Рішення № 30809308, 08.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2224/13 08.04.13Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт"

про стягнення 275 495,91 грн.

Представники:

від позивача: Молодюк А.Л. - представник за довіреністю № 03/2/869 від 26.11.2012 року;

Купенко М.С. - представник за довіреністю № 676 від 02.04.2013 року;

від відповідача: Дейнека О.А. - представник за довіреністю б/н від 25.12.2012 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" про стягнення 275 495,91 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.08.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Декорт» (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 80, за яким банк надав позичальнику кредит з максимальним лімітом в сумі 3 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 21,5 % річних, терміном повернення кредиту 17.12.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2012 року та додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2012 року по справі № 5011-34/667-2012 стягнуто заборгованість по кредиту, відсотками за користування кредитом, інфляційних збитків, пені, 3 % річних станом на 12.12.2012 рік.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по сплаті відсотків, в зв'язку з чим, станом 09.01.2013 року, в останнього виникла заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 185 698,52 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт» заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 5 037,08 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 30 317,87 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 861,24 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 904,66 грн. та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 1 676,54 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/2224/13, розгляд справи призначено на 25.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 11.03.2013 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні 11.03.2013 року оголошено перерву до 08.04.2013 року.

В судове засідання 08.04.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Декор» заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 5 037,08 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 30 317,87 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 861,24 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 904,66 грн. та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 1 676,54 грн., а також 5 509,92 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких визнав заборгованість по відсоткам за користування кредитом, проте, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, заперечує проти заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.08.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (кредитодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Декорт" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 80, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Між сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 21.10.2009 року, № 2 від 26.02.2010 року та договори про внесення змін № 3 від 25.03.2010 року і № 4 від 10.06.2011 року до кредитного договору № 80 від 18.08.2009 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статуту публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів 02.09.2011 року (протокол № 5), в зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про акціонерні товариства», з метою приведення установчих документів банку у відповідність з чинним законодавством України, рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 4 від 28.04.2010 року) найменування банку змінено на публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк». Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» є повним правонаступником відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».

Пунктом 1.1.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається з максимальним лімітом в сумі 3 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.1.2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 4 від 25.03.2010 року, термін остаточного повернення кредиту встановлено до 17.12.2013 року.

Пунктом 1.1.3 кредитного договору із змінами та доповненнями встановлена процентна ставка за користування кредитом 21,5 % річних, з 10.06.2011 року - 19 % річних.

Згідно п. 3.3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит відповідно до умов п. п. 1.1.2., 2.2. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Відповідно до пункту 3.3.5 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених цим договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2012 року по справі № 5011-34/667-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року, з товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 80 від 18.08.2009 року, яка станом на 12.12.2011 року складала 2 862 091,97 грн. в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 2 403 823,64 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 5 442,75 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 1 291,78грн., інфляційні за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 82,50 грн., інфляційні за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 131.60 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1 053.44 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 266,26 грн. та штраф відповідно до п. 4.4 кредитного договору в розмірі 450 000 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 09.01.2013 року, в останнього виникла заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 09.01.2013 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 80 від 18.08.2009 року по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 185 698,52 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 5 037,08 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 30 317,87 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 861,24 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 904,66 грн. та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 1 676,54 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором. Позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день вказаними кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат наданий позивачем є не вірним, оскільки при розрахунку інфляційних витрат позивачем не враховано Рекомендації Верховного суду України, зазначені в листі від 03.04.1997 року № 62-97 відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованості по кредитуСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу13.12.2011 - 03.01.2012247028.211.002494.0604.01.2012 - 31.01.2012331830.961.002663.6601.02.2012 - 11.03.2012337349.571.002674.7012.03.2012 - 02.04.2012407823.641.0031223.4703.04.2012 - 03.05.2012493823.641.0000.0004.05.2012 - 15.05.201257923.641.0000.0016.05.2012 - 10.07.20122403823.640.997-7211.4711.07.2012 - 08.08.20122397101.570.998-4794.2007.09.2012 - 09.01.20132393473.491.0024784.55 Всього:- 4 165,23

Період заборгованості по відсоткам за користування кредитомСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу13.12.2011 - 16.01.201229763.221.004119.1717.01.2012 - 31.01.201237140.291.0000.0016.02.2012 - 11.03.201239524.411.0000.0016.03.2012 - 17.04.201236516.091.0000.0018.04.2012 - 15.05.201275289.231.0000.0016.05.2012 - 17.05.2012112725.831.0000.0018.05.2012 - 17.06.201232970.830.997-98.9118.06.2012 - 18.06.201271655.311.0000.0019.06.2012 - 10.07.201233115.871.0000.0017.07.2012 - 08.08.201237436.601.0000.0016.08.2012 - 06.09.201238611.201.0000.0018.09.2012 - 15.10.201238547.631.0000.0016.10.2012 - 15.11.201275826.861.0000.0016.11.2012 - 12.12.2012114344.781.0000.0018.12.2012 - 09.01.2013151620.191.0000.00 Всього:20,26З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 5 037,08 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 904,66 грн. та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 1 676,54 грн. за розрахунком позивача та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 20,26 грн. за розрахунком суду.

Вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 840,98 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 30 317,87 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Декор» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, ідентифікаційний код 24367716) на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ідентифікаційний код 19017842) заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 185 698 (сто вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 52 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 5 037 (п'ять тисяч тридцять сім) грн. 08 коп., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 904 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 66 коп. та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 1 676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 54 коп., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків в розмірі 20 (двадцять) грн. 26 коп., а також 4 886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 74 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.04.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий