Рішення № 30811721, 17.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р.Справа № 922/1233/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків про стягнення 175971,04грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Анцупова С.В. (дов. б/н від 11.01.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", в якій просить суд стягнути з відповідача 168 507,97 грн. основного боргу, пеню в сумі 6 219,27 грн., 3% річних в сумі 1 243,80 грн., посилаючись на укладення мі сторонами договору №841 від 24.07.2012 року (з протоколом розбіжностей від 24.07.2012 року) на поставку товару масложирової продукції (маргаринів, майонезів) та соусів ( кетчупів та гірчиці), відповідно до якого позивач передав відповідачеві товар по видатковим накладним на суму 280 998,37 грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково в сумі 112 490,40 грн., іншу частину заборгованості в строк передбачений умовами договору не сплатив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2013 року порушено провадження у справі №922/1233/13, розгляд справи призначено на 08.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 17.04.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2013 року підтримує позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

24 липня 2012 року між сторонами було укладено договір №841 (з протоколом розбіжностей від 24.07.2012 року) на поставку товару масложирової продукції (маргаринів, майонезів) та соусів ( кетчупів та гірчиці)..

Згідно з умовами п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов*язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п.1.3. договору сторонами передбачено, що кількость і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.6., 2.7 договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару виключно за прийнятим і підтвердженим замовленням. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку партії товару протягом трьох календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.

Згідно п.2.9. договору, постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: а) видаткову накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; б) податкову накладну підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; в) документи, що підтверджують якість товару; г) товарно - транспортну (видаткову) накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника.

В пункті 2.10 договору сторони передбачили, що постачальник зобов*язаний при здійсненні кожної конкретної партії у видатковій накладній вказувати номер і дату договору, за яким здійснюється поставка товару.

Розділом третім договору сторонами передбачено порядок прийому - передачу товару, зокрема п.3.4. договору передбачено, що поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцеві у власність, що засвідчується товарно - транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі. При не наданні постачальником відповідно до пункту 2.9. договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка, вважається нездійсненою, а зобов*язання постачальника з постачання невиконаними.

Згідно п.5.4. договору, ( в редакції протоколу розбіжностей від 24.07.2012 року ) покупець проводить оплату товару на умовах: протягом двадцяти одного календарних днів з поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як встановлено матеріалами справи, позивач на виконання умов п.1.1, п.1.3, п.2.1., п.2.4. договору здійснював поставку товару протягом липня 2012 - грудня 2012 року по видатковим накладним, які містяться в матеріалах справи. За період дії договору було поставлено товару на суму 280 998,37грн., проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково, на підставі платіжного доручення №4451 від 05.10.2012 року на суму 6399,36 грн., №4608 від 12.10.2012 року на суму 5615,64 грн., №4757 від 22.10.2012 року на суму 6192,72 грн., №4975 від 29.10.2012 року на суму 17 342,46 грн., №5297 від 19.11.2012 року на суму 34 502,16 грн., №5681 від 13.12.2012 року на суму 17049,11 грн., №5962 від 28.12.2012 року на суму 25385,34 грн., 29.09.2012 р. готівкою 3,61 грн., загалом на загальну суму 112 490,40 грн., іншу частину заборгованості в строк передбачений умовами договору не сплатив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Таким чином, видаткова накладна є документом, що фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач заборгованості в розмірі 168 507,97 грн., за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 168 507,97 грн.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 6 219,27 грн.

Відповідно до п.7.2. договору сторонами передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України в постановах № 25/187 від 24.10.2011 р., № 5002-2/5109-2010 від 07.11.2011 р.

Враховуючи викладені обставини, господарським судом перевірено розрахунок нарахованої пені та встановлено, що даний розрахунок здійснено відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6 219,27 грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 243,80 грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 1 243,80 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 655, 692, 712 ЦК України, 173,174, 181, 265 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (61052, Харківська область, м. Харків, Ленінський район, вулиця Мала Панасівська, буд.1, код 34629821, п/р 26009000123388 у ХФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро" (49033, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вулиця Героїв Сталінграда, буд.122, код 36094135, п/р 26007050002474 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) - 168 507,97 грн. основного боргу, пеню в сумі 6 219,27 грн., 3% річних в сумі 1 243,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 519,42 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.04.2013 р.

Суддя Попович І.М.