Ухвала суду № 30823703, 07.12.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

105/160/12

УХВАЛА

07.12.2012 року Джанкойській міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

в складі:

головуючого судді Старова Н. А.,

при секретарі Жмур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Джанкой подання державного виконавця ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України|відчинилисяподанняподання, суд ,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець звернувся до суду 07.12.2012 року з поданням, погодженим з начальником державної виконавчої служби, в якому вказує, що на примусовому виконанні в їх відділі знаходиться зведене виконавче провадження на виконання, у тому числі, виконавчого листа, на підставі якого з ОСОБА_1 |розпочинаючи,зачинаючи| стягнута заборгованість за кредитним договором на користь ВАТ КБ «Надра». Зазначає, що боржник від виконання судового рішення ухиляється, заборгованість за виконавчим листом складає 22982,94 грн., загальна сума за зведеним виконавчим провадженням складає 23492,94 грн.

З метою забезпечення виконання рішення суду просить застосувати до боржника обмеження виїзду за межі України.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення державного виконавця, суд вважає, що подання підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що на виконанні в ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання рішення Джанкойського міськрайонного суду № 343/11 від 12.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» 22982,94 грн., та постанови ДПС ОДАІ про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право виїзду боржника за кордон може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Причому, сама по собі наявність рішення суду про стягнення коштів, відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, не є підставою для застосування вказаного Закону. Вжити обмеження можливо лише в тих випадках, коли є достатньо доказів ухилення боржника від виконання покладеного на нього судовим рішенням зобовязання та коли державним виконавцем використані всі інші передбачені заходи необхідні для своєчасного і повного виконання рішення суду, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів вирішується судом (ст. 377-1 ЦПК України).

З подання державного виконавця та доданих до нього документів вбачається, що з метою примусового виконання рішення суду було перевірено майновий стан боржника, встановлена відсутність майна та доходів, на які може бути звернено стягнення, у добровільному порядку боржник судове рішення не виконав.

За таких обставин суд робить висновок про те, що оскільки боржником не вживаються заходи для виконання зобовязання за виконавчим листом, тому він ухиляється від виконання судового рішення.

Оскільки виконавче провадження за рішенням суду 2-343/11 не закрито, рішення суду не виконане, заявником надано достатньо доказів того, що боржник ухиляється від його виконання, суд вбачає наявність підстав для тимчасового обмеження у праві ОСОБА_1 виїзду за кордон до виконання зобовязань за вказаним рішенням суду.

Разом з тим, згідно із п.1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу». П. 18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням. Тобто, зазначене звернення здійснюється в межах повноважень державного виконавця як посадової особи органу державної влади.

Проте, виконавче провадження за ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначається як завершальна стадія судового провадження. Якщо судове провадження у справі здійснювалось в порядку цивільної юрисдикції, то, відповідно, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється також в порядку цивільного судочинства, що прямо встановлено Розділом VII ЦПК України.

Якщо виконавче провадження було відкрито на виконання судових рішень судів загальної юрисдикції при розгляді кримінальних, господарських, адміністративних справ (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») чи рішень інших органів (посадових осіб) суду необхідно вирішити питання щодо можливості розмежування цивільної, кримінальної, господарської чи адміністративної юрисдикції при розгляді справ про обмеження права боржника на виїзд за межі України.

Слід виходити з того, що процесуальний порядок обмеження права боржника на виїзд за кордон прямо встановлений виключно нормами ЦПК України (ст. 377-1 ЦПК України).

Застосування процесуальних норм по аналогії при здійсненні судочинства не допускається, а тому обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише в порядку цивільної юрисдикції на підставі ст. 377-1 ЦПК України, якщо здійснюється виконання судових рішень у цивільних справах.

Враховуючи те, що на виконанні державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні знаходиться й постанова ДПС ОДАІ про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн., питання щодо виконання зазначеної постанови контролю судом загальної юрисдикції не підлягає.

Оскільки подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні за постановою ДПС ОДАІ не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 377-1, 205 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Подання задовольнити частково.

Тимчасово обмежити ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 |розпочинаючи,зачинаючи|, громадянину України, право виїзду за межі України до виконання ним зобовязання за рішенням суду № 2-343/11 від 12.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 |розпочинаючи,зачинаючи| на користь ВАТ КБ «Надра» 22982,94 грн.

Виконання ухвали доручити Державній прикордонній службі України.

Провадження у справі за поданням ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України до виконання постанови ДПС ОДАІ про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн. - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойській міськрайонний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

ОСОБА_2