Постанова № 30810912, 17.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

17 квітня 2013 р. Справа № 802/1616/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.

позивача: Долиняний С.В. - представник за довіреністю,

відповідача: Попова О.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вичинити дії

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Нива" (далі - СВК "Нива") звернувся в суд з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Гайсинська МДПІ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вичинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги. позивач зазначає, що Гайсинською МДПІ прийнято рішення №340 від 06.02.2013р. про застосування умовного адміністративного арешту майна СВК "Нива". На думку позивача, податковим органом не вчинено жодних дій стовно зняття арешту майна платника, після не підтвердження адміністративного арешту протягом 96 годин судовим рішенням від 07.02.2013р. по справі №802/522/13-а. У зв'язку з чим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Гайсинської МДПІ, що полягає у не звільненні з-під умовного арешту майна платника податків СВК "Нива" та зобов'язати відповідача звільнити (припинити) з-під умовного адміністративного арешту майно позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.19-20). Крім того, в обґрунтовання позиції податкового органу, посилалась на звернення Гайсинської МДПІ, після закриття провадження за поданням Гайсинської МДПІ по справі №802/522/13-а, до Вінницького окружного адміністративного суду в загальному порядку позовного провадження з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна СВК "Нива".

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

06.02.2013р. Гайсинською МДПІ прийнято рішення №340 про застосування адміністративного арешту майна платника податків сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива", код ЄДРПОУ 03734085. Вказано надіслати СВК "Нива" дане рішення з вимогою обов'язково отримувати попередній дозвіл начальника Гайсинської МДПІ Вінницької області ДПС на здійснення будь-якої операції з майном СВК "Нива" (а.с.7).

На виконання п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України, Гайсинська МДПІ звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна СВК "Нива".

Згідно ухвали суду від 07.02.2013р. по справі №802/522/13-а не підтверджено адміністративного арешту майна платника СВК "Нива", застосованого на підставі рішення №340 від 06.02.2013р., провадження у справі за поданням Гайсинської МДПІ закрито. Вказане рішення набуло законної сили.

25.02.2013р. позивач звернувся з листом №57 до начальника Гайсинської МДПІ з проханням звільнити з-під умовного адміністративного арешту майно платника податків СВК "Нива" (а.с.8). Згідно листа-відповіді відповідача №681 від 28.02.2013р. повідомлено, що обґрунтованість арешту майна перевіряється в загальному порядку позовного провадження у справі №802/672/13-а (а.с.9).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття адміністративного арешту майна платника, за відсутності судового підтвердження його обґрунтованості, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись щодо позовних вимог суд враховує наступне.

Порядок застосування адміністративного арешту визначає стаття 94 Податкового кодексу України ( далі - ПК України).

Так, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 вказаної норми арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Разом з тим, відповідно вимог пункту 94.10 статті 94 ПК України обґрунтованість накладеного арешту на майно протягом 96 годин має бути перевірена судом. При цьому, слід зауважити, що зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів.

На час розгляду спору, сторонами не доведено обґрунтованість накладення арешту. Так, згідно ухвали суду від 07.02.2013р. по справі №802/522/13-а не підтверджено протягом 96 годин обґрунтованості адміністративного арешту майна платника СВК "Нива", застосованого на підставі рішення №340 від 06.02.2013р. та закрито провадження у справі за поданням Гайсинської МДПІ . Вказане рішення набуло законної сили.

В силу вимог ПК України, суд зважає на пп.94.19.1 п.94.19 ст.94, згідно якого припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

При цьому Податковий кодекс України, визначає перелік обставин, в разі виникнення яких прямо передбачений обов'язок органу державної податкової служби прийняти письмове вмотивоване рішення щодо звільнення з-під арешту майна платника.

Згідно п.94.20 ст.94 ПК України у випадках, визначених підпунктами 94.19.2-94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли органу державної податкової служби стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.

У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, орган державної податкової служби повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

Таким чином, в силу імперативної вимоги закону, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття письмового вмотивованого рішення щодо звільнення з-під арешту майна позивача, оскільки обґрунтованість такого арешту протягом 96 годин, не була підтверджена судом, а тому відповідно, арешт накладений рішенням №340 від 06.02.2013р., за умови його не підтвердження, припинився автоматично.

Так, згідно підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України в зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, адміністративний арешт майна платника податків припиняється.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п.94.21 ст. 94 ПК України).

Відмовляючи в задоволенні заявленого адміністративного позову, суд зважає на таке.

Пунктом 8 статті 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову. Підставою позову, в свою чергу, є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.

Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист усупереч інтересам протилежної сторони. Особа-позивач очікує на захист своїх суб'єктивних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Так, згідно підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України в зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, адміністративний арешт майна платника податків припиняється.

Згідно п.94.20 ст.94 ПК України у випадках, визначених підпунктами 94.19.2-94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли органу державної податкової служби стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку як про автоматичне припинення адміністративного арешту платника СВК "Нива" за умови не підтвердження обґрунтованості такого арешту протягом 96 годин судом, так і про відсутність прямо передбаченого обов'язку податкового органу виносити письмове рішення щодо припинення такого арешту з врахуванням приписів п.94.20 ст.94 ПК України.

Відтак, відсутні правові підстави вважати, що права, свободи або інтереси позивача порушуються бездіяльністю відповідача. Так, в контексті даної спірної ситуації, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог щодо бездіяльності відповідача протиправною, як і обов'язку останнього виносити письмове рішення щодо зняття адміністративного арешту майна СВК "Нива", оскільки сам арешт майна став автоматично припиненим з набранням законної сили судовим рішенням від 07.02.2013р. по справі №802/522/13-а.

Разом з тим, суд враховує, що 18.02.2013р. Гайсинська МДПІ звернулась до суду в загальному порядку позовного провадження з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна СВК "Нива". Проте, слід наголосити, що нормами ПК України, чітко визначений 96-годинний строк, протягом якого має бути підтверджена судом обґрунтованість накладеного арешту на майно. За умови відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 94.10ст 94 ПК України рішення суду про визнання арешту обґрунтованим, суд дійшов висновку про його автоматичне припинення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення прав, свобод чи інтересів особи, які не порушено, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович