Постанова № 30807461, 10.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9775/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.03.2012 року № 0000042220.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 10.09.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено перевірку позивача за результатами якої 06.02.2012 року складено акт № 71/23-304/03149949 Перевірка проводилася за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року та за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 1.32 статті 1, п. 5.1 статті 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, абз. 1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 статті 5, п. 6.1 статті 6, п.п. 8.1.1, абз. З п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 статті 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 1 статті 105.1, абз. З п. 144.1 статті 144, п.п. 145.1.5 п. 145.1 статті 145, п. 1, 2, 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у сумі 49984515 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року в сумі 1627768 грн., 2010 рік в сумі 3366684 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 8327784 грн., 2-3 квартал 2011 року в сумі 36662279 грн. І

На підставі встановленого порушення відповідачем, 13.03.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 36 662 279 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Колегія судді апеляційної інстанції з даного приводу вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що п. 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України встановлено, що розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») набрав чинності з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» ПК України, розділ III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств») застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно, правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів, в період до 01.04.2011 року регулювалися відповідно до норм пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону).

Згідно з п. 6.1. Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За загальним правилом вищезазначеного Закону платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році норми пункту 6.1. діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, згідно з якими у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Відносно регламентації питань врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2011 році, пунктом 22.4. Закону передбачено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням даних за 2010 рік є від'ємним значенням 1 кварталу 2011 року з урахуванням всіх складових, що приймали участь у його формуванні.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році без жодних обмежень.

Згідно п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У відповідності до п. З підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України положення п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат II календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, доводи ДПІ у Подільському районі міста Києва ґрунтуються на невірному розумінні п. З підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Положеннями п. З підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено включення до валових витрат II кварталу 2011 року від'ємного значення розрахунку об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, а не від'ємного значення результатів діяльності суб'єкта господарювання у І кварталі 2011 року.

Крім того, листом від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160 Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики зазначає про те, що п. З підрозділу 4 розділу XX Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01 січня 2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Що стосується висновків відповідача про те, що операції з купівлі векселя TOB «Реакційні труби» номінальною вартістю 15 000 000, 00 гривень та емітування ЗАТ КССРЗ власного векселю номінальною вартістю 15 000 000, 00 гривень є заздалегідь збитковими операціями, і не призводять до отримання прибутку, то вони є необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регуляторною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст. 142 ГК України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Таким чином, прибуток (доход) формується за певний період і є показником всіх фінансових результатів господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, а не окремої господарської операції.

Отже, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, які хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об0єктивних причин призвели до заздалегідь незапланованих негативних фінансово-економічних наслідків.

Проте, необхідною умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій (як прибуткових, так і збиткових), тобто дій або подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Матеріалами даної справи підтверджується, що вексель TOB «Реакційні труби» було придбано з метою подальшого перепродажу, та отримання обігових коштів з метою здійснення позивачем основної господарської діяльності, зокрема, суднобудування та судноремонту.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 року та прийняти нову, про задоволення адміністративного позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. З, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2012 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС № 0000042220 від 13.03.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про залишення повторної скарги без розгляду від 27.06.2012 року № 11567/6/10-2415.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний ткст постанови виготовлений 15.04.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.