Постанова № 30807367, 10.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

10 квітня 2013 р. Справа № 802/793/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представників позивача: Кравець А.І., Рекрута М.І.,

представника відповідача: Опалко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Хорус" (далі - ПП «Хорус») до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012207 від 18.02.2013 року

в с т а н о в и в :

У лютому 2013 року ПП «Хорус» звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012207 від 18.02.2013 року.

Зазначали, що за результатами позапланової перевірки ПП «Хорус» з питань достовірності та повноти нарахування податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Асторія груп» за червень-серпень 2011 року податковим органом 04.02.2013 року складено акт № 310/22-03/13309549 на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012207 від 18.02.2013 року, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 9125,00 грн. - основного платежу та 1972,00 грн. - штрафних санкцій. Однак, позивач не погоджується з висновками податкового органу, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема щодо порушення підприємством норм пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На обґрунтування позову заявник вказує на те, що податкові накладні та товарні накладні отримані від ТОВ «Асторія груп», що стали підставою зарахування підприємством податкового кредиту, належним чином оформленні та надані для огляду під час проведення перевірки державному податковому інспектору. Також, вказували на те, що в акті перевірки від 04.02.2013 року є безпідставне посилання на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.02.2012 року та від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія груп»», оскільки підтвердження проведення таких перевірок відповідачем так і не надано, але висновки щодо безпідставного сформування позивачем податкових зобов'язань в період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року зроблений. Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, звертався до податкового органу із відповідними письмовими запереченнями, проте останні залишені без розгляду.

Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкового органу незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, та таким що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача, з підстав викладених в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях, позов підтримали та просили його задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні. Письмових заперечень на позовну заяву суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 04.02.2013 року головним державним податковим ревізором Вінницької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Хорус» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «БЕРІ.МОР» (ТОВ «Асторія груп») за червень, липень, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 310/22-03/13309549 (а.с.20-26).

В ході перевірки встановлено порушення ПП «Хорус» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 9125,00 грн., в т.ч.: за червень 2011 року - 1241,00 грн., за липень 2011 року - 3218,00 грн., за серпень 2011 року - 4666,00 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу ПП «Хорус» 08.02.2013 року звернулось із запереченнями до Вінницької ОДПІ на акт позапланової виїзної перевірки від 04.02.2013 року (а.с.35), проте останні залишенні без розгляду, а висновки викладенні в акті перевірки без змін (лист № 2979/10/22-03 від 14.02.2013 року) (а.с.30-34).

На підставі висновків акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000012207 від 18.02.2013 року, яким ПП «Хорус» збільшено суму зобов'язання суми податку на додану вартість в розмірі 9125,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 1972,00 грн. (а.с.36).

В подальшому, підприємство не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірному рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Судом з'ясовано, що під час перевірки, шляхом співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів між задекларованою сумою податкового кредиту з ПП «Хорус» та податкових зобов'язань його контрагентів, встановлено розбіжність з ТОВ «БЕРІ.МОР» (в 2011 році - ТОВ «Асторія груп», код ЄДРПОУ 37505972) за червень 2011 року на суму податкового кредиту 1241,05 грн., за липень 2011 року на суму 3217,97 грн., за серпень 2011 року на суму 4666,40 грн. (податковий кредит покупця більше податкових зобов'язань постачальника).

При перевірці використано декларації з податку на додану вартість за червень-серпень 2011 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2011 року та додатки № 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за вказані вище податкові періоди. При цьому в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року встановлено його завищення на суму 9125,00 грн.

Крім того, згідно актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.02.2012 року № 653/23-2/37505972 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року від 06.04.2012 року, № 795/22-03/37505972 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Асторія груп» за період з 01.06.2011 року по 31.11.2011 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, перевіряючим зроблений висновок щодо не підтвердження фактичної наявності поставок товарів (послуг) від ТОВ «Асторія груп» підприємства - покупцям. Також, встановлено, що товариство податкової звітності не подає, на даний час відсутня будь-яка інформація про наявність у нього складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тому, проведенні господарські операції між ТОВ "Асторія Груп" та ТОВ "Хорус" не підтверджуються стосовно врахування реального часу, можливості на виконання господарських зобов'язань, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів тощо, а отже не могли проводитися, у зв'язку з чим включення позивачем суми ПДВ від вартості цих послуг до складу податкового кредиту є безпідставним.

Проте, такі висновки Вінницької ОДПІ не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи і є помилковими.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Судом встановлено, що між ПП «Хорус» (Покупець) та ТОВ «Асторія груп» (Продавець) 01.06.2011 року укладено Договір купівлі-продажу № 010609 (а.с.55). Згідно предмету договору (п.1.1.): «Продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар в асортименті і кількості, зазначеній в накладних, або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору». Ціна за одиницю товару є договірною згідно рахунку-фактури чи накладної (п.3.1.). Також, в порядку розрахунку покупець оплачує продавцю кошти в розмірі 100% від суми зазначеної в накладній чи рахунку-фактурі (п.4.1.). Порядок оплати: покупець перераховує зазначену в накладній чи рахунку-фактурі суму коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 30 банківських днів (п.4.2.). Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на умовах франко-склад покупця, а приймання товару за кількістю і якістю відбувається в момент передачі товару (п.5.1. та п.5.2.).

Також судом з'ясовано, що факт виконання умов договору від 01.06.2011 року за № 010609 та реальність господарських операцій між ПП «Хорус» та ТОВ «Асторія груп» підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: податковими накладними № 80113 від 01.08.2011 року (а.с.4), № 82508 від 25.08.2011 року (а.с.7), № 81613 від 16.08.2011 року (а.с.9), № 80909 від 09.08.2011 року (а.с.11), № 70108 від 01.07.2011 року (а.с.13), № 70107 від 01.07.2011 року (а.с.15), № 60204 від 02.06.2011 року (а.с.17) та накладними № 80104 від 01.08.2011 року (а.с.5-6), № 82501 від 25.08.2011 року (а.с.8), № 81602 від 16.08.2011 року (а.с.10), № 80902 від 09.08.2011 року (а.с.12), № 70104 від 01.07.2011 року (а.с.14), № 70102 від 01.07.2011 року (а.с.16), № 60203 від 02.06.2011 року (а.с.18-19) складеними ТОВ «Асторія груп» щодо поставки товарів.

Крім того, виконання таких господарських операцій підтверджується банківськими виписками по розрахункам з ТОВ «Асторія груп» (а.с.57-63).

На підставі вище вказаних документів, підприємством витрати на придбання товару за договором купівлі-продажу № 010609 від 01.06.2011 року, враховані при формуванні податкового кредиту за червень-серпень 2011 року включно.

Вказані документи є первинними документами у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та засвідчені печатками.

Разом з тим, суд зазначає, що замовлені у ТОВ "Асторія Груп" роботи безпосередньо пов'язані із здійсненням ПП «Хорус» своєї господарської діяльності, що підтверджується наданими представником позивача копіями договорів укладеними між позивачем та іншими контрагентами, що свідчить про ланцюг реалізації отриманого товару від ТОВ «Асторія груп» в подальшому.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірної господарської операції і не дає підстав для сумніву у правомірності її здійснення або висновку про її нереальність.

Натомість відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цієї операції та не навів достатніх обставин і доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості її здійснення або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчиненої операції, відсутність факту виконання робіт, а також того, що вчинення такої операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на викладене суд вважає, що вище вказані податкові накладні, за своїм змістом і формою відповідають вимогам, передбаченим п. 201.1 ст. 201 ПК України, та були отримані ПП «Хорус» від постачальника у зв'язку із здійсненням реальної господарської операції, а тому висновки Вінницької ОДПІ про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України та зменшення у зв'язку з цим від'ємного значення розміру ПДВ на суму 9125,00 грн. за червень-серпень 2011 року є безпідставними.

Відповідач також вказує на неможливість проведення господарських операцій між ТОВ "Асторія Груп" та ПП «Хорус», посилаючись виключно на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва № 653/23-2/37505972 від 14.02.2012 року та № 795/22-03/37505972 від 06.04.2012 року, тобто на порушення, вчинені контрагентом позивача. При цьому викладені в акті перевірки висновки щодо фіктивності укладеного з ТОВ "Асторія Груп" правочину ґрунтуються не на документах бухгалтерського і податкового обліку, а на припущеннях, що є недопустимим.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за червень 2011 року на суму 1241,00 грн., за липень 2011 року на суму 3218,00 грн. та за серпень 2011 року на суму 4666,00 грн., з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних обставин.

Оскільки викладені у акті обставини не підтверджені жодними доказами, тому суд вважає, що вони базуються лише на припущеннях податкового ревізора.

Суд також зважує на те, що Європейський суд з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) перевіряючи відповідність дій податкових органів ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Тому, суд вважає, що в даному випадку має місце не додержання "справедливого балансу", оскільки завищення суми грошового зобов'язання у платника податків ПП «Хорус» встановлено за відсутності: доказів його участі, залучення до протиправної діяльності; доказів того що йому було відомо про таку діяльність певних суб'єктів господарювання, постачальників, а позивач, як платник податку, не повинен нести відповідальність за дії інших суб`єктів господарювання - платників податків.

Крім того, суд зважує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні Тімуртас проти Туреччини (2010 рік, заява N 23531/94), яка полягає у тому, що тягар доказування покладається саме на органи державної влади, які мають надати належні та переконливі докази наявності виявленого порушення.

З огляду на положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пункту п.198.1, п.198.2, п.198.6с т.198 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № 0000012207 від 18.02.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ПП «Хорус» є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача, підлягають стягненню 150,00 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно квитанції № 38 від 20.03.2013 року.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000012207 від 18.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Хорус" судовий збір в розмірі 150,00 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович