Рішення № 30822132, 18.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 925/301/13-г

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гамарц О.С. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Одеська залізниця" в особі

відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних

перевезень", м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія

"Юнітранс- Агро", м. Черкаси

про стягнення 35 970 грн. 00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" про стягнення 35 970 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 лютого 2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12 березня 2013 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 27 лютого 2013 року, від 12 березня 2013 року, від 21 березня 2013 року та від 04 квітня 2013 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 квітня 2013 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/301/13-г.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 35 970 грн. 00 коп. штрафу, позивач стверджував, що відповідачем було невірно вказано масу вантажу в накладній від 23 серпня 2012 року за №39921390, в зв'язку з чим згідно ст. 122 Статуту залізниць України з відправника (відповідача) стягується штраф у розмірі визначеному ст. 118 Статуту.

В судовому засіданні, що відбулося 12 березня 2013 року директор товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" стверджував, що оскільки під час здійснення перевезення вантажу залізницею сталася крадіжка, внаслідок чого зменшилася маса вантажу, то підстави для нарахування штрафу відсутні. Водночас відзиву на позов відповідач суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 23 серпня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" за залізничною накладною №39921390 у вагонах (тип вагонів ЗРВ - зерновоз) №№ 95375382, 95979316, 95448668, 95368114, 95378865, 95681615, 95831764 зі станції Тернопіль на станцію Іллічівськ на адресу СП ВАТ "Трансбалктермінал" для "Луї Дрейфус Суіс" було відвантажено ячмінь, загальною масою 413 800 кг визначивши у зазначених вагонах масу нетто 59 900 кг, 57 500 кг, 59 850 кг, 57 000 кг, 59 800 кг, 59 950 кг, 59 800 кг відповідно.

З даних залізничної накладної вбачається, що навантаження вагонів здійснювалося засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтверджено підписом представника вантажовідправника, у відповідності до п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів.

При перевірці маси вантажу на станції Котовськ Одеської залізниці по прибуттю потяга на тензометричних вагах встановлено, що вага у вагоні №95368114 брутто - 58850 кг., тара - 20200 кг., нетто - 38 650 кг, про що вказано в протоколі зважування та складено акт загальної форми ГУ-23 від 24 серпня 2012 року.

Згідно вищевказаного акту вагон №95368114 було розчіплено на переважування.

При комісійному переважуванні на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Е було виявлено, що маса вантажу менша на 18 850 кг., що вказана у залізничній накладній, про що станцією складено комерційний акт №391786/46 від 25 серпня 2012 року.

Згідно даних комерційного акту вагон прибув на станцію Котовськ за справними запірно - пломбувальними пристроями в кількості 7 шт, що відповідають ЗПП вказаних у накладній. Течі вантажу по ст. Котовськ немає, вагон технічно справний.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Вищевказаний комерційний акт підписаний начальником станції, прийомоздавальником та вантажоотримувачем.

Згідно штатного розпису станції Котовськ посада начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відсутня.

Зауважень на складений комерційний акт вантажоотримувачем зафіксовано не було.

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909 та ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Нормами ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року, встановлено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом, тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від №279 від 05 квітня 2004 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2004 року за № 527/9126.

Пунктом 10 зазначених вище Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розчіплення, зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. З зупинкою і розчіпленням вагонів зважуються вантажі: зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом; харчові в цистернах (олія, меляса тощо); картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом. Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчіплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.

Відповідно п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року, перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Судом встановлено, що зважування вантажу відправником проводилося на ст. Тернопіль на 150 - тонних вагонних вагах, а на ст. Котовськ Одеської залізниці контрольне зважування вагонів здійснювалося на тензометричних вагах ВТВ 25-ДР2, при комісійному переважуванні - на вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Е.

В п. 3.7. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29 вересня 2008 року № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100 - 150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Тобто слід дійти висновку, що перевірка маси вантажу на станції Котовськ проводилася таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Коли вантаж прибув на станцію призначення, то різниці проти даних які були виявлені станцією Котовськ і відображені у комерційному акті від 25 серпня 2012 року не виявлено, про що було зроблено відповідний запис на вказаному акті станцією призначення (ст. Ілічівськ).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

Під час розгляду даного спору відповідачем не було надано суду жодного допустимого доказу, що підтверджував би втрату, псування, або недостачу вантажу (в тому числі і крадіжку на залізній дорозі) з вини саме перевізника.

Водночас, відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами, доводів викладених позивачем, а тому заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 35 970 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро", вул. Ватутіна, 12/7, м. Черкаси, ідентифікаційний код 36619064, р/р 2600900015333 філія "Укрексімбанк" у м. Черкаси, МФО 354789 на користь державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, ідентифікаційний код 01071315, р/р 26003000001 в Одеській філії АК "Експрес - банк", МФО 328801 - 35 970 грн. 00 коп. - штрафу та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22 квітня 2013 року.

Суддя А.В.Васянович