Рішення № 30811760, 16.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 922/1424/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Суми-Руно", м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумисукно", м. Харків про стягнення 420610,15 грн. за участю сторін:

Представник позивача - Басула Б.І. (дов. б/н від 25.03.2013р.).

Представник відповідача - Шипілов А.Ю. (дов. б/н від 22.03.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Суми-Руно" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумисукно", в якій просить суд стягнути з відповідача 420 610,15 грн. заборгованості та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору купівлі - продажу №12 від 12.03.2013 року, відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві товар по видатковій накладній № ОтЭт -000037 від 12.03.2013 року, який був отриманий відповідачем через свого представника, що діяв за довіреністю №27 від 12.03.2013 року, проте, останній свої зобов'язання щодо поставленої продукції не здійснив, в зв*язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою господарського суду від 05.04.2013 року порушено провадження у справі №922/1424/13, розгляд справи призначено на 16.04.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх.№11429 від 16.04.2013р. надав обґрунтування позовних вимог та документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2013 року визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх.№14430 від 16.04.2013р. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає про неможливість погашення заборгованості, у зв'язку із важким фінансовим становищем відповідача та відсутність на підприємстві необхідних грошових коштів для погашення виниклої заборгованості.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі - продажу №12 від 12.03.2013 року.

Згідно п.1.1. договору сторонами передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність товар або партію товару (тканини пальтові в асортименті), а покупець зобов'язується прийняти товар або партію товару та оплатити на умовах даного договору.

Розділом другим договору сторонами визначено кількість та асортимент товару, зокрема п.п. 2.1., 2.2. договору передбачено кількість та асортимент товару (партії товару) визначається у товарно - транспортних документах виданих продавцем на передачу товару. Покупець має право пред'явлення вимоги у з порушенням умов даного договору щодо кількості, асортименту товару у строк п'ятнадцять календарних днів з моменту прийняття товару.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець сплачує кошти на розрахунковий рахунок продавця за поставлений товар протягом 2-х банківських днів з моменту прийняття товару. Моментом прийняття товару вважається дата зазначена в накладній на передачу товару.

Як встановлено матеріалами справи, позивач на виконання умов договору передав відповідачеві товар по видатковій накладній № ОтЭт -000037 від 12.03.2013 року на загальну суму 420 610,15 грн., який був отриманий відповідачем через свого представника, що діяв за довіреністю №27 від 12.03.2013 року, про те свої зобов'язання покупець щодо поставленої продукції в термін передбачений договором не здійснив, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору № 404 від 11.01.2010 року - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив про скрутне фінансове становище та про відсутність грошових коштів для повернення їх позивачу.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, оскільки станом на момент розгляду справи відповідачем заборгованості за отриманий за договором купівлі - продажу № 12 від 12.03.2013 року товар не сплачено та не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 420 610,15 грн.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору № 12 від 12.03.2013 року, виконання належним чином своїх зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому належних до сплати розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 526, 610, 611, 612, 626, 629, 662-665, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,- .

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумисукно" (61023, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Сумська, буд.122, код 37430719, п/р 2600415889 в ПАТ "Полтава Банк", м.Полтава, МФО 331489) на користь Приватного підприємства "Суми-Руно" (40031, Сумська область, місто Суми, Ковпаківський район, вулиця Курська, буд.147, код 32024572, п/р 26002301707938 у філії Сумське відділення ПАТ ПІБ в м.Суми, МФО 337278) - 420 610,15 грн. заборгованості, витрати по сплаті судового збору в сумі 8 412,25 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2013 р.

Суддя Попович І.М.