Постанова № 30807521, 18.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17653/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2012 року №00392220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Грос Грейн» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Зорекс Плюс» за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року.

Результати перевірки відображено в акті від 07 серпня 2012 року №233/1-22-20-37165814, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду на загальну суму 3 609 553,44 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року №00392220, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 609 553,44 грн.

Застосовуючи до позивача фінансові санкції за порушення вимог податкового законодавства, відповідач виходив з того, що підприємством до податкового кредиту з податку на додану вартість включено відповідні суми на підставі первинних документів та податкових накладних, а також правочинів які не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Зорекс Плюс», оскільки договори, укладені позивачем з вказаним контрагентом не мали реального характеру та спрямовані лише на отримання податкової вигоди.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентом ТОВ «Зорекс Плюс» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Грос Грейн» та ТОВ «Зорекс плюс» укладено договори поставки соняшникової олії та макухи соняшникової від 03.02.2012№ГГ 24, від 13.02.2012 №ГГ 29, від 13.02.2012 № ГГ 36, від 15.02.2012 № ГГ 38, від 20.02.2102 № ГГ 41, від 29.02.2102 №ГГ 01/552, від 01.03.2012 №ГГ 55, від 05.03.2102 № ГГ-01/533, від 05.03.2012 №57, від 06.03.2012 № ГГ-01/540, від 09.03.2012 № ГГ 63, від 16.03.2012 № ГГ 74, від 19.03.2012 №ГГ-01/574, від 20.03.2012 № ГГ 76, від 21.03.2012 № ГГ 79, від 22.03.2012 № ГГ 82, від 23.02.2012 № ГГ -01/595.

Виконання вказаних договорів та придбання товарів підтверджується належними первинними документами: видатковими накладними, товаротранспортними накладними, що містяться в матеріалах справи (том 1, а.с 199-249, том 2, а.с. 1-47).

Оплата вартості товарів, придбаних в ТОВ «Зорекс Плюс» підтверджується податковими накладними з квитанціями про прийняття (а.с. 59-196).

В матеріалах справи містяться докази подальшого використання придбаного у ТОВ «Зорекс Плюс» товару.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Грос Грйн» реалізувало вказаний товар наступним контрагентам:

- TOB «Торговельний дім Сєвєродонецького «Об'єднання Склопластик» - 3 300 тон макухи соняшникової. (Договір поставки № ГГ-03/02-1 від 03.02.2012р. та Акт приймання передачі товару від 10.05.2012р., та від 28.04.2012р., Договір № ГГ-28/02-1 від 28.02.2012р. специфікація № 1 від 28.02.2012р. та Акт приймання-передачі від 05.03.2012р. та податкова накладна№ 58 від 05.03.2012р.);

- TOB «Кримтеплоелектроцентраль» - 4 250 тон олії соняшникової. (Договір поставки № ГГ-22/03-1 від 22.03.2012р. та Акт приймання-передачі товару від 30.03.2012р. та 02.04.2012р., Договір № ГТ-02/67 від 25.05.2012р. та Акт приймання-передачі товару від 31.05.2012р. та від 31.07.2012р.. податкові накладні № 149,72,69);

- Компанія Westmark Trade Limited, Шотландія - 2000 тон олії соняшникової згідно Контракту № ГГ-03/21 від 19.01.2012р. та 1500 тон олія соняшникова нерафінована згідно контракту № ГГ-03/24 від 13.02.2012р. 3000 тон жмиху соняшникового згідно контракту ГГ-03 від 07.02.2012р.. 500 тон олії нерафінованої згідно контракту № ГГ-03/25 від 16.02.2012р.

Рух та існування товару підтверджується також сертифікатами якості, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Зорекс Плюс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Зорекс Плюс» було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Даних про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Зорекс Плюс» на час здійснення спірних господарських операцій відповідачем суду не надано та акт перевірки не містить.

Тобто, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Зорекс Плюс» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи та інші докази підтверджують реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Зорекс Плюс» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій та правосуб'єктність їх учасників.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем незаконно, оскільки в діях позивача відсутнє порушення вимог податкового законодавства за період, що перевірявся.

Суд першої інстанції наведене не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 серпня 2012 року № 00392220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.