Рішення № 30813122, 18.04.2013, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 713/4233/12

Провадження № 2/309/251/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

при секретарі: Раковці Г.Ю.

з участю позивача: ОСОБА_1

адвоката позивача: ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3: ОСОБА_4, ОСОБА_5

представників відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

Головного управління Державної міграційної служби України

в Закарпатській області, Драгівської сільської ради Хустського району,

про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення в житловий будинок, виселення з житлового будинку, зняття з реєстраційного обліку, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25.04.2012 р. рішенням Хустського районного суду, яке набрало законної сили, визнано незакінчений будівництвом будинок №21 по вул. Мисливська в с. Драгово спільною сумісною власністю подружжя його та ОСОБА_10 З 1997 р. по 15.06.2009 р. позивач проживав у вказаному будинку зі своєю другою дружиною та малолітнім сином. Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 без його дозволу вселилися у вказаний будинок та незаконно ним користуються. Відділом ГІРФО Хустського МВ в житловому будинку позивача незаконно було зареєстровано відповідачів та їх дітей. Неправомірними діями працівників Драгівської сільської ради та ВГІРФО Хустського МВ позивачу спричинено матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у взломі замка на вхідних дверях, пошкодженні внутрішніх стін будинку та викраденні речей. Відповідачі ключі він будинку позивачу не дають, у звязку з чим він позбавлений можливості вільно користуватися своєю власністю. Просить винести рішення, яким усунути перешкоди у користуванні житловим будинком №21 по вул. Мисливській в с. Драгово шляхом передачі йому ключів від всіх приміщень будинку, зобовязати відповідачів та їх дітей покинути будинок, зняти їх з реєстраційного обліку, стягнути з відповідачів солідарно на його користь матеріальну шкоду в розмірі 30 000 гривень та моральну шкоду в розмірі 4 000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про правову допомогу, в порядку ст. 31 ЦПК України збільшили позовні вимоги. Просять винести рішення, яким усунути перешкоди у користуванні житловим будинком №21 по вул. Мисливська в с. Драгово, шляхом передачі ОСОБА_1 ключів від всіх приміщень будинку, вселити його в будинок, виселити з будинку відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_8, зняти їх з реєстраційного обліку проживання, стягнути солідарно на його користь матеріальну шкоду в розмірі 30 000 гривень та моральну шкоду в розмірі 4 000 гривень. Просять суд позов задоволити.

Представники відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, діючі на підставі довіреностей, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю. Представник відповідача ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідач ОСОБА_3 на законних підставах користується та проживає у вказаному будинку. Позивач у встановленому законом порядку не здійснив реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку, а тому не є його власником. В обґрунтування своїх вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач не навів жодного обґрунтування факту заподіяння йому такої шкоди та її розміру. Вважає даний позов безпідставним та необґрунтованим, просить у його задоволенні відмовити.

Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області - ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності позовні вимоги не визнав повністю. Підтримав подані ГУ ДМС в Закарпатській області письмові пояснення, в яких вказано, що згідно Постанови КМУ від 15.06.2011 р. №658 «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби» утворено ГУ ДМС України в Закарпатській області, наказом МВС України від 17.07.2012 р. №626 функції щодо реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання особи від підрозділів ДДГІРФО МВС України передано територіальним підрозділам Державної міграційної служби. А тому ГУ ДМС України в Закарпатській області не є належним відповідачем, оскільки не є правонаступником ДДГІРФО МВС України в особі його територіальних підрозділів. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник Драгівської сільської ради - ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні позов не визнала повністю. Суду пояснила, що реєстрація місця проживання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 проводилася на законних підставах. Просить в задоволенні позову відмовити як в безпідставному.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не зявилися. Про день, час та місце розгляду справи належним чином були повідомлені. Про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України, виходячи з наявних у справі даних про права і взаємовідносини сторін та беручи до уваги те, що інші учасники процесу не заперечують проти вирішення справи без участі відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_11, справу слухати у відсутності відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_10 перебували у шлюбі з 03.05.1984 р. по 05.03.1996 р. Після розірвання шлюбу на утриманні ОСОБА_10 залишилося двоє дітей: донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 За період спільного проживання позивача з ОСОБА_10 побудували за власні кошти житловий будинок, який розташований в с. Драгово, вул. Мисливська №21 Хустського району.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 25.04.2012 р. незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по вул. Мисливській №21 в с. Драгово визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_10. Рішенням колегії суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 01.08.2012 р., яке набрало законної сили, визнано, що їх частки у спільній сумісній власності на незакінчений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Драгово, вул. Мисливській №21 становлять по 1/2 частці.

З оглянутої в судовому засіданні будинкової книги для прописки громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що згідно заяв та талонів реєстрації за місцем проживання за згодою ОСОБА_10 за вказаною адресою 17.06.2010 р. зареєстрована ОСОБА_8, 25.01.2011 р. ОСОБА_3, 22.02.2011 р. ОСОБА_9

Згідно погосподарської книги №10 на 2006-2010 роки в с. Драгово по вул. Мисливська № 21 проживали ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4

З довідки № 2781, виданої Хустським ДПТІ від 28.11.2012 р. вбачається, що домоволодіння №21 по вул. Мисливська в с. Драгово зареєстровано за ОСОБА_10 в 1/2 частині.

У розумінні ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом МЮУ від 07.02.2002 р. №7/5, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.

Згідно ст.ст. 9, 116, 150 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Разом з тим, позивачем не подано документів, що підтверджують його право власності на спірний будинок. Також на час розгляду справи спірний будинок не існує як обєкт права власності та як житло у розумінні ст.331 ЦК України, і не перебуває у власності позивача.

Посилання позивача про здійснення відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 перешкод для позивача у користуванні житловим будинком є надуманим та не підтвердженим жодним доказом, а тому вимоги позивача щодо вселення в житловий будинок, виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку є безпідставними.

Щодо стягнення матеріальної шкоди, то згідно загальних засад вирішення питань про відшкодування матеріальної шкоди та у відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пленумом Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розяснено, що шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

Позивачем ОСОБА_1 не вказано в чому саме полягає спричинена йому матеріальна та моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Отже, висуваючи вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач не навів жодного обґрунтування факту заподіяння йому такої шкоди та її розміру.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки позивачем не подано жодного доказу в їх обґрунтування, у звязку з чим даний позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 331, 1166, 1167 ЦК України, суд,

Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Драгівської сільської ради Хустського району про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом передачі ключів від усіх приміщень будинку, вселення в житловий будинок, виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 30 000 гривень та моральної шкоди у розмірі 4000 гривень - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_14