Постанова № 30815231, 22.04.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1918/13-а

Провадження № 2-а/591/156/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року. м. Суми.

Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого - судді Бойка В.Б.,

при секретарі Москаленко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.02.2013 р. в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_2 винесла постанову, якою на позивачку за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 165-1 ч. 1 КУпАП, було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивачка зазначає, що вона не скоювала ніякого правопорушення, відповідачем було пропущено і строки притягнення до адмінвідповідальності, оскільки пенсійна звітність позивачем подавалася за 2006-2008 роки своєчасно. Посилаючись на вказані обставини, просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та зазначає про те, що під час винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення норм діючого законодавства відповідачем порушено не було.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 71 КАС передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що 20.02.2013 р. в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_2 винесла постанову, якою на позивачку, за вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-1 ч. 1 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. ( а.с. 14, 17 ). Згідно постанови, заявниця порушила порядок нарахування страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування у розрахунках за грудень 2006 року, 2007 рік, січень-квітень 2008 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка оспорює наявність у її діях тих порушень, які були виявлені під час перевірки. Окрім того, позивачка вказує і на процесуальні порушення, що були допущені відповідачем при розгляді її справи.

Суд частково погоджується з доводами позивачки, при цьому суд виходить з наступного. Як зазначалося вище, позивачці ставляться на вину порушення порядку нарахування страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування у розрахунках за грудень 2006 року, 2007 рік, січень-квітень 2008 року, тобто конкретні порушення, що мали місце у певні звітні періоди та які були вчинені одноразово. Таким чином, ці порушення не є триваючими.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Виключенням з цього загального правила є випадки прийняття законів, що пом»якшують або скасовують відповідальність за адміністративне правопорушення ( зворотня сила закону ч. 2 ст. 8 даного Кодексу ). Таким чином, позивачка підлягала відповідальності за ст. 165-1 ч. 1 КУпАП у тих її редакціях, що діяли, відповідно, протягом 2006-2008 років.

Слід зазначити, що вказана норма КУпАП протягом 2004-2012 років неодноразово змінювалася, що відповідачем враховано не було. Зокрема, із копії оскаржуваної постанови вбачається, що на позивачку було накладено штраф в сумі 340 грн., в той час, як до 11.06.2009 року за ст. 165-1 ч. 1 КУпАП була передбачена відповідальність у вигляді штрафу в сумі не більше ніж 255 грн.

Окрім того, по іншому був визначений і суб»єкт даного правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній відповідач не вказав, яку ж саме редакцію закону про відповідальність про адмінправопорушення він застосував. Більше того, і сама об»єктивна сторона правопорушення, всупереч приписам ст. 283 КУпАП, в постанові розкрита не була, тобто постанова відповідача є неконкретною.

Суд погоджується з доводами позивачки в тій частині, що на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови вже сплили передбачені ст. 38 КУпАП строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, адже скоєні порушення не є триваючими, відтак і підстав для накладення стягнення у відповідача не було, а провадження по справі підлягало закриттю.

На даний час, усунути вищевказані процесуальні порушення можливості немає через сплив строків притягнення особи до відповідальності.

Таким чином при винесенні оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до відповідальності, відповідачем були порушені вимоги вказаних вище норм Кодексу, права та інтереси позивача, тому оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 7-9, 11, 69-72, 159-163 КАС України, ст.ст. 38, 247, 280, 289, 293 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серія СУ №071 від 20.02.2013 р., винесену в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_2, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень 00 копійок, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанову суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяВ.Б. БОЙКО