Постанова № 30808697, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року № 2а-16503/12/2670 (страий № 2а-2890/09/2670)

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»до1. Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, 2. Головного управління Державного казначейства України в м. Києвіза участюПрокуратури м. Києвапровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Селтікс» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідачів Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2009 р. по справі № 2a-2890/09/2670 (суддя Пащенко К.С.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» було задоволено частково, а саме:

- визнано нечинними: податкове повідомлення-рішення № 0002562308/0 від 20.03.2008 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0002562308/1 від 28.05.2008 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0002562308/2 від 18.08.2008 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0002562308/3 від 05.11.2008 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0005352303/0 від 02.07.2008 р., податкове повідомлення-рішення № 0005352303/1 від 15.09.2008 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/0 від 29.12.2008 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/1 від 16.03.2009 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/2 від 10.04.2009 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, податкове повідомлення-рішення № 0010452303/3 від 19.05.2009 р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва;

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс», що обліковується в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 5 952 207,00 грн., за січень 2008 р. в розмірі 2 452 597 грн., за березень 2008 р. в розмірі 4 799 грн., за квітень 2008 р. в розмірі 1 904 787 грн., за травень 2008 р. в розмірі 5 028 894 грн., за червень 2008 р. в розмірі 2 584 447 грн.;

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Селтікс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 952 207,00 грн. за грудень 2007 р., 2 452 597 грн. за січень 2008 р., 4 799 грн. за березень 2008 р., 1 904 787 грн. за квітень 2008 р., 5 028 894 грн. за травень 2008 р., 2 584 447 грн. за червень 2008 р.

- зобов'язано стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17 927 731,00 грн., в тому числі за: грудень 2007 р. - 5 952 207,00 грн., січень 2008 р. - 2 452 597 грн., березень 2008 р. - 4 799 грн., квітень 2008 р. - 1 904 787 грн., травень 2008 р. - 5 028 894 грн., червень 2008 р. - 2 584 447 грн.

Таким чином, судами двох інстанцій (ОАС м. Києва та КААС) було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинними рішень про результати розгляду первинних скарг № 19522/10/25-011 від 23.05.2008 р., № 36029/10/25-011 від 29.08.2008 р., № 11739/10/25-011 від 10.03.2009 р., оскільки зазначені рішення не містять обов'язкових для виконання приписів, а тому не порушують прав та законних інтересів позивача.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2012 р. було частково задоволено касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва та Заступника прокурора м. Києва, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 р., а справу № 2a-2890/09/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, після скасування судового рішення, справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, було присвоєно новий № 2a-16503/12/2670, та згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 03.12.2012 р. повторно розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження адміністративну справу № 2a-2890/09/2670 (новий № 2a-16503/12/2670) та призначено судове засідання.

12.02.2013 р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої крім вже заявлених позовних вимог останній також просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва: від 31 грудня 2010 року № 0001920702/0; від 31 грудня 2010 року № 0001910702/0; від 18 травня 2011 року № 0000570702; від 19 травня 2011 року № 0000780702;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс», що обліковується в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року - 2 342 738,00 грн., серпень 2008 року -408 253,37 грн., серпень 2010 року - 44 333 грн., вересень 2010 року - 116 656 грн., жовтень 2010 року - 1 730 488 грн., травень 2010 року - 872 758 грн., листопад 2010 року - 105 642 грн., грудень 2010 року - 262 590 грн., січень 2011 року - 996 935 грн., підтвердивши цим право Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» на відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Селтікс» з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року - 2 342 738,00 грн., серпень 2008 року - 408 253,37 грн, серпень 2010 року - 44 333 грн., вересень 2010 року - 116 656 грн., жовтень 2010 року - 1 730 488 грн., травень 2010 року - 872 758 грн., листопад 2010 року - 105 642 грн., грудень 2010 року - 262 590 грн., січень 2011 року - 996 935 грн.

В судове засідання 09.04.2013 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідачем 1 та прокуратурою були продані письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 09.04.2013 р. представники відповідача 1 та прокуратури проти позову також заперечили з підстав його необґрунтованості та непідтвердженості наявними у справі доказами.

Зважаючи на не прибуття позивача в судове засідання 09.04.2013 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 2a-2890/09/2670 (новий № 2a-16503/12/2670) в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, позивач був належним чином повідомлений листом від 09.04.2013 р., що отриманий останнім 12.04.2013 р.

Станом на 22.04.2013 р. інших документів від сторін по даній справі до суду не надходило.

Отже, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як видно з наявних матеріалів справи, судами трьох інстанцій, а саме: ОАС м. Києва, КААС та ВАС України, при розгляді первинних позовних вимог позивача було встановлено наступне.

Щодо періоду: грудень 2007 року.

Позивачем ТОВ «Селтікс» було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року та розрахунок сум бюджетного відшкодування, згідно яких відшкодуванню підлягає 5 952 207,00 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі двісті сім гривень 00 коп.).

У зв'язку з цим відповідачем 1 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, за результатами якої складено Акт № 150/23-08/33302513 від 19.03.2008 р., згідно висновків якого сума ПДВ, віднесена ТОВ «Селтікс» до податкового кредиту підлягає зменшенню у розмірі 5 952 207 грн.

В зазначеному Акті встановлено порушення ТОВ «Селтікс» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та крім того Актом зафіксовано, що ТОВ «Селтікс» не було надано до перевірки документи щодо транспортування, зберігання придбаного товару, сертифікати на товар, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, а на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.02.2008 року № 35/23-810 ТОВ «Грант2 (як контрагентом ТОВ «Селтікс») не надано документів щодо місця зберігання, транспортування та навантаження товару, постачальників товару, актів прийому-передачі товару від постачальників, документи які б свідчили про походження товару, місце його передачі тощо.

Отже, за висновком відповідача 1, сума ПДВ, заявлена ТОВ «Селтікс» до відшкодування за грудень 2007 року, підлягає зменшенню на 5 952 207 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002562308/0 від 20.03.2008 р., яким ТОВ «Селтікс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року на 5 952 207,00 грн.

За результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 19522/10/25-011 від 23.05.2008 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0002562308/0 від 20.03.2008 р. залишене без змін, а також винесене податкове повідомлення-рішення № 0002562308/1 від 28.05.2008 р.

Подальші скарги ТОВ «Селтікс» в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», були залишені без задоволення відповідними рішеннями ДПА у м. Києві та ДПА України, а ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення № 0002562308/2 від 18.08.2008 р. та № 0002562308/3 від 05.11.2008 р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Селтікс» за грудень 2007 року на 5 952 207,00 грн.

Щодо періоду: січень 2008 року та березень 2008 року.

У червні 2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, лютий, березень, квітень 2008 року, за результатами якої складено Акт № 332/23-3/33302513 від 24.06.2008 р., яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005352303/0 від 02.07.2008 р., яким ТОВ «Селтікс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 2 452 597 грн., за березень 2008 року на 4 799,00 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 36029/10/25-011 від 29.08.2008 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0005352303/0 від 02.07.2008 р. залишене без змін, а також винесене податкове повідомлення-рішення № 0005352303/1 від 15.09.2008 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року на 2 452 597 грн., за березень 2008 року на 4 799 гривень.

Щодо періоду: квітень - червень 2008 року.

У грудні 2008 року відповідачем 1 було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2008 року, за результатами якої складено Акт № 681/23-3/33302513 від 22.12.2008 року.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем 1 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010452303/0 від 29.12.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 1 904 787 гри., за травень 2008 року на 5 028 894 грн., за червень 2008 року на 2 584 447 грн.

За результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 11739/10/25-011 від 10.03.2009 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0010452303/0 від 29.12.2008 залишене без змін, а також винесено податкове повідомлення-рішення № 0010452303/1 від 16.03.2009 р.

Також відповідачем 1 були винесені податкові повідомлення-рішення № 0010452303/2 від 10.04.2009 р., № 0010452303/3 від 19.05.2009 р., якими зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 1 904 787 грн., за травень 2008 року на 5 028 894 грн., за червень 2008 року на 2 584 447 грн.

Саме позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування наведених податкових повідомлень-рішень, а також зобов'язання відповідачів вчинити певні дії щодо відшкодування з державного бюджету вказаних сум ПДВ розглядалися при першому розгляді даної справи в ОАС м. Києва, в КААС та ВАС України.

Як було зазначено в обставинах справи судами двох інстанцій (ОАС м. Києва та КААС), вказані позовні вимоги позивача щодо скасування наведених податкових повідомлень-рішень, а також зобов'язання відповідачів вчинити певні дії щодо відшкодування з державного бюджету вказаних сум ПДВ були задоволені в повному обсязі.

Однак, задовольняючи частково касаційні скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва та Заступника прокуратура м. Києва, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 25.10.2012 р. по даній справі зазначив, що позивач не надав документів, які б підтверджували перевезення товарів, придбаних як у ТОВ «Грант» так і у ТОВ «Колос-К», що відповідно слугувало основною підставою для скерування справи на повторний судовий розгляд з метою належного встановлення зазначених обставин.

Так, в своїй ухвалі ВАС України зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Один із екземплярів товарно-транспортної накладної, як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, передається вантажоодержувачу, і служить для оприбуткування вантажу (товару). За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

З огляду на наведене, ВАС України дійшов до висновку про те, що висновок судів попередніх інстанцій про реальність поставок між позивачем та ТОВ «Грант», ТОВ «Колос-К» є передчасним, оскільки такий висновок зроблений без дотримання вимог статей 69, 70, 86 КАС України. Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Крім того, ВАС України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, наголосив на тому, що в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено про те, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, як було зазначено в обставинах справи, після скерування ВАС України даної адміністративної справи на повторний розгляд до ОАС м. Києва, позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд крім вже заявлених позовних вимог вирішити також позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача 1 від 31 грудня 2010 року № 0001920702/0; від 31 грудня 2010 року № 0001910702/0; від 18 травня 2011 року № 0000570702; від 19 травня 2011 року № 0000780702 (що були прийняті за наслідками встановлення таких же порушень, як і при винесенні попередньо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, проте за інші періоди), а також зобов'язати відповідачів вчинити певні дії щодо відшкодування з державного бюджету вказаних сум ПДВ за липень 2008 року - 2 342 738,00 грн., серпень 2008 року - 408 253,37 грн, серпень 2010 року - 44 333 грн., вересень 2010 року - 116 656 грн., жовтень 2010 року - 1 730 488 грн., травень 2010 року - 872 758 грн., листопад 2010 року - 105 642 грн., грудень 2010 року - 262 590 грн., січень 2011 року - 996 935 грн.

З приводу зазначених нових (збільшених) позовних вимог позивача, з наявних матеріалів справи вбачається наступне.

Щодо періоду: серпень - вересень 2010 року.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р.

За результатами даної перевірки відповідачем 1 було складено Акт № 192/07-02/33302513 від 27.12.2010 р, в якому встановлені порушенням позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, заявлена ТОВ «Селтікс» сума ПДВ до відшкодування з бюджету за серпень 2010 року підлягає зменшенню в розмірі 44 333 грн., винесено податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0001920702/0.

Також, державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р., жовтень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р.

За результатами даної перевірки відповідачем 1 було складено Акт № 198/07-02/33302513 від 30.12.2010 р., в якому встановлені порушенням позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість», відповідно до чого заявлена ТОВ «Селтікс» сума ПДВ до відшкодування з бюджету за вересень 2010 року підлягає зменшенню в розмірі 116 656 грн., та за жовтень 2010 року підлягає зменшенню в розмірі 1 730 488 грн., винесено податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0001910702/0.

Щодо періоду: травень 2010 року, листопад 2010 року, січень 2011 року.

Відповідачем 1 за наслідками перевірок позивача були складені: Акт № 58/07-02/33302513 від 28.04.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, та Акт № 59/07-02/33302513 від 28.04.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок.

У висновках зазначених Актів відповідачем 1 було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, відповідно до чого підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування ТОВ «Селтікс» за травень 2010 року в розмірі 872 758 грн., за листопад 2010 року в розмірі 105 642 грн., за грудень 2010 року 262 590 грн., за січень 2011 року в розмірі 996 935 грн., винесено податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року № 0000570702 та від 19 травня 2011 року № 0000780702.

Щодо періоду: липень - серпень 2008 року.

У податковому повідомленні-рішенні № 0000570702 від 18.05.2011 р. відповідачем 1 зазначено, що сума бюджетного відшкодування за липень 2008 року складає 2 432 738,00 грн., проте, як наголошує позивач, у декларації ТОВ «Селтікс», поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва за липень 2008 року, така сума бюджетного відшкодування складає 2 342 738,00 грн., а відтак, на переконання позивача, сума бюджетного відшкодування, зазначена у повідомленні-рішенні № 0000570702 від 18.05.2011 р., визначена невірно.

Таким чином, вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд скасувати їх.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Так, в уточненій позовній заяві щодо збільшення позовних вимог, позивач не заявляв позовної вимоги, щодо визнання нечинними рішень про результати розгляду первинних скарг № 19522/10/25-011 від 23.05.2008 р., № 36029/10/25-011 від 29.08.2008 р., № 11739/10/25-011 від 10.03.2009 р., а відповідно, зазначеної позовної вимоги, яка розглядалася судами при першому розгляді справи (та в задоволенні якої позивачу було відмовлено), в даному випадку судом не розглядалася, та рішення по ній не приймалося.

По суті ж оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а також вимог позивача щодо зобов'язання відповідачів вчинити певні дії по відшкодуванню з державного бюджету сум ПДВ, з наявних матеріалів справи вбачається наступне.

Щодо періоду: грудень 2007 року.

Відносно даного періоду матеріалами справи підтверджується, що сума податкового кредиту ТОВ «Селтікс» у листопаді 2007 року головним чином складалась з витрат на придбання шкіряного напівфабрикату «вет-блу» несортованого менше 2,6 кв.м. та шкіряного напівфабрикату «вет-блу» несортованого більше 2,6 кв.м. (надалі - Товар) у постачальників: ТОВ «Грант» за договором купівлі-продажу № 02/11/07 від 02.11.2007 р.

На виконання зазначеного Договору №02/11/07 ТОВ «Грант» відвантажило позивачу Товар, що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких під час проведення перевірки були надані позивачем відповідачу 1 та зазначеного не заперечувалось відповідачем 1.

Відповідно до платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, вбачається, що позивач зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Здійснення даних господарських операцій за період: листопад 2007 р. документально підтверджується такими документами: банківськими виписками за періоди: листопад 2007 року; податковими накладними за листопад 2007 року, актами прийому-передачі товару за листопад 2007 р., СMR (товарно-транспортними накладними) за період листопад 2007 року; реєстром вантажно-митних декларацій за листопад 2007 р.

Належним чином завірені копії вказаних документів містяться у матеріалах справи.

Щодо періоду: січень 2008 року та березень 2008 року.

Відносно даного періоду з матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору № 02/11/07 ТОВ «Грант», а ТОВ «Колос-К» на виконання Договору з № 10/12/07 від 10.12.2007 р. у зазначені спірні періоди відвантажили позивачу Товар, що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару за дані спірні періоди, належним чином завірені копії яких наявні у матеріалах справи. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2007 року та лютий 2008 року на підставі виписаних ТОВ «Грант» та ТОВ «Колос-К» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Здійснення даних господарських операцій за періоди: грудень 2007 року та лютий 2008 року документально підтверджується такими документами: банківськими виписками за періоди грудень 2007 р., лютий 2008 року; податковими накладними за грудень 2007 р., лютий 2008 року; актами прийому-передачі товару: за грудень 2007 р., лютий 2008 року; СМR за період грудень 2007 р., лютий 2008 року; реєстром вантажно-митних декларацій за грудень 2007 р., лютий 2008 року.

Належним чином завірені копії вказаних документів містяться у матеріалах справи.

Щодо періоду: квітень - червень 2008 року.

На виконання Договору № 02/11/07 у період з березня по травень 2008 року ТОВ «Грант» відвантажило позивачу Товар на загальну суму 48 336 071,43 грн. (в т.ч. ПДВ 11 110 975,79 грн.), що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких наявні у матеріалах справи.

З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари оплатив повністю, сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Здійснення даних господарських операцій за період: березень-травень 2008 року документально підтверджується такими документами: реєстри вантажно-митних декларацій за березень, квітень 2008 р, травень 2008 р.; митні декларації за березень, квітень травень 2008 року; банківські виписки за березень - травень 2008 року; податкові накладні виписані ТОВ «Грант» за березень - травень 2008 року, міжнародні товарно-транспортні накладні(СMR) за березень - травень 2008 року; акти прийому - передачі товару за періоди: березень - травень 2008 року.

Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні у матеріалах справи.

Крім того, реальність зазначених господарських операцій також підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами якості на шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований менше 2,6 кв.м. та шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований більше 2,6 кв.м., що видані виробниками ТОВ «ЕМІ-У країна», ЗАТ «Чинбар», ВАТ «Васильківський кожзавод», ТОВ «Кременчуцький кожзавод», а також міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR) і вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими ТОВ«Селтікс» під час подальшого експорту зазначених товарів.

Як було зазначено вище, задовольняючи частково касаційні скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва та Заступника прокуратура м. Києва, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 25.10.2012 р. по даній справі зазначив, що позивач не надав документів, які б підтверджували перевезення товарів, придбаних як у ТОВ «Грант» так і у ТОВ «Колос-К», а саме товарно-транспортних накладних (необхідність складання яких передбачена пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568), що відповідно слугувало основною підставою для скерування справи на повторний судовий розгляд з метою належного встановлення зазначених обставин.

Так, з даного приводу, а саме щодо механізму поставки та транспортування товару (який був однаковим для всіх спірних періодів), наявними у справі доказами підтверджується наступне.

Зазначена поставка товару Позивачу (шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований) здійснювалась згідно експортних контрактів: № С-18 від 02.11.2007 року між ТОВ «Селтікс» та компанією «Ultimo LLC», № С-19 від 02.11.2007 р. між ТОВ «Селтікс» та компанією «PALLADA LTD», № С-20 від 02.11.2007 р. між ТОВ «Селтікс» та компанією «EASTMOON INC», № С-21 від 16.11.2007 р. між ТОВ «Селтікс» та компанією «Vane LCC», № С-22 від 27.11.2007 р. між ТОВ «Селтікс» та компанією «TROY ALLIANCE LTD» (на умовах ЕХW (Франко-завод).

Належним чином завірені копії контрактів наявні у матеріалах справи.

Так, з метою виконання вказаних вище контрактів, позивачем було укладено з ТОВ «Грант» Договір № 02/11/07 від 02.11.2007 року та з ТОВ «Колос-К» Договір № 10/12/07 від 10.12.2007 р. на придбання шкіряного напівфабрикату «вет-блу» несортованого менше 2,6 кв.м. та шкіряного напівфабрикату «вет-блу» несортованого більше 2,6 кв.м.

ТОВ «ГРАНТ» і ТОВ «Колос-К» у свою чергу були укладені договори з товаровиробниками (ЗАТ «ЧИНБАР», ТОВ «Кременчуцький шкірзавод», ТОВ «ЕМІ-Україна ЛТД», та ВАТ «Васильківський шкірзавод», виходячи із умов яких, вироблений даними виробниками товар зберігався за адресою відповідного товаровиробника до моменту отримання його покупцем.

Враховуючи те, що виготовлений товар майже одразу продавався покупцю-нерезиденту, то позивачу, ТОВ «Грант» та ТОВ «Колос-К» не було необхідності фізично забирати такий товар з заводів його виготовлення та укладати договори з транспортними організаціями для його подальшого спрямування.

Отже, товар з моменту його вироблення заводом до моменту його отримання і відвезення покупцем-нерезидентом зберігався (в рамках виконання умов Договорів укладених з товаровиробниками ЗАТ «ЧИНБАР», ТОВ «Кременчуцький шкірзавод», ТОВ «ЕМІ-Україна ЛТД», в рамках виконання Договору зберігання з ВАТ «Васильківський шкірзавод», який було укладено окремо від Договору на переробку) за наступними адресами (які є юридичними адресами товаровиробників):

- м. Київ, вул. Куренівська 21 (адреса ЗАТ «ЧИНБАР») - строк зберігання не більше 15 днів;

- м. Кременчук, вул. Леонова, 1 (адреса ТОВ «Кременчуцький шкірзавод») - строк зберігання не більше 5 днів;

- м. Васильків, вул. Володимирська, 74 (ВАТ «Васильківський шкірзавод») - строк зберігання: за першою вимогою, відповідно до наданого Акту видачі зі зберігання строк зберігання становив 15 днів;

- м. Житомир, вул. Промислова, 1/154 (ТОВ «ЕМІ-Україна ЛТД») - строк зберігання 15 днів з моменту виготовлення товару.

Отже, Товар зберігався за вказаними адресам не більше 15 днів з моменту його виготовлення, але фактично протягом 1-3 днів покупець-нерезидент власним транспортним засобом на кожному з заводів забирав такий товар для його подальшого спрямування (як це власне і передбачається правилами Інкотермс, на умовах ЕХW (Франко-завод).

Згідно з ІНКОТЕРМС-2000 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Поставка на умовах ЕХW передбачає, що продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Отже, оскільки поставка Товару в даному випадку здійснювалась на умовах ЕXW, і товар, який експортувався, був куплений у постачальника безпосередньо на заводі та переданий покупцю без зберігання (грузився в машини одразу після покупки), не існувало потреби в оформленні документів, які б підтверджували зберігання та транспортування товару покупцю.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, транспортування товару на адресу ТОВ «Селтікс» не проводилось. Позивач з транспортними підприємствами договори на транспортування не укладав. Реалізація товару ТОВ «Селтікс» здійснювалась зі складу постачальника в день покупки.

З даного приводу суд також звертає увагу на вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 25.10.2012 року № к-22361/10-с.

Так, ВАСУ в даній ухвалі зазначив наступне: «...позивач не надав документів, які б підтверджували перевезення товарів, придбаних як у ТОВ «Грант» так і у ТОВ «Колос-К». Суд не звернув увагу, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. З огляду на наведене, висновок судів попередніх інстанцій про реальність поставок між позивачем та ТОВ «Грант», ТОВ «Колос-К» є передчасним, оскільки такий висновок зроблений без дотримання вимог статей 69, 70, 86 КАС України. Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача є недоведеною».

Однак, перевіривши наявні матеріали справи та вивчивши норми чинного законодавства з приводу зазначеного спору, суд приймає дану вказівку, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу, проте також зазначає, що визначальною умовою для визначення обов'язковості складання товарно-транспортної накладної є саме участь суб'єкта господарювання у транспортному процесі.

Проте, як було зазначено вище, підтверджується наявним доказами у справі, та не було жодним чином спростовано відповідачем 1, позивач ТОВ «Селтікс» не був учасником транспортного процесу, оскільки транспортування товару на адресу позивача не проводилось, а товар забирався остаточним покупцем з місць зберігання такого товару, що не забороняється чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, позивач з транспортними підприємствами договори на транспортування товару не укладав, реалізація товару ТОВ «Селтікс» здійснювалась зі складу постачальника в день покупки, а отже є беззаперечним той факт, що в даному випадку товарно-транспортні накладні не могли надаватися позивачу, оскільки останній не був учасником транспортного процесу.

Зазначений механізм поставки було реалізовано виключно в рамках зовнішньоекономічних контрактів, у відповідності до умов поставок ЕХW, відповідно до яких позивач повністю виконав зобов'язання за контрактами, поставка відбулась у відповідності до умов ЕХW, а реальність господарських операцій також підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами якості на шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований менше 2,6 кв.м. та шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований більше 2,6 кв.м., міжнародними товарно-транспортними накладними і вантажно-митними з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими позивачем під час подальшого експорту зазначених товарів.

Зазначеного також не було жодними допустимими доказами по справі заперечено відповідачем 1.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу контрагентами ТОВ «Грант» та ТОВ «Колос-К», копії яких надані позивачем та залучені до матеріалів справи, оформлені з дотриманням вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

На підставі п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з п.п. 7.7.1 має від'ємне значення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до змісту п.п. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації, при фактичному здійсненні (доведені фактичності) господарської операції.

Зважаючи на викладене вище, наявні у матеріалах справи докази та норми наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 було безпідставно винесено позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0002562308/0 від 20.03.2008 р., № 0002562308/1 від 28.05.2008 р., № 0002562308/2 від 18.08.2008 р., № 0002562308/3 від 05.11.2008 р., № 0005352303/0 від 02.07.2008 р., № 0005352303/1 від 15.09.2008 р., № 0010452303/0 від 29.12.2008 р., № 0010452303/1 від 16.03.2009 р., № 0010452303/2 від 10.04.2009 р., та № 0010452303/3 від 19.05.2009 р., за наслідками чого Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва зобов'язана поновити в картці особового рахунку позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 5 952 207,00 грн., за січень 2008 р. в розмірі 2 452 597 грн., за березень 2008 р. в розмірі 4 799 грн., за квітень 2008 р. в розмірі 1 904 787 грн., за травень 2008 р. в розмірі 5 028 894 грн., за червень 2008 р. в розмірі 2 584 447 грн., та надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 952 207,00 грн. за грудень 2007 р., 2 452 597 грн. за січень 2008 р., 4 799 грн. за березень 2008 р., 1 904 787 грн. за квітень 2008 р., 5 028 894 грн. за травень 2008 р., 2 584 447 грн. за червень 2008 р.

Щодо збільшених позовних вимог позивача, а саме щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва: від 31 грудня 2010 року № 0001920702/0; від 31 грудня 2010 року № 0001910702/0; від 18 травня 2011 року № 0000570702; від 19 травня 2011 року № 0000780702, зобов'язання відповідача 1 поновити в картці особового рахунку позивача суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року - 2 342 738,00 грн., серпень 2008 року -408 253,37 грн., серпень 2010 року - 44 333 грн., вересень 2010 року - 116 656 грн., жовтень 2010 року - 1 730 488 грн., травень 2010 року - 872 758 грн., листопад 2010 року - 105 642 грн., грудень 2010 року - 262 590 грн., січень 2011 року - 996 935 грн., та зобов'язання відповідача 1 надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування позивачу з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року - 2 342 738,00 грн., серпень 2008 року - 408 253,37 грн, серпень 2010 року - 44 333 грн., вересень 2010 року - 116 656 грн., жовтень 2010 року - 1 730 488 грн., травень 2010 року - 872 758 грн., листопад 2010 року - 105 642 грн., грудень 2010 року - 262 590 грн., січень 2011 року - 996 935 грн., суд вважає, що такі позовні вимоги також є обґрунтованими та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Щодо періоду: серпень - вересень 2010 р. (податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 0001920702/0, від 31 грудня 2010 року № 0001910702/0).

Сума податкового кредиту ТОВ «Селтікс» у періодах, за наслідками яких сформовано суму відшкодування ПДВ з бюджету за серпень 2010 року, виникла у зв'язку з операціями з придбання шкіряного напівфабрикату «вет-блу» у ТОВ «Абріс-09» та ТОВ «Грант».

Придбання зазначеного товару підтверджується оформленим договором, накладними та актами прийому-передачі товару. Податкові накладні, виписані постачальниками, оформлені згідно вимог чинного законодавства, що не було спростовано чи заперечено відповідачем 1.

За придбаний товар ТОВ «Селтікс» розрахувалося в повному обсязі.

У подальшому Товар було використано в оподатковуваних операціях товариства (реалізовано на експорт) з метою отримання прибутку.

Як було наголошено позивачем та не заперечувалось відповідачем 1, вся підтверджуюча документація щодо товарності таких операцій, підприємством була оформлена та надавалась представникам ДПІ під час попередніх перевірок ТОВ «Селтікс».

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, частина від'ємного залишку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) становить 44 333 грн. Таким чином, у серпні 2010 року сума ПДВ, що може бути заявлена позивачем до відшкодування складає 44 333 грн.

Таким чином, ТОВ «Селтікс», розраховуючи суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, діяло згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» і мало право використовувати податковий кредит попередніх періодів при розрахунку суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню у серпні 2010 року.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, податковому органу було відомо місцезнаходження представників ТОВ «Селтікс» до складання Акта № 192/07-02/33302513 від 27.12.2010 р., та ДПІ завжди отримувало необхідну документацію під час перевірок підприємства, та у відповідь на запити, оформлені згідно вимог чинного законодавства.

У зв'язку із зазначеним, у ДПІ немає підстав стверджувати, що запити ТОВ «Селтікс» не надсилалися, а достовірність податкових зобов'язань за серпень 2010 року перевірити не є можливим зв'язку з тим, що ТОВ «Селтікс» не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою.

Щодо кримінальної справи № 70-502, порушеної слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києві відносно директора ТОВ «Селтікс» ОСОБА_3, то вказана справа станом на 27.12.2010 р. була закрита (копія постанови міститься в матеріалах справи).

У даній постанові зазначено, що господарська операція між ТОВ «Селтікс» та ТОВ «Абріс-09» (на підставі договору № 15/11/09 від 15.11.2009 р.) повністю відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а податкові накладні, видані ТОВ «Абріс-09» на користь ТОВ «Селтікс», відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином висновок ДПІ про нікчемність укладеного між ТОВ «Селтікс» та ТОВ «Абріс-09» правочину та безтоварність операції не відповідає дійсності.

Щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Абріс-09», скасування реєстрації даного платника та ознак фіктивного підприємства ТОВ «Абріс-09», то зазначений висновок податкового органу суд вважає лише припущенням та недоведеною обставиною, з огляду на наступне.

В періодах, що перевіряються ДПІ та в яких виник податковий кредит, що призвів до формування ТОВ «Селтікс» сум відшкодування ПДВ за серпень 2010 року, ТОВ «Абріс-09» було діючим платником ПДВ і реєстрація даного підприємства скасована не була.

Отже, факт скасування реєстрації ТОВ «Абріс-09» після здійснення правовідносин із позивачем не може слугувати обґрунтуванням недостовірності нарахування ТОВ «Селтікс» податкового кредиту та відшкодування ПДВ у відповідних періодах дійсності такої реєстрації контрагента платником ПДВ.

Щодо недійсності договору купівлі-продажу № 01/10/2009 від 01.10.2009 року, то ТОВ «Селтікс» не є стороною вказаного договору, а відповідно є незрозумілим, яким чином даний договір стосується податкового кредиту або відшкодування ПДВ на користь ТОВ «Селтікс», враховуючи що, посилання відповідача 1 на даний договір в Акті перевірки ТОВ «Селтікс» є безпідставним.

Також, надаючи заперечення проти збільшення позивачем позовних вимог, відповідачем 1 не було надано до матеріалів справи жодних даних по контрагентах позивача щодо визначення останніми податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із ТОВ «Селтікс», а отже і не було доведено завдання шкоди Державному бюджету внаслідок зазначених господарських операцій.

Відносно висновку відповідача 1 про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, а саме п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», то податковим органом, як під час попередніх так і при складанні Акта щодо даної перевірки, не було визначено та не було роз'яснено, в чому саме полягає порушення, та які саме дії представників підприємства призвели до порушень вказаної норми Закону.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що при проведенні перевірки ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 192/07-02/33302513 від 27.12.2010, відповідачем не було досліджено відповідних доказів, а висновки Акта зроблені на припущеннях, а отже не можуть бути підставою для прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Аналогічно під час проведення перевірки ТОВ «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2010 року та за жовтень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 198/07-02/33302513 від 30.12.2010 р. відповідачем також не було досліджено відповідних доказів, та висновки Акта зроблені на припущеннях, а отже не можуть бути підставою для прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Щодо періоду: травень 2010 року, листопад 2010 року, січень 2011 року (податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року № 0000570702 та від 19 травня 2011 року № 0000780702).

Сума податкового кредиту ТОВ «Селтікс» у лютому, березні, квітні 2010 року сформована також за рахунок операцій з придбання шкіряного напівфабрикату «вет-блу» у ТОВ «Грант».

Факт придбання товару ТОВ «Селтікс» у ТОВ «Грант» підтверджується оформленим договором, накладними та актами прийому-передачі товару. Крім того, податкові накладні, виписані постачальниками, оформлені згідно вимог чинного законодавства (що не заперечувалося відповідачем 1). За придбаний товар ТОВ «Селтікс» розрахувалося в повному обсязі.

У подальшому товар було використано в оподатковуваних операціях товариства (реалізовано на експорт) з метою отримання прибутку, про що у товариства наявні всі необхідні документи, оформлені належним чином.

Крім того, під час митного оформлення товару проводився митний догляд, який передбачав присутність посадових осіб митниці, в тому числі інспектора Служби боротьби з контрабандою та митної варти. Після огляду задекларованого товару, інспектор опломбовує машину. А отже, факт існування товару (придбання) суд вважає цілком підтвердженим.

Таким чином, ТОВ «Селтікс» правомірно включило до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2010 року суму ПДВ, і у зв'язку із належним документальним підтвердженням виконання договору у податкового органу немає підстав стверджувати, що мала місце безтоварна операція.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного ТОВ «Селтікс» із ТОВ «Гранд» на підставі норм ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, то з даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте для того, щоб правочин був визнаний нікчемним з підстав, визначених ст. 203 ЦК України, необхідно, щоб були доведені обставини, з яких такий правочин вважається нікчемним.

Частина 1-3, 5 ст. 203 встановлює наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як підтверджується наявними у справі доказами, та не було жодним чином спростовано відповідачем 1, ТОВ «Селтікс» були додержані всі вимоги, які є необхідними для чинності правочину, а саме:

- укладений договір між ТОВ «Селтікс» та ТОВ «Грант» вчинений з дотриманням усіх вимог, які необхідні для укладання договорів, він не порушує прав та інтересів інших осіб і сторонами належним чином виконані зобов'язання за договором;

- придбання товару ТОВ «Селтікс» підтверджується належно оформленим договором, накладними та актами прийому-передачі товару. Податкові накладні, виписані постачальниками, в даному випадку ТОВ «Грант», оформлені згідно вимог чинного законодавства;

- за придбаний товар ТОВ «Селтікс» розрахувалося в повному обсязі;

- у подальшому товар було використано в оподатковуваних операціях товариства (реалізовано на експорт) з метою отримання прибутку.

Вся підтверджуюча документація підприємством була оформлена та надавалась представникам ДПІ та Прокуратури Печерського району м. Києва під час проведення попередніх перевірок ТОВ «Селтікс», чого не було допустимими доказами заперечено податковим органом та прокуратурою.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства усіма постачальниками по ланцюгу постачання щодо здійснення їхньої господарської діяльності.

Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою ВАСУ від 19.04.2012 року у справі № К-1623/10, ухвалою ВАСУ від 04.04.2012 року у справі № К/9991/57801/11, та ухвалою ВАСУ від 14.06.2012 року у справі № К/9991/56724/11.

Стаття 228 Цивільного кодексу України визначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте, для того, щоб правочин був визнаний нікчемним з підстав, визначених ст. 228 ЦК України, необхідно, щоб були доведені обставини, з яких такий правочин вважається нікчемним.

Проте, відповідачем 1 жодними доказами по справі не було доведено суду, що укладені ТОВ «Селтікс» правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення майна або незаконне заволодіння ним, та завдання шкоди Державному бюджету.

Таким чином, висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного ТОВ «Селтікс» суд вважає не доведеними.

Щодо періоду: липень - серпень 2008 року (податкове повідомлення-рішення № 0000570702 від 18.05.2011 р.).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у податковому повідомленні-рішенні № 0000570702 від 18.05.2011 р. зазначено, що сума бюджетного відшкодування за липень 2008 року складає 2 432 738,00 грн.

Проте, у декларації, поданої ТОВ «Селтікс» до ДПІ у Печерському районі м. Києва за липень 2008 року, сума бюджетного відшкодування складає 2 342 738,00 грн.

А відтак, сума бюджетного відшкодування, зазначена у повідомленні-рішенні № 0000570702 від 18.05.2011 р. є визначеною невірно.

Отже, ТОВ «Селтікс», розраховуючи суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2008 року в розмірі 2 342 738,00 грн., за серпень 2008 року в розмірі 408 253,37 грн., діяло згідно вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Механізм поставки та транспортування товару був таким самим як і за попередніми господарськими операціями, а відповідно також не передбачав надання позивачу товарно-транспортних накладних, зважаючи на відсутність участі позивача в процесу перевезення товару (функції посередника що зводив між собою інших контрагентів).

Отже, при повторному розгляді даної справи судом першої інстанції (ОАС м. Києва) були в повній мірі враховані зауваження Вищого адміністративного суду України, зазначені в ухвалі від 25.10.2012 р., стосовно не витребовування та не дослідження судами попередніх інстанцій документів, які б підтверджували перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Грант», у ТОВ «Колос-К», а також, зважаючи на збільшені позовні вимоги, у ТОВ «Абріс-09», а саме наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Так, як вже було зазначено вище, враховуючи те, що виготовлений товар майже одразу продавався покупцю-нерезиденту, то позивачу, ТОВ «Грант», ТОВ «Колос-К», а також ТОВ «Абріс-09» та не було господарської необхідності фізично забирати такий товар з заводів його виготовлення та укладати договори з транспортними організаціями для його подальшого спрямування, та оскільки поставка Товару в даному випадку здійснювалась на умовах ЕXW, і товар, який експортувався, був куплений у постачальника безпосередньо на заводі та переданий покупцю без зберігання (грузився в машини одразу після покупки), не існувало потреби в оформленні документів, які б підтверджували зберігання та транспортування товару покупцю.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, транспортування товару на адресу ТОВ «Селтікс» не проводилось. Позивач з транспортними підприємствами договори на транспортування не укладав. Реалізація товару ТОВ «Селтікс» здійснювалась зі складу постачальника в день покупки.

Враховуючи викладене, позивач з транспортними підприємствами договори на транспортування товару не укладав, реалізація товару ТОВ «Селтікс» здійснювалась зі складу постачальника в день покупки, а отже є беззаперечним той факт, що в даному випадку товарно-транспортні накладні не могли надаватися позивачу, оскільки останній не був учасником транспортного процесу.

Зазначений механізм поставки було реалізовано виключно в рамках зовнішньоекономічних контрактів, у відповідності до умов поставок ЕХW, відповідно до яких позивач повністю виконав зобов'язання за контрактами, поставка відбулась у відповідності до умов ЕХW, а реальність господарських операцій також підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами якості на шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований менше 2,6 кв.м. та шкіряний напівфабрикат «вет-блу» несортований більше 2,6 кв.м., міжнародними товарно-транспортними накладними і вантажно-митними з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими позивачем під час подальшого експорту зазначених товарів.

Зазначеного також не було жодними допустимими доказами по справі заперечено відповідачем 1.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача 1: № 0002562308/0 від 20.03.2008 року, № 0002562308/1 від 28.05.2008 року, № 0002562308/2 від 18.08.2008 року, № 0002562308/3 від 05.11.2008 року, № 0005352303/0 від 02.07.2008 року, № 0005352303/1 від 15.09.2008 року, № 0010452303/0 від 29.12.2008 року, № 0010452303/1 від 16.03.2009 року, № 0010452303/2 від 10.04.2009 року, № 0010452303/3 від 19.05.2009 року, № 0001920702/0 від 31.12.2010 року, № 0000570702 від 18.05.2011 року, № 0001910702/0 від 31.12. 2010 року та № 0000780702 від 19.05.2011 року.

Крім того, згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.

Відповідно до абзацу другого п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою у тому разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства. За таких умов, у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні платник податку вправі скористатись своїм правом на судовий захист шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Як встановлено судом, ДПІ у Печерському районі м. Києва в порушення п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не подала відповідний висновок до ГУ ДКУ в м. Києві на підставі обґрунтованих даних декларацій, поданих позивачем, натомість винесла спірні податкові повідомлення рішення, чим безпідставно відмовила платнику податку у бюджетному відшкодуванні.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, натомість як представники позивача надали суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не вчинення певних дій щодо відшкодування позивачу з держаного бюджету сум сплаченого ПДВ.

Проте, позивачем не вірно вибрано метод захисту щодо відновлення його права на відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість, оскільки методом захисту такого права є стягнення сум ПДВ з Державного бюджету України через органи Державної казначейської служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В даному випадку, зважаючи на протиправність винесених відповідачем 1 оскаржуваних податкових-рішень, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача щодо відшкодування йому з Державного бюджету податку на додану вартість, суд приходить до висновку по необхідність виходу за межі позовних вимог, а саме щодо необхідності стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у м. Києві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 5 952 207,00 грн., січень 2008 р. в розмірі 2 452 597 грн., за березень 2008 р. - 4 799 грн., за квітень 2008 року - 1 904 787 грн., за травень 2008 року - 5 028 894 грн., за червень 2008 року - 2 584 447 грн., липень 2008 року - 2 342 738,00 грн., серпень 2008 року - 408253,37 грн., серпень 2010 року - 44 333 грн., вересень 2010 року - 116 656 грн., жовтень 2010 року - 1 730 488 грн., травень 2010 року - 872 758 грн., листопад 2010 року - 105 642 грн., грудень 2010 року - 262 590 грн., січень 2011 року - 996 935 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В уточненій позовній заяві щодо збільшення позовних вимог позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва: № 0002562308/0 від 20.03.2008 року, № 0002562308/1 від 28.05.2008 року, № 0002562308/2 від 18.08.2008 року, № 0002562308/3 від 05.11.2008 року, № 0005352303/0 від 02.07.2008 року, № 0005352303/1 від 15.09.2008 року, № 0010452303/0 від 29.12.2008 року, № 0010452303/1 від 16.03.2009 року, № 0010452303/2 від 10.04.2009 року, № 0010452303/3 від 19.05.2009 року, № 0001920702/0 від 31.12.2010 року, № 0000570702 від 18.05.2011 року, № 0001910702/0 від 31.12. 2010 року та № 0000780702 від 19.05.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Держаної казначейської служби України у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 24262621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 33302513; поточний рахунок № 260023010601 в ЗАТ «ПРАЙМ-БАНК», м. Київ, МФО 300669) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 5 952 207,00 грн., січень 2008 р. в розмірі 2 452 597 грн., за березень 2008 р. - 4 799 грн., за квітень 2008 року - 1 904 787 грн., за травень 2008 року - 5 028 894 грн., за червень 2008 року - 2 584 447 грн., липень 2008 року - 2 342 738,00 грн., серпень 2008 року - 408253,37 грн., серпень 2010 року - 44 333 грн., вересень 2010 року - 116 656 грн., жовтень 2010 року - 1 730 488 грн., травень 2010 року - 872 758 грн., листопад 2010 року - 105 642 грн., грудень 2010 року - 262 590 грн., січень 2011 року - 996 935 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 22.04.2013 р.