Рішення № 30812376, 11.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4737/13 11.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 24135,87 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Федечко В.Р. (дов. №708D/2012 від 15.11.2012)

від відпозивача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди у розмірі 24135,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.04.2013 року.

02.04.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшла відповідь із інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження (а. с. 72-73).

Представник позивача під час судового засідання 11.04.2013 надав додаткові усні пояснення по суті спору, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку своїх представників до судового засідання, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та інші документи, що витребовувались судом, не надав.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2011 між публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (Страховик) та Пархомчук Людмилою Онисіївною (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 3128/256/000026 (а. с. 5-13), за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобо, зазначеному у Додатку № 1 до Договору (а. с. 14), а саме автомобіль марки «Шевроле», державний номер АС 0159 ВА.

14.02.2012 о 08 год. 10 хв. у місті Києві по проспекту Комарова - вулиця Героїв Севастополя сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Сіат», державний номер АН 2643 МН, під керуванням Бойко Вадима Володимировича, транспортного засобу марки «Шевроле», державний номер АС 0159 ВА (автомобіль страхувальника), під керуванням Пархормчук Людмили Онисіївни, транспортного засобу марки «КІА» державний номер АА 0509 МА, під керуванням Осадчої Т.П., та транспортного засобу марки «Деу» державний номер АП 1936 ВВ під керуванням Книр В.А.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 8962034 Управління Державтоінспекції ГУМВС України в м. Києві (а. с. 22-23, 24).

Зазначена ДТП сталася з вини водія автомобіля марки «Сіат» державний номер АН 2643 МН - Бойка Вадима Володимировича, внаслідок порушення останнім Правил дорожнього руху, що встановлено постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.03.2012 у справі № 3-2042/12 (а. с. 25).

Пунктом 1.1. Загальної частини Договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між позивачем та Пархомчук Л.О. визначено, що страховим випадком є пошкодження, знищення, втрата транспортного засобу внаслідок, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до звіту № 1480 про належну оцінку автомобіля марки «Шевроле» державний номер АС 0159 ВА, доданого до матеріалів справи, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, становить 25410,79 грн. (а. с. 26-46).

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» на підставі Страхового акту № 9112000348 від 21.06.2012 (а. с. 52), Страхового акту № 9112000348 від 15.05.2011 (а. с. 53), Розрахунку суми страхового відшкодування № 9112000348 (а. с. 50) та Розрахунку суми страхового відшкодування № 9112000348 (а. с. 51) здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 25135,87 грн. на підставі заяви Страхувальника (а. с. 16), що підтверджується платіжним дорученням № 7112 від 18.05.2012 на суму 24870,97 грн. (а. с. 55) та платіжним дорученням № 14094 від 18.07.2012 на суму 264,90 грн.(а. с. 54).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Бойка Вадима Володимировича, який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Сіат» державний номер АН 2643 МН, на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом АА /0194383 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт».

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» зверталось 10.09.2012 із заявою про виплату (страхового) відшкодування у порядку регресу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (а. с. 56).

У відповідь на заяву позивача про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, ПрАТ «СК «Лафорт» надіслало лист від 10.10.2012 (а. с. 57), у якому останній повідомив позивача про прийняте рішення здійснити виплату страхового відшкодування на користь ПАТ «СК «Універсальна», однак коштів станом на день розгляду справи позивач так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Сіат», державний номер АН 2643 МН, знаходився під керуванням Бойка В.В., вина якого у спричиненні дорожньо-траспортної пригоди встановлена постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.03.2012 року.

Цивільно-правова відповідальність Бойка В.В. у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Сіат», державний номер АН 2643 МН застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АА/0194383).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Шевроле», державний номер АС 0159 ВА.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - ПАТ «Страхова компанія «Універсальна»- як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування автотранспортних засобів № 3128/256/000026, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Бойка В.В. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до полісу, франшиза складає 1000 грн. (а.с.73).

Судом встановлено, що страхове відшкодування позивачем - ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» виплачено страхувальнику у повному обсязі у розмірі 25135,87 грн., у відповідності до вище вказаних норм законодавства та підтверджено платіжним дорученням № 7112 від 18.05.2012 на суму 24870,97 грн. (а. с. 55) та платіжним дорученням № 14094 від 18.07.2012 на суму 264,90 грн.(а. с. 54). Але в межах заявленого позову позивач вимагає стягнення у порядку регресу з відповідача у розмірі 24135,87 грн., тобто за вирахуванням суми франшизи встановленої Полісом АА/0194383.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» - не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 24135,87 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди у розмірі 24135,87 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (04050, місто Київ, вулиця Довнар-Запольського, будинок 9/10; код ЄДРПОУ 25005889) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 48-А; код ЄДРПОУ 20113829) 24135 (двадцять чотири тисячі сто тридцять п'ять) гривень 87 копійок суму сплаченого страхового відшкодування та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять ) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та результативну частини в судовому засіданні 11.04.2013 року.

Повний текст рішення складено - 16.04.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова