медикаментозного лікування, проходити численні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експерті комісії, відновлювальні процедури. Не маючи обох рук, він отримує психологічні страждання, які негативно впливають на образ його життя, а саме: з моменту нещасного випадку і до теперішнього часу він живе з відчуттям сильного душевного хвилювання, був спотворений зовнішній вид, та досі позивач має проблеми зі сном, постійно роздратований, відчуває загальну сильну слабкість, загальний біль отриманої травми підсилюється при психоемоційному навантаженні, зміні погодних умов, які негативно впливають на отриману травму у нього зявляється ниюча біль у місці травмування. Таким чином, вже на протязі майже 16 років позивач вимушений переносити та терпіти наслідки отриманої травми, які виражаються у сильних больових відчуттях. Тривале лікування порушило всі професійні плани позивача, оскільки він отримав не зворотні наслідки у своєму здоровї, він повністю втратив можливість працювати, у звязку з невідповідністю фізичного стану здоровя вимогам, що предявляються до працівників, оскільки він є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду. Все це, позначилося не тільки на його здоровї, а також на його психіці. Він знаходиться у пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоровя вже не має, теперішній стан його здоровя залишиться назавжди. Усі ці фактори викликають негативні емоції та переживання. Порушено його нормальні життєві звязки, позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Дані обставини вплинули на його життєві плани та трудові перспективи, тому що він втратив можливість отримати підвищення на роботі, позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, відчуває постійні болі в області лівої кістки, що викликає негативні емоції й переживання, порушає його нормальні життєві зв'язки і

витребує від нього докласти додаткових зусиль для організації свого життя. У звязку з чим, просить суд стягнути з відповідача на його користь суму моральної шкоди, яка була йому завдана у результаті трудового каліцтва на виробництві у розмірі 100000 гривень.

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, просив суд розглядати справу за його відсутністю, у звязку з поганим почуттям здоровя.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3, який діяв в судовому засіданні на підставі ордеру в повному обсязі підтримав позов ОСОБА_1 та просив суд ухвалити рішення згідно його позовних вимог. Також повідомив суд, що сума 100000 гривень моральної шкоди відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» повністю доказана, оскільки у позивача наявні всі страждання: як фізичні, так і психічні. Втрата працездатності стійка, оскільки він отримав не зворотні наслідки у своєму здоровї, він повністю втратив можливість працювати, у звязку з невідповідністю фізичного стану здоровя вимогам, що предявляються до працівників, оскільки він є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду, тобто потерпає тяжкість вимушених змін. Ділова репутація повністю знищена, втрачені всі його нормальні життєві звязки. Одноразові виплати ніякого відношення до моральної шкоди не мають.

Представник відповідача ВАТ «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова» позов не визнав і пояснив, що позивачем не підтверджено та не ґрунтується на матеріалах справи наявність передбачених чинним законодавством підстав для встановлення факту спричинення моральної шкоди, у звязку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухав пояснення сторін, дослідив представлені у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач тривалий час з 17.12.1985 року по 31.07.1996 року працював на ВАТ «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова». За час виконання трудових обовязків він працював на різних посадах, повязаних з виконанням трудових вимог, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-10).

Судом встановлено, що відповідно акту № 14 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом від 27.05.1996 року (а.с.11-12) підтверджено, що 21.05.1996 року при осадженні складу по 27 шляху укладач потягів ОСОБА_2, не погодивши свої дії з бригадиром і не переконавшись у відсутності людей на составі дав команду машиністу тепловозу на рух. В результаті поштовху, який виник при зєднанні составів, позивач втратив рівновагу та впав між вагонетками, у наслідок чого позивачу було встановлено діагноз: травматична ампутація обох рук.

Відповідно до виписки з акту огляду у ВТЕК від 01.08.1996 року ОСОБА_1, у зв'язку з одержаною травмою встановлено 100% втрати професійної працездатності безстроково, інвалідність першої групи.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. /з наступними змінами/ відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разу смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Разом із тим, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, за громадянами залишилося право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 237-1 КзпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Професійна травма у позивача страховим випадком з настанням якого зобовязує відшкодувати грошову суму за моральну шкоду.

Тому, позивачу внаслідок ушкодження здоров'я заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом установлено, що дотепер позивач випробує моральні страждання, в зв'язку з отриманням виробничої травми.

При цьому, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає Конвенція про захист прав і основних свобод людини.

Ушкодження здоров'я, спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва, потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більші моральні страждання, чим спричинені робітнику, який не втратив професійної працездатності.

З огляду на вищевикладене, суд враховує стан здоровя позивача, втрату на 100% професійної працездатності, а також характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, наслідки ушкодження здоров'я, і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги на суму 30000 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача, документально підтверджені ним витрати, повязані із наданням правової допомоги в розмірі 306,18 гривень.

На підставі ст. ст. 79,81 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 229,40 гривень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 1,3,21,43, ч. 4, 46 ч.1, 2 Конституції України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 233, 237 1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 10,60,79,81,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень, а також стягнути суму витрат, повязаних із наданням правової допомоги в розмірі 306 (триста шість) гривень 18 копійок, а всього стягнути 30306 (тридцять тисяч триста шість) гривень 18 копійок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат імені Кірова» на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: О.В. Березніков