Рішення № 30812334, 18.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 р. Справа № 902/474/13

Провадження № 11/902/9/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6)

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці (21006, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87)

про стягнення 12 109,22 грн.

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - І. Макаровець за довіреністю № 1406-НЮ від 08.04.2013р.;

від відповідача - А. Остапчук за довіреністю № 24 від 03.01.2013р..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 12109,22 грн. заборгованості по відшкодуванню комунальних та експлуатаційних витрат за договором № ПЗ/ДН-126659/НЮ від 14.09.2012р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № ПЗ/ДН-126659/НЮ від 14.09.2012р. позивач несе витрати пов'язані з утриманням орендованого відповідачем приміщення. Положеннями вказаного договору передбачено зобов'язання відповідача по відшкодуванню позивачу понесених ним витрат. Однак відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконує, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 12 109,22 грн..

Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на те, що договір № ПЗ/ДН-126659/НЮ від 14.09.2012р. про відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат, у Квартирно-експлуатаційному відділу міста Вінниці відсутній. На неодноразові звернення щодо укладення договору позивач належним чином не відреагував. Крім того вказує, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету і всі розрахунки з постачальними організаціями проводяться відповідно до укладених договорів.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти наявності боргу, проте просив відмовити в задоволені позову з підстав відсутності бюджетних коштів для погашення вказаної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

14 вересня 2012 року між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі начальника Жмеринської дирекції залізничних перевезень (позивач, за договором Залізниця) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Вінниці (відповідач, за договором Орендар) укладено договір № ПЗ/ДН-126659/НЮ про відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат згідно з яким Залізниця згідно вимог законодавства по договору оренди № 367-НМ від 12.05.2006р. надає комунальні та експлуатаційні послуги по обслуговуванню та експлуатації нежитлових вбудованих приміщень на 1-му поверсі адміністративної будівлі Жмеринської дирекції залізничних перевезень, загальною площею 59,7 кв.м., розміщене за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Б. Олійника, 4, а Орендар відшкодовує Залізниці суму понесених витрат.

Розділом 1 договору визначено перелік витрат, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунок проводиться по виставлених Залізницею рахунках шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Жмеринської дирекції залізничних перевезень.

Орендар зобов'язується не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем вносити на рахунок Залізниці суму відшкодування витрат на підставі калькуляції, згідно виставленого Залізницею рахунку (п. 2.2.1. договору).

Сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2012 року та діють до 31.12.2012 року (п. 7.1. договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 7.4. договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили протокол домовленості про договірну ціну.

Для відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат відповідачу рекомендованою поштою були направлені рахунки та калькуляції за період з січня по грудень 2012 р., а саме: рахунки № 573, 574, 575, 576, 577, 578, 579, 580 від 15.10.2012р. на загальну суму 5288,58 грн.; рахунок № 591 від 22.10.2012р. на суму 670,67 грн.; рахунок № 646 від 14.11.2012р. на суму 1106,96 грн.; рахунок № 705 від 14.12.2012р. на суму 2162,68 грн.; рахунок № 29 від 17.01.2013р. на суму 2836,30 грн..

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідач не провів розрахунків за виставленими рахунками.

З метою погашення існуючої заборгованості відповідачу направлялись претензії № НЮ-16-335/12п від 29.11.2012р., № НЮ-16-3/13п від 03.01.2013р. та № НЮ-16-22/13п від 01.02.2013р., які останнім залишені без відповіді та реагування.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором № ПЗ/ДН-126659/НЮ про відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат становить 12 065,19 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно про відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат, що випливають з орендних правовідносин.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено до стягнення 12 065,19 грн. боргу по комунальним та експлуатаційним витратам.

Разом з тим, в позовній заяві позивачем ставиться вимога про стягнення 12 109,22 грн. заборгованості. При цьому зі змісту розрахунку ціни позову, зокрема по сумі боргу з кожного виду платежу, загальна сума становить 12 125,74 грн.. Однак позивачем не доведено належними доказами виникнення заборгованості в розмірі 44,03 грн. (різниця між заявленою сумою 12 109,22 грн. та сумою, що підтверджена матеріалами справи 12 065,19 грн.). Пояснень з приводу різниці між заявленою до стягнення сумою та сумою, визначеною в рахунках, представник позивача в судовому засіданні не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 44,03 грн. боргу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача. Заперечення останнього, викладені у відзиві, не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Зважаючи на наведене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці (21006, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 12 065 (дванадцять тисяч шістдесят п'ять) грн. 19 коп. - заборгованості по відшкодуванню комунальних та експлуатаційних витрат; 1 714 (одну тисячу сімсот чотирнадцять) грн. 24 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 44,03 грн. заборгованості по відшкодуванню

комунальних та експлуатаційних витрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.04.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи