Рішення № 30809845, 15.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.13р. Справа № 904/1425/13-г

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Гріві", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Костюченко В.П., дов. № 8 від 08.01.2013р., представник;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Гріві", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості в розмірі 67 202,42 грн., із яких 59 975,15 грн. - основний борг, інфляційні - 3147,45 грн., 3% річних - 3047,32 грн., пеня - 1032,50 грн., витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання №788 ТГВ від 25.11.2003 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за відпущену теплову енергію.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав. Про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 842735 станом на 28.02.2013 року.

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2013 року строк розгляду спору продовжено до 07.05.2013 року.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством з виробництва теплової енергії "Теплоенерго" (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 01.03.2006 року №52/34) (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Гріві" (далі - відповідач, споживач) та Дочірнім підприємством "Тепло - розрахунковий центр" з реалізації теплової енергії (далі-повірений) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання № 788 ТГВ від 25.11.2003 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання відповідачу, по його об'єктах, розміщених за адресами: вул. Качалова, 2.

Відповідно до п.2.1 Договору, нарахування оплати за теплову енергію здійснює повірений згідно з тарифами, які затверджуються органами місцевого самоврядування.

Як зазначено в п. 2.1. Договору, ціна одиниці теплової енергії (1Гкал) згідно тарифів, затверджених Рішенням органів місцевого самоврядування від 19.09.2002 року № 2077 складає - 85,0 грн., нарахована сума 287,3 грн. / міс.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що відповідач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячного нарахування.

Як зазначено в п. 8.8. Договору, у разі несплати рахунку повіреному у строк більше 10 днів споживач зобов'язаний сплатити повіреному пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 року. Строк дії договору автоматично вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не виявить свого бажання розірвати його у передбаченому цим договором порядку (п.12.1 Договору).

Пунктом 3.2. передбачено, що споживач зобов'язаний не менш як за 10 днів до початку наступного місяця повідомити постачальника та повіреного про зміну місця знаходження, банківських реквізитів, форми власності, ліквідації або реорганізації та інші показники, які впливають на зміну кількості споживчої енергії, крім того в п. 10.1. зазначено, що споживач має право розірвати договір у разі продажу приміщення іншому власнику, розірвання договору оренди, повної реконструкції внутрішньої системи опалення приміщення згідно проекту узгодженого у встановленому порядку.

Доказів зміни місцезнаходження споживача, будь-яких його реквізитів, доказів розірвання договору сторонами не подано.

На виконання умов Договору, позивачем в період з листопада 2008 року по січень 2013 року було відпущено відповідачу теплову енергію, що підтверджується Актами здачі - приймання теплової енергії, які знаходяться в матеріалах справи.

На підставі п.2.1. договору та відповідно до умов договору доручення №1 від 31.10.2003 року, рахунки на оплату теплової енергії направлялись відповідачу повіреним. Після закінчення строку дії договору доручення - 31.12.2004 року, рахунки направлялись безпосередньо позивачем, але не були вручені відповідачу, оскільки приміщення зачинено, діяльність не ведеться, що підтверджується актам, складеними контролерами позивача, які містяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача досудове попередження № 3862 від 13.12.2011 року, згідно якого позивач просив відповідача погасити заборгованість, а також повторно направив рахунки та акти здачі-приймання теплової енергії, але вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, на підставі п.8.8 Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 1032,5 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 3147,45 грн. та 3% річних у розмірі 3047,32 грн.

Загальна сума заборгованості становить 67 202,42грн., із яких 59 975,15 грн. - основний борг, інфляційні - 3147,45 грн., 3% річних - 3047,32 грн., пеня - 1032,50 грн., яка підтверджується матеріалами справи і підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Гріві" (49003, м. Дніпропетровськ, вул. Качалова, 2) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, буд. 22, код ЄДРПОУ 32688148) 59 975,15 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 15 коп.) - основний борг, інфляційні - 3147,45 грн. (три тисячі сто сорок сім гривень 45 коп.), 3% річних - 3047,32 грн. (три тисячі сорок сім гривень 32 коп.), пеню - 1032,50 грн. (одну тисячу тридцять дві гривні 50 коп.) та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.04.2013 року

Суддя С.В. Мартинюк