Рішення № 30812590, 16.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. Справа № 909/215/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора м.Івано-Франківська

в інтересах держави в особі виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради

вул. Гаркуші, 9 м.Івано-Франківськ, 76000

вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача:Приватного підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 74994 грн. 01 коп., з яких: 71038 грн. 27 коп. - основний борг,

3296 грн. 45 коп. - пеня; 659 грн. 29 коп. - 3% річних

за участю представників:

від прокуратури:Майковський Р.Р. - старший прокурор відділу м.Івано-Франківська,

(посвідчення №007899 від 06.10.12)

від позивача: Буджак В.М. - заступник начальника юридичного відділу,

(довіреність № 48/01-20/66-в від 09.01.13, посвідчення № 308)

від позивача:Чекайло В.М. - представник фінансового управління виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради, (довіреність № 103/01-09/66-в від 16.01.13);

Від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець (паспорт серія НОМЕР_2, від 19.11.1998р.)

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України Перший заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, на підставі покладеного на нього п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництва, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 124994 грн. 01 коп., з яких: 121038 грн. 27 коп. - основний борг, 3296 грн. 45 коп. - пеня; 659 грн. 29 коп. - 3% річних.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України перший заступник прокурора м. Івано-Франківська в позовній заяві № 106/3-20-13 від 12.02.13 (вх. № 797/13 від 20.02.13) визначив на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.03.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.13, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 09.04.13.

09.04.13 за участі представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.13.

16.04.13 прокурор в судовому засіданні подав заяву (вх. №6679/13), відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 74994 грн. 01 коп., з яких: 71038 грн. 27 коп. - основний борг, 3296 грн. 45 коп. - пеня; 659 грн. 29 коп. - 3% річних. Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 6679/13 від 16.04.13) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшення розміру позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві та просять суд позов задовольнити, відповідно до поданої заяви.

В обгрунтування позовних вимог перший заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 30.10.2009 року та додаткових угод до нього від 20.11.09 та від 02.12.2011 в частині сплати пайового внеску, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 121038 грн. 27 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 3296 грн. 46 коп. пені, 659 грн. 29 коп. 3% річних.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.10.2009 року між позивачем (далі - виконком) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір № 122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.

У відповідності до п.1. договору, відповідач, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями оздоровчого комплексу та закладами торгівлі на орендованій земельній ділянці в мікрорайоні "Каскад" на розі вулиць Василя Стуса-Івана Миколайчука, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Розмір пайового внеску складає 219248,34 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 219248,34 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

20.11.09 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої погоджено розстрочення платежу за договором про пайову участь № 122 від 30.10.09 у запропонований замовником термін до 01.01.12. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01.01.12.

02.12.11 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої виконком дає згоду на відстрочення платежу, який підлягає сплаті замовником, згідно із графіком, який є невід"ємною частиною даної додаткової угоди.

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 р. - 21924,84 грн.;

- ІІ квартал 2012 р. - 43849,67 грн.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 65774,50 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 87699,33 грн.

Відповідач в порушення умов договору та додаткових угод, взяті на себе зобов'язання щодо перерахування коштів на пайову участь у погоджені графіком терміни, а саме у ІІІ та ІV кварталах 2012 р. не здійснив, у зв'язку з чим основна заборгованість на момент звернення до суду становила 121038 грн. 27 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензії-вимоги: № 2-07/657 від 22.10.12 про сплату заборгованості в розмірі 65774,50 грн. та № 2-07/22 від 11.01.13 про сплату заборгованості в розмірі 87699,33 грн. Однак вимога позивача залишена без задоволення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь у ІІІ-ІV кварталах 2012 р., тому вимоги позивача про стягнення 71038 грн. 27 коп. основного боргу (121038 грн. 27 коп. - 50000 грн. сплачених після порушення провадження у справі) обґрунтовані та підлягають задоволенню. Аналогічної правової позиції дотримується Львівський апеляційний господарський суд (постанови у справах №5010/239/2012-18/13, №5010/256/2012-9/14).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежів, визначених пунктом 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договору за прострочення платежу позивач просить стягнути пеню у розмірі 3296 грн. 45 коп.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та 3% річних. Наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 122 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 30.10.2009 року та додаткових угод до нього від 20.11.09 та від 02.12.2011 визнається відповідачем в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 3296 грн. 45 коп. та 659 грн. 29 коп. 3% річних обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача. Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.3 статті 49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 124 Конституції України, ст.ст.11, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 611, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 175, 193, 218, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.2, 22, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 74994 грн. 01 коп., з яких: 71038 грн. 27 коп. - основний борг, 3296 грн. 45 коп. - пеня; 659 грн. 29 коп. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, код 04054346; одержувач платежу - МБ м. Івано-Франківська 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок 31511921700002,МФО 836014, УДКСУ в м. Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) - 71038(сімдесят одна тисяча тридцять вісім) грн. 27 коп. основного боргу, 3296 (три тисячі двісті дев»яносто шість)грн. 45 коп. пені, 659(шістсот п»ятдесят дев»ять) грн. 29 коп. 3% річних.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) в доход бюджету - судовий збір в розмірі 1720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002, назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва одержувача - УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача - 836014, ЄДРПОУ 37952250, код класифікації доходів - 22030001, назва коду класифікації доходів - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 22.04.13