Ухвала суду № 30807399, 17.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження в адміністративній справі

17 квітня 2013 року № 2а-645/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Коморний О.І.

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

з участю:

представник позивача Бєлкіна Н.В.

представник відповідача Гаврилюк О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про стягнення (сплату) з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач" нарахованих із застосуванням "звичайних цін" сум податків (у т.ч. штрафних санкцій).

Обставини справи.

Позивач, Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області, подав 18.01.2011р. до Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву про стягнення до бюджету з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач", суми податкового зобов'язання по податку на прибуток визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 2567629 грн. та суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 2054102 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки при проведенні перевірки встановлено відчуження відповідачем двох нежитлових приміщень по заниженій вартості, начальником ДПІ у Яворівському районі Львівської області прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість і такі податкові зобов'язання згідно п.39 ст.39 Податкового кодексу України сплачуються до бюджетів (державних цільових фондів) на підставі судового рішення.

Ухвалою суду від 02.03.2011 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішень Господарського судуЛьвівської області у справах №5015/435/11 та №5015/434/11 за позовами товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство» «Львівський автонавантажувач» до ТзОВ «Укравтонавантажувач» про розірвання договорів купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно.

Провадження у справі поновлено відповідно до ухвали суду від 06.03.2013 року.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки підприємство не порушувало вимог чинного законодавства і відчужило нежитлові приміщення за справедливою ринковою ціною. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані сторонами докази у їх сукупності та

встановив:

Позивачем у період з 16.07.2010р. по 29.07.2010р. проводилась позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач" код за ЄДРПОУ 31003499 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 року, про що 29.09.2010 року складено акт №1620/23-2/31003499 (а.с.43-92).

Згідно викладених у акті перевірки висновків (а.с.91), перевіркою встановлено порушення відповідачем п. 1.25 ст.1; п.п. 12.1.5 п.12.1 ст.12; п.п.4.1.1 та п.п.4.1.6 п.4.1. ст..4; п.5.9 ст.5; п.п.7.7.1, п.7.1 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами і доповненнями в результаті чого донараховано до бюджету податок на прибуток в сумі - 2638150грн. в т.ч. : 4-й кв.2008р.-47002грн.;4-й кв.2009р.-2591648грн. (в т.ч. до рахування за рахунок застосування звичайних цін - 2567629грн..) та (зменшено збитки за 1-й кв.2010р. на 26249грн., та п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. ю168/97-ВР/із змінами та доповненнями/, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2054102грн. в т.ч. листопад 2009р. - 2054102грн. (донарахування за рахунок застосування звичайних цін).

Такі висновки позивачем зроблені у зв'язку з прийняттям начальником ДПІ у Яворівському районі рішення №3 від 29.09.2010р. про застосування звичайних цін при визначенні відповідачеві сум податкових зобов'язань з податку на прибуток (а.с.93) та рішення №4 від 29.09.2010р. про застосування звичайних цін при визначенні відповідачеві сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість (а.с.95).

На підставі складеного за результатами перевірки акта та прийнятих рішень про застосування звичайних цін, позивачем 12.10.2010 року прийнято рішення №3 про визначення відповідачеві податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін за платежем податок на прибуток в сумі 2567629 грн. та рішення №4 про визначення відповідачеві податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін за платежем податок на додану вартість в сумі 2054102 грн., а 18.01.2011 року позивачем подано позовну заяву до суду про стягнення з відповідача вищезазначених податкових зобов'язань, нарахованих із застосуванням звичайних цін.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення у судовому порядку нарахованих позивачем відповідачеві податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), який вступив в дію з 01.01.2011 року, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України, визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набрала чинності лише з 1 січня 2013 року.

Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.

Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ураховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 Податкового кодексу України. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг згідно з нормами глави 9 Податкового кодексу України.

При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.

Вказана позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 1500/12/13-12 від 14.06.2012 р., для врахування при здійсненні правосуддя суддями апеляційного та окружних адміністративних судів відповідного апеляційного округу.

У вказаному листі зазначено, що у разі пред'явлення органом державної податкової служби в період із 1 січня 2011 до 31 грудня 2012 року позову до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін суд відмовляє у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкриті провадження підлягають закриттю згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено подання позивачем позову щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін 18.01.2011 року, тобто після вступу в дію Податкового кодексу України, провадження у адміністративній справі підлягає закриттю з вищевикладених підстав.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 94 КАС України з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 50, 71, 86, 138, 143, 157, 158-160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. Провадження у адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про стягнення (сплату) з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач" нарахованих із застосуванням "звичайних цін" сум податків (у т.ч. штрафних санкцій) - закрити.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Ухвала набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.04.2013 р. о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.