Постанова № 30820097, 15.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 5008/1160/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.

при секретарі Олійник І.О.,

з участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грандфінресурс», б/н від 28.03.2013 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.02.2013 року (суддя Якимчук Л.М.), якою припинено провадження

по справі № 5008/1160/2012

за позовом Приватного підприємства "Грандфінресурс", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група ЛЕКС", м. Ужгород

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення упущеної вигоди

в с т а н о в и в :

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.02.2013 року припинено провадження у справі №5008/1160/2012 за позовом ПП "Грандфінресурс" до ТзОВ "Юридична консалтингова група ЛЕКС" про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення упущеної вигоди. Поряд з цим, суд повернув позивачу з державного бюджету судовий збір, сплачений згідно квитанції №66-10897 від 22.11.2012 року на суму 4481,50 грн. та квитанції №66-10895 від 22.11.2012 року на суму 1073 грн.

Суд в ухвалі беручи до уваги норми ст.ст.1, 21, 33, 34 ГПК України, вказує що предметом даного спору є спростування інформації, яка розміщена громадянином Хаустовим Б.В., а відтак такого необхідно залучити до участі у справі в якості відповідача, проте, господарський суд не може залучити громадянина до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, з огляду на що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Посилаючись на положення п.5 ч.1 ст.7 Закону України Закону України «Про судовий збір», п.4.12 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18, суд прийшов до висновку про необхідність повернення позивачу судового збору з державного бюджету.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПП «Грандфінресурс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.02.2013 року, якою припинено провадження у справі №5008/1160/2012, передати справу на розгляд до суду першої інстанції, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що в даному випадку відсутні підстави для припинення провадження у справі, оскільки спірні інтернет-статті розміщені на сторінках із логотипом ТзОВ «Юридична консалтингова група «Лекс», яке є автором таких статей, та підписані службовою особою Товариства, а саме директором Хаустовим Б.В., з огляду на що належним відповідачем у справі, на думку скаржника, є ТзОВ «Юридична консалтингова група Лекс»

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду позовну заяву у якій відповідачем зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова група ЛЕКС" про захист ділової репутації, яка, на його думку, постраждала внаслідок розміщення недостовірної інформації на сайтах:

- http://lex-ua-lex.blogspot.com/2012/08/blog-post_27.html; -http://khaustov.org.ua/page_id120; -

- http://www.mukachevo.net/ua/Blogs/view_post/1061#comments.

Позивач просить суд визнати інформацію про «Грандфінресурс», поширену відповідачем через мережу Інтернет на вказаних вище сторінках - стосовно включення позивача до переліку підприємств України, які ведуть протиправну діяльність у сфері надання кредитів та які є кредитними шахраями недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ПП «Грандфінресурс» на недоторканість ділової репутації. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача спростувати таку інформацію, шляхом поширення через мережу Інтернет та стягнути з відповідача упущену вигоду в розмірі 224075 грн.

Судом першої інстанції враховуючи неподання позивачем доказів стосовно належності вказаних сторінок відповідачу, направлено запит до Приватного підприємства „Український хостінг", яке є офіційним реєстратором доменних імен, з листа якого від 11.02.2013 року вбачається, що домени http://lex-ua-lex.blogspot.com, http://khaustov.org.ua, http://www.mukachevo.net не реєструвалися вказаним підприємством, однак згідно з даними, які доступні в публічних сервісах, вказаний позивачем відповідач не є власником жодного із зазначених доменів (домен - частина простору ієрархічних імен мережі Інтернет, що обслуговується групою серверів доменних імен (DNS-серверів) та централізовано адмініструється. DNS-сервери зберігають інформацію про вузли, імена яких належать домену і виконують трансляцію їх імен в адреси. Кожний домен має унікальне ім'я, а кожен комп'ютер, підключений до Інтернету, має, як правило, доменне ім'я. Домени мають між собою ієрархічні відношення).

Із роздруківок вказаних Інтернет-сторінок, які містять оспорювану інформацію, встановлено, що Інтернет-статті підписані Хаустовим Богданом Володимировичем та розміщені у особистих блогах Хаустова Б.В.

Згідно частини 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року №1 у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона. У частині 1 пункту 12 Постанови вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Як зазначив відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична консалтингова група ЛЕКС" не уповноважувало Хаустова Б.В. на розміщення та поширення оспорюваної інформації стосовно ПП „Грандфінресурс". Крім того, Хаустов Богдан Володимирович, який був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції визнав розміщення цієї інформації у своїх особистих блогах, на яких він висловлює свою особисту думку.

Таким чином, суд першої інстанції відзначивши, що позивачем не подано доказів, що підтверджували б розміщення саме відповідачем оспорюваної інформації, а також враховуючи визнання Хаустовим Богданом Володимировичем авторства Інтернет-статей у своїх особистих блогах, правомірно прийшов до висновку про те, що належним відповідачем у даних правовідносинах має бути громадянин Хаустов Богдан Володимирович.

Відповідно до статті 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, згідно приписів статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України господарські суди не мають повноважень, необхідних для залучення зазначених фізичних осіб до участі у справі як відповідачів.

Слід зазначити, що вказана позиція також наведена у постанові Вищого господарського суду України від 28.05.2012 року по справі №5011-59/855-2012.

Враховуючи наведене та з огляду на необхідність залучення до участі у справі в якості відповідача автора оспорюваної позивачем інформації, яким є фізична особа - Хаустов Б.В., спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на наведене, господарський суд правомірно прийшов до висновку про необхідність припинення провадження в даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України та відхилив клопотання Хаустова Б.В. від 27.02.2013 року про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування ухвали місцевого суду щодо припинення провадження у справі є безпідставними.

Поряд з цим, господарський суд посилаючись на те, що згідно вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття провадження у справі та посилаючись на п.4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 у якому вказано, що припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплаченої суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" прийшов до висновку, що судовий збір, сплачений згідно квитанції №66-10897 від 22.11.2012 на суму 4481,50 грн. та квитанції №66-10895 від 22.11.2012 на суму 1073 грн. підлягає поверненню з бюджету Приватному підприємству „Грандфінресурс".

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду нижченаведене:

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 ЦПК України і статтею 157 КАС України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Наведена позиція також зазначена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7. Крім того, у п.8 вказаної постанови Пленуму ВГСУ вказано про внесення змін до постанов пленуму Вищого господарського суду України, зокрема до постанови від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема у підпункті 4.12 пункту 4 слід виключити слова «припинення провадження у справі», а слово «тягнуть» замінити словом «тягне».

Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом, а саме 27.02.2013 року, п.4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 мав наступну редакцію - «У вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору)».

З огляду на наведене, судом першої інстанції безпідставно повернуто ПП «Грандфінресурс» з державного бюджету України судовий збір, сплачений згідно квитанції №66-10897 від 22.11.2012 року на суму 4481,50 грн. та квитанції №66-10895 від 22.11.2012 року на суму 1073 грн., з огляду на що, ухвалу суду від 27.02.2013 року по даній справі слід скасувати в часині повернення судового збору та враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір покласти на позивача.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105, 106 ГПК України, суд,

постановив:

В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Грандфінресурс» відмовити.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 27.02.2013 року по справі №5008/1160/2012 в частині припинення провадження у справі залишити без змін.

Ухвалу господарського суду від 27.02.2013 року по справі №5008/1160/2012 скасувати в частині повернення ПП «Грандфінресурс» з державного бюджету судового збору, сплаченого згідно квитанції №66-10897 від 22.11.2012 року на суму 4481,50 грн. та квитанції №66-10895 від 22.11.2012 року на суму 1073 грн., судові витрати за розгляд справи у господарському суді покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.