Постанова № 30808491, 01.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/673/13-а

01 квітня 2013 року 16год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Філіп'єв А.О.

відповідача: представник Карачун Л.М., Федченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" до Рівненська митниця про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря» звернулось до суду із позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 № 12 та № 13.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає їх протиправними та прийнятими без врахування всіх фактичних обставин справи.

В позовній заяві, а також в наданих суду письмових та усних поясненнях Позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Відповідачем безпідставно, оскільки, по-перше, визначення коду УКТ ЗЕД відповідно до Митного кодексу України чинного на момент виникнення правовідносин було обов'язком Відповідача; по-друге, Позивачем правильно визначено код УКТ ЗЕД, на підставі якого здійснювалось розмитнення спірних товарно-матеріальних цінностей, що ним імпортувались.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники Відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях. Так, Відповідач вказує, що податкові повідомлення-рішення були прийняті у відповідності до чинного законодавства, а невірна кваліфікація імпортованих Позивачем товарно-матеріальних цінностей є наслідок неповного опису декларантами Позивача графи 31 митної декларації. Також зазначає, що код УКТ ЗЕД було змінено обґрунтовано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Рівненською митницею було проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря», код за ЄДРПОУ 22555135, з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.11.2011 р. по 30.09.2012 р. За результатами перевірки Відповідачем було складено проміжний акт від 28.12.2012 № п0041/2/204000006/0022555135 документальної планової виїзної перевірки дотримання Приватним акціонерним товариством «Консюмерс-Скло-Зоря» вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.11.2011 р. по 30.09.2012 р. (а.с. 14-79 т. 1), який був отриманий Позивачем того ж дня. Із змісту акту перевірки вбачається, що Відповідачем було виявлено факти порушення правил класифікації товарів, що імпортувались Позивачем: «хватків», «дуттєвої головки», «трубки охолодження», «лійки (воронки)», які були заявлені декларантом за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8480500000 (ставка мита 2%), замість товарної підкатегорії 8475900000 (ставка мита 5%)», як це передбачено Основними правилами інтерпретації Закону України «Про митний тариф» (с. 6 акту перевірки). Внаслідок цього Позивачем було занижено податкові зобов'язання на суму 76 038,95 грн., в тому числі із ввізного мита (вид платежу 020) - 63 366,43 грн., ПДВ (вид платежу 028) - 12 672,52 грн.» (с. 10 акту перевірки).

Із змісту акту перевірки випливає, що це порушення є наслідком неповного опису товарів у графі 31 митної декларації: декларантом не вказано, що окремі товари є частинами склоформувальної машини, а не форми для лиття скла. Цей висновок зроблено Відповідачем з огляду на те, що основною функцією ливарної форми є утримання матеріалу в межах заданої форми, з огляду на що елементи формокомплекту, які виконують інші функції відмінні від функції пасивного утримання матеріалу є частинами склоформуючої машини, а не ливарних форм (с.с. 7, 8 акту перевірки).

Разом із тим Позивач не погодився із висновками акту перевірки, та підписав його із запереченнями. Заперечення вих. № 13 від 08 січня 2013 р. на акт перевірки було подано Відповідачу (а.с. 80-82 т. 1). У запереченнях Позивач вказував, що ним були виконані всі митні формальності необхідні для повного декларування товару та на те, що відповідно до ст. 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р., який діяв на момент здійснення імпорту, обов'язок із визначення коду товару за УКТ ЗЕД покладався на митний орган, а також на наявні у акті перевірки помилки у розрахунках. Заперечення Позивача були розглянуті Відповідачем, про що Відповідачем було підготовлено висновок на заперечення № 01/22-461 від 15.01.2013 р. (а.с. 83-90 т. 1). Як вбачається із змісту цього висновку Відповідачем було частково прийнято заперечення Позивача (в частині допущених помилок у розрахунках), проте в цілому позиція Відповідача щодо зафіксованих в акті перевірки порушень законодавства залишилася незмінною: Позивачем було допущено порушення класифікації товарів («хватки», «дуттєва головка», «трубка охолодження», «лійка (воронка)»), внаслідок чого виникло невиконання податкових зобов'язань із податку на додану вартість та мита.

На підставі акту перевірки Відповідачем 17 січня 2013 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 12 (а.с. 91 т. 1) про стягнення із Позивача 73 441,63 грн. мита, включаючи 62217,37 грн. за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 11170,24 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 13 (а.с. 91 т. 1) про стягнення із Товариства 14 717,01 грн. ПДВ, включаючи 12453,50 грн. . за основним платежем та 2263,51 грн. за штрафними санкціями.

Із вказаними податковим повідомленнями-рішеннями Позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скаргу на податкові повідомлення-рішення вих. № 74 від 01.02.2013 р. до Державної митної служби України (а.с. 96-98 т. 1). Рішенням про результати розгляду скарги Державної митної служби України від 15 лютого 2013 р № 11.1/2-15.1/1578 скаргу Позивача було відхилено.

До початку судового розгляду Позивачем було надано суду митні декларації та документи на підставі, яких здійснювалось розмитнення товарів, що імпортувались Позивачем («хватки», «дуттєва головка», «трубка охолодження», «лійка (воронка)»), та щодо яких Відповідачем було встановлено порушення класифікації за УКТ ЗЕД. Митні декларації були надані відповідно до переліку, що міститься в додатку № 2 до акту перевірки. Вказані митні декларації були оглянуті в судовому засіданні та приєднанні до матеріалів справи (а.с. 115 т. 1-а.с.63 т.4).

При цьому суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні митних декларацій, акту перевірки, а також наданого Відповідачем на вимогу Суду помісячного розрахунку суми податкових зобов'язань, визначених на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, до 30 січня 2011 р. Позивачем згідно укладених контрактів із іноземними підприємствами на митну територію України ввозилися товари: формокомплекти та їх складові, які в сукупності (як єдине ціле) формують готовий виріб (склопляшку), які при митному оформленні класифікувались Відповідачем за кодом УКТ ЗЕД «8480500000 - форми для відливання скла». Разом із тим підчас проведення перевірки Відповідачем було змінено кваліфікацію таких товарів як «хватки», «дуттєва головка», «трубка охолодження», «лійка (воронка)» за кодом УКТ ЗЕД «8475900000 -частини» (ставка мита 5%). Судом також встановлено, що вказані товари було зазначено у ввізних митних деклараціях в тому числі у графі 31, і Відповідач не заявляв про неповноту такого опису.

В той же час відповідно до п.п.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Остання митна декларація, в якій щодо імпортованих товарів було зазначено спірний код УКТ ЗЕД була подана Позивачем 30 грудня 2011 р., оскільки до 01 червня 2012 р. правовідносини щодо імпорту товарів регулювалися положеннями Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV суд при вирішенні справи має застосовувати норми цього кодексу. Так, відповідно до п. 12 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому відповідно до п. 14 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. П. 19 ст. 1 Митного Кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV передбачає, що митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів. Згідно із п. 35 ст. 1 Митного Кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

З огляду на це оскільки Позивачем за період з 01.01.2009 року по 30.12.2011 року під час заповнення ввізних митних декларацій в графі 33 «Код товару» вказано код товару, який поставлявся «8480500000 - форми для відливання скла» відповідно до УКТ ЗЕД, що відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 року №2371-III, передбачає обов'язок зі сплати мита за ставкою 2%. При цьому, Відповідачем в особі уповноважених працівників здійснено всі необхідні процедури щодо прийняття поданих Позивачем митних декларацій до оформлення шляхом проставляння відбитку штампа «Під митним контролем», що підтверджується відповідними відмітками у митних деклараціях, що досліджувались в судових засіданнях та наявних у матеріалах справи. Крім того, ці обставини не заперечуються сторонами.

Ст. 72 Митного Кодексу України від 11.07.2002 року за № 92-IV передбачає, що митне оформлення починається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

В той же час згідно із ст. 78 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. При цьому відповідно до ст. 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 року за № 92-IV, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Таким чином за період з 01.01.2009 року по 30.12.2011 року Відповідачем було здійснено митне оформлення задекларованих Позивачем товарів за кодом УКТ ЗЕД «8480500000 - форми для відливання скла» на підставі митних декларацій поданих Позивачем. При цьому Відповідачем під час здійснення митного контролю, який включає в себе серед іншого також перевірку повноти та достовірності поданих декларантом Позивача для здійснення митного контролю та оформлення документів та відомостей щодо товарів, які підлягають митному оформленню, перевірку правильності і класифікації і кодування зазначених у митних деклараціях товарів, повноти і правильності нарахування і сплати митних зборів і податків, з боку посадових осіб Відповідача зауваження до поданих Позивачем митних декларацій були відсутні. Таким чином, Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених митних декларацій. Ця обставина підтверджується окрім пояснень, які були надані представниками Відповідача підчас судових засідань, також дослідженими в судових засіданнях митними деклараціями. Так, всі митні декларація, які вказані у додатку № 2 акту перевірки та на підставі яких здійснювалось декларування спірних товарів, що імпортувались Позивачем, скріплені відбитком печатки Відповідача «Сплачено».

З огляду на встановлені судом обставини, прийняття Відповідачем митних декларацій свідчить про виконання Позивачем вимог чинного законодавства з питань митної справи, зокрема щодо того, що у митних деклараціях містяться всі необхідні відомості та до них надані всі необхідні документи. Оформлені зазначеним чином митні декларації є підтвердженням надання Позивачу права на розміщення вантажу у митному режимі імпорту і свідчать про закінчення митного оформлення. У свою чергу, закінчення митного оформлення означає проведення митним органом усієї сукупності заходів, що здійснюються митним органом в межах його компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

З огляду на вказане вище суд приходить до висновку, що наявність оформлених митних декларацій і закінчення митного оформлення свідчить про підтвердження Відповідачем правильності застосування Позивачем коду УКТ ЗЕД, а також про правомірності ввезення товару на митну територію України, і подання у повному обсязі документів та відомостей, оформлення належним чином митних декларацій, сплату в повній мірі податків і митних зборів, які стягуються під час імпорту товарів, а також дотримання Позивачем вимог чинного законодавства України з питань митної справи.

Необхідно також відзначити, що відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Правова позиція Верховного Суду України в аналогічних справах, яка є обов'язковою для суду при розгляді справи, підтверджує правильність висновків суду та відображена у постановах Верховного Суду України, що прийняті за наслідками розгляду аналогічних справ у справах за позовами АТ ЗТ «Торговий дом Астрон» до Східної митниці Державної митної служби України (постанова Верховного Суду України від 21.01.2011 р.), ПП «Містерія-ДК» до Вінницької митниці (постанова Верховного Суду України від 12.09.2011 р.) та ТОВ »Караван-Фіш» до Полтавської митниці (постанова Верховного Суду України від 23 січня 2012 року).

Крім того, у відповідності до п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації для оформлення з таких підстав:

- декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення;

- декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення;

- наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації;

- електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

- митна декларація на паперовому носії заповнена з виправленнями, крім змін та доповнень, внесених до декларації у порядку, встановленому Мінфіном.

У разі невідповідності коду заявленого декларантом коду встановленому митним органом, останній відповідно до п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року відмовляє у прийнятті митної декларації для оформлення про що заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації.

У відповідності до п. 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997 року, у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті ВМД, зазначених у пункті 4 цього Положення, декларація приймається митним органом для оформлення.

З огляду на зміст поданих суду доказів, що містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що у наданих Позивачем для митного оформлення митних деклараціях вся необхідна інформація передбачена Порядком заповнення графи 31 митної декларації визначеним Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою Наказом Держмитслужби від 09.07.1997 року № 307, була зазначена, ніяких документів або пояснень від Позивача Відповідачем запитано не було.

Також, відповідно до п. 3 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України №1227 від 12.12.2005 року, відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України формується посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини, зокрема на відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо, прийняла рішення про відмову. Відтак з огляду на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації Позивача Відповідачем не оформлювалась, суд робить висновок про те, що Позивачем надавалися Відповідачу документи щодо характеристики вантажу (товару) у повному обсязі.

Згідно ст. 4 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 року №2097-XII (чинний на час здійснення митного оформлення), товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 року №2097-XII, передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Згідно Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України №30 від 23.01.2006 року, ввізне мито підлягає сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. В силу вимог ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 року №2097-XII, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації. Мито вноситься до державного бюджету України.

Відповідно до п. 2.4 ст. 2, п.п. б) п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-РВ (чинний на час здійснення митного оформлення та до прийняття Податкового кодексу України), при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Як вказує Верховний Суд України в Узагальненні практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами висловив аналогічну позицію, вказавши, що при розгляді справ, пов'язаних зі сплатою ПДВ та митних зборів, судам необхідно враховувати, що згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Також, відповідно до п. 54.5. статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тому, якщо Відповідач, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями зазначеними Позивачем у митній декларації, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то Відповідач не має правових підстав для прийняття відповідних рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 23.01.2012 року.

Відповідно до статті 313 Митного Кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV, саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що перевірка правильності класифікації та кодування товарів, класифікація товарів в УКТ ЗЕД і прийняття відповідного класифікаційного рішення є обов'язком митниці. Якщо митним органом при прийнятті митної декларації було віднесено задекларовані в них товари до певного коду товарної номенклатури та допущено ці товари на митну територію України (після нарахування та сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому цей митний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару (за наявності такої помилки) з посиланням на результати відповідної перевірки.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що здійснивши митне оформлення задекларованих Позивачем товарів за ВМД та допустивши ці товари на митну територію України, Відповідач в подальшому не мав правових підстав приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки. Внаслідок цього прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення, що були оскаржені Позивачем, є протиправними.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань на загальну суму 88158,62 грн., є те, що за період, який перевірявся, а саме, з 01.11.2009 року по 30.09.2012 року, Позивачем було здійснено митне оформлення товарів: "хватки", "дуттєва головка", "трубка охолодження", "лійка (воронка)", за кодом товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 8480500000, а не за кодом УКТЗЕД 8475900000, у зв'язку з чим замість застосованої при ввезенні ставки мита 2% повинна бути застосована ставка мита для підкатегорії УКТЗЕД 8475900000 в розмірі 5%.

Спеціальним законодавством, яке визначає правові засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України є Митний кодекс України, який спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Зокрема, правовими засадами застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України є Закон України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 року за № 2371-ІІІ, яким визначено митний тариф України, як систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Згідно з частиною 3 розділу "Основні правила інтерпретації УКТЗЕД" Додатку "Митний тариф України" Закону України "Про Митний тариф України" №2371-III від 05.04.2001 року, класифікація товарів в УКТЗЕД у разі коли з будь-яких причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте, у разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, які визначають основні властивості цих товарів за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила (а) або (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Згідно з частиною 3 розділу "Основні правила інтерпретації УКТЗЕД" Додатку "Митний тариф України" Закону України "Про Митний тариф України" №2371-III від 05.04.2001 року, товар, який не може бути класифікований згідно з вищенаведеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно підпункту а) пункту 2 розділу XVI Закону України "Про Митний тариф України" №2371-III від 05.04.2001 року відносно класифікації частин груп 84 та 85 зазначено наступне: частини, що є виробами, включеними до будь-якої товарної позиції групи 84 або 85 (крім товарних позицій 8409, 8431, 8448, 8466, 8473, 8485, 8503, 8522, 8529, 8538 та 8548), у всіх випадках повинні класифікуватися у відповідних для них товарних позиціях.

Товарна позиція 8480 не має товарної підпозиції "частини", що унеможливлює класифікацію складових формокомплекту в даній підгрупі.

Формокомплект (складові формокомплекту), кожна взято окремо, не можуть класифікуватися як частини у відповідності до коду УКТ ЗЕД " 8475900000 - частини", тому що, дана товарна підкатегорія класифікує частини обладнання в іншому місці не зазначені, проте складові формокомплекту (форми) використовуються безпосередньо на склоформуючій машині, яка має свій класифікаційний код " 8475290000".

Формокомплект (складові формокомплекту), кожна взята окремо, не можуть також класифікуватися як запасні частини до склоформуючої машини згідно коду УКТ ЗЕД "8475900000", так як в Поясненні до товарної позиції 8475 УКТЗЕД в підпункті с) пункту "частини" зазначено, що в дані частини не включаються форми для ручного або механічного виготовлення скла, та зроблено посилання на товарну позицію 8480.

Підтвердженням того, що весь формокомплект, його складові, повинні розглядатися як єдиний товар, є те, що розробка складових формокомплекту (форм) здійснюється під конкретний тип склопляшки і основною функцією всіх складових формокомплекту (форм) в сукупності, як єдиного цілого, є виготовлення визначеного типу склопляшки. Адже за відсутності хоча б однієї складової формокомплекту (форми) виготовити визначеного типу склопляшку та в необхідній кількості (ресурс складових формокомплекту (форм)) неможливо.

При замовленні форм для виготовлення склопляшки кожен виробник складових формокомплекту (форм), враховуючи їх якість, гарантує визначену кількість якісної склотари, яку можна виготовити на його складових формокомплекту (формах).

Крім того, згідно Пояснень до УКТЗЕД до товарної позиції 8480, не включаються:

(а) форми, застосовувані у виробництві виробів (наприклад, рукавичок) за допомогою занурення форми в рідку гуму, полімерні матеріали і т.п. (класифікуються відповідно до матеріалу, з якого вони виготовлені;

(b) ливарні форми, виготовлені з графіту або інших вуглецевих матеріалів (товарна позиція 6815);

(c) ливарні форми будь-якого вигляду, виготовлені з кераміки (товарна позиція 6903 або 6909 залежно від конкретного випадку);

(d) ливарні форми, виготовлені зі скла (товарна позиція 7020);

(e) виливниці (товарна позиція 8454);

(f) ливарні форми для виготовлення напівпровідникових приладів (товарна позиція 8486);

(g) матриці і форми для виготовлення грамплатівок (товарна позиція 8523);

(h) за умови дотримання винятків, зазначених вище, форми, призначені для використання на пресах або в інших машинах для формування матеріалів, крім перерахованих у тексті цієї товарної позиції (класифікуються як частини машин, для яких вони призначаються).

У запереченнях до позову Відповідач зазначає, що враховуючи виключення зазначене в пункті (h) згідно Пояснень до УКТ ЗЕД до товарної позиції 8480 (форми, які пресують матеріал, а не утримують його (виконують активну дію) не включаються у товарну позицію 8480) випливає, що форми та інші елементи, які виконують певну механічну дію не пов'язану з утриманням скломаси класифікуються як частина відповідної машини згідно.

З таким твердженням Відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

У тексті Пояснень до УКТЗЕД до товарної позиції 8480 зазначено, що до цієї товарної позиції входять опоки та виливниці, що застосовуються в ливарному виробництві для лиття металів, ливарні піддони та ливарні моделі, за деякими винятками, які будуть розглянуті нижче, сюди включаються також усі ливарні форми (незалежно від того, використовуються вони для лиття вручну або на формувальних машинах), які відносяться до видів, застосовуваних для лиття таких матеріалів у вигляді зливків або у вигляді готових виробів (і наведено наступний перелік матеріалів):

(I) Металів і карбідів металів.

(II) Скла (включаючи плавлений кварц або інші плавлені кремнеземи) або мінеральних матеріалів, таких як, наприклад, керамічні пасти, цемент, гіпс або бетон.

(III) Гуми або пластмас.

Саме складові формокомплекту, які в сукупності, як єдине ціле, призначені для формування певного матеріалу - скла.

Згідно Пояснень до товарної позиції 8480, а саме, пункту (h) переліку товарів, що не включаються до цієї товарної позиції, визначено, що форми призначені для використання на пресах або в інших машинах для формування матеріалів, крім перерахованих у тексті цієї товарної позиції (перелік таких матеріалів наведений вище) лише тоді форми призначені для формування матеріалу не перерахованого у тексті товарної позиції 8480 класифікуються як частини машин, для яких вони призначаються.

Таким чином висновок Відповідача щодо необхідності віднесення вказаного товару - "хватки", "дуттєва головка", "трубка охолодження", "лійка (воронка)" при здійсненні їх митного оформлення до товарної підкатегорії УКТ ЗЕД "8475900000" на думку суду є помилковим.

З положень УКТ ЗЕД вбачається, що текстовий опис товарної позиції 8475 "Машини для збирання електричних або електронних ламп, трубок електронно-променевих трубок для газорозрядних у скляних колбах; машини для виробництва або гарячого оброблення скла або скляних виробів" товарної підкатегорії "8475900000 - частини" менш коректно описує товар за митними деклараціями поданими для митного оформлення Позивачем в період з 01.11.2009 року по 31.12.2011 року ніж текстовий опис товарної позиції 8480 "Опори для метало ливарного виробництва; піддони ливарні; моделі ливарні; форми (крім виливниць) для лиття металів, карбітів металів, скла, мінеральних матеріалів, гуми або пластмас" товарної підкатегорії " 8480500000".

З урахуванням викладеного, суд вважає також безпідставними висновки Відповідача щодо необхідності класифікації задекларованих Позивачем товарів за митними деклараціями поданими Позивачем для митного оформлення в період з 01.11.2009 року по 31.12.2011 року за кодом УКТ ЗЕД товару "8475900000".

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували правильність його висновків щодо обґрунтованості класифікації товарів "хватки", "дуттєва головка", "трубка охолодження", "лійка (воронка)" за кодом УКТ ЗЕД товару "8475900000".

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати присуджуються на користь позивача в порядку, визначеному статтею 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Рівненської митниці №12 та №13 від 17.01.2013 року.

Присудити на користь позивача Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 881,59грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.