Ухвала суду № 30815262, 12.03.2013, Приморський районний суд м. Одеси

12.03.2013

Справа № 2/1522/9471/11

Провадження № 2/522/266/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді - Абухіна Р.Д.,

за участю секретарів - Добрянської О.О., Лахматової С.В., Градовського Є.Ю., Гудзь

О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - «Про усунення від права на спадкування за законом», -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом та просить: усунути відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та після смерті ОСОБА_4 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконувала свого обовязку по утримуванню батьків, а навпаки своєю поведінкою, ставленням до батьків призводила до погіршення їх здоровя.

В судовому засіданні позивач, представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнала, просила позов залишити без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін,допитавши свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлені наступні фактичні обставини

В 2007 р. померли батьки позивача і відповідача: батько ОСОБА_7 - 16.07.2007 p., актовий запис № 6180 (а.с.7) та мати ОСОБА_4 - 17.08.2007 p., актовий запис № 7279 (а.с.8), зареєстровані Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

ОСОБА_1 завжди проживала разом зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_2. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 2006 р. вищевказана квартира належала ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках.(а.с.9)

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що по день смерті батьків через їх фізичну та матеріальну неспроможність самостійно забезпечити умови свого життя, тільки вона взяла на себе обовязок по догляду за батьками.

Крім того, позивачем наголошено, що з 2000 р. відповідач з батьками не спілкувалась, ніякої допомоги не надавала, хоча могла і повинна була надити таку допомогу.

Позивач, як на законодавчі норми, які регулюють обовязок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків і які потребують матеріальної допомоги, вказує ст.202 СК України. Посилаючись, на ст.203 СК України, ОСОБА_1 зазначає, що

дочка, син крім сплати аліментів зобовязані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент, коли існував обовязок відповідача по утриманню батьків, вони були непрацездатними, потребували матеріальної допомоги, потребували додаткових витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, були в безпорадному стані.

Крім того позивач та відповідач вже отримали спадщину за законом по ? частину грошових вкладів з усіма належними відсотками, індексаціями та компенсаціями,(а.с. 11) та по ? частини житлового будинку з надвірними спорудами під №37, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Троїцьке, вул. Леніна та складається з одного житлового будинку загальною площею 121,50 кв.м., житловою площею 35,00 кв.м., та надвірних споруд: погріб, огорожі, що розташований на земельній ділянці площею 0,46 га,які належали ОСОБА_4В.(а.с.105)

Судом встановлено, що позивач і відповідач є спадкоємцями першої черги за законом.

Частиною 3 ст.1224 ЦК України зазначено, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилилася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пунктом 6 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що факт ухилення особи від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи.

З поданої позивачем позовної заяви вбачається, що ним не ставилась вимога про встановлення судом факту ухилення відповідача від виконання обовязку щодо утримання батьків.

Відтак, оскільки позивачем не заявлено вищевказану вимогу, то ця обставина, відповідно до вимог законодавства, унеможливлює задоволення вимоги про усунення від права на спадкування за законом відповідача.

Згідно з ч.І ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до зазначеного Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_1 не підтвердила доказами факт, який обґрунтовує позовну вимогу, а саме ухилення відповідача від виконання обовязку щодо утримання батьків.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню за недоведеністю обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог

Керуючись ст. ст. З, 15, 208, 209, 224, 293 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - «Про усунення від права на спадкування за законом» відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Абухін Р.Д.