Рішення № 30806549, 18.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" квітня 2013 р. Справа № 906/407/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубинський О.О. - довіреність №4 від 13.02.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" (м. Новоград-Волинський Житомирська область)

про стягнення 80446,47 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 80446,47грн. за неналежне виконання договору поставки №11 від 02.07.2012р., з яких: 72548,00грн. - основний борг, 6460,83грн. - пеня, 1437,64грн. - 3% річних, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.58-59), відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача 62548,00грн. - основного боргу, 6460,83грн. - пені та 1437,64грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

З врахуванням приписів ст.22 ГПК України подана заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міськомунсервіс" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №11 (а.с.10-13), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у Специфікації (надалі - Товар), а покупець, зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору у специфікації зазначається найменування Товару, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість Товару. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору.

Строк поставки Товару зазначається в Специфікації. Постачальник мас право на поставку Товару партіями. Поставка Товару може бути здійснена на підставі однієї чи декількох Специфікацій, які за текстом цього договору іменуються як "Специфікація" чи "Специфікації" (п.2.1 договору).

Постачальник має право здійснити дострокову поставку Товару, а Покупець зобов'язаний прийняти дострокову поставку (п.2.2 договору).

При прийманні Товару Покупець перевіряє його відповідність даним, які вказані в специфікації, рахунку-фактурі, накладній, по найменуванню, кількості, якості та комплектності (п.2.5 договору).

Постачальник є таким, що виконав умови щодо поставки Товару з дати передачі Товару перевізнику. Датою поставки Товару є дата, що вказана у ватажній декларації (реєстрі відправлення) (п.2.6 договору).

Згідно п.3.1 договору ціна кожної одиниці товару вказана в специфікації і виражається в гривні.

Загальна сума договору складає загальну суму Товару за всіма Специфікаціями цього договору (п.3.3 договору).

Замість специфікацій можуть використовуватись рахунки-фактури, які складаються на підставі заявок покупця. Рахунки-фактури, складені на підставі заявок покупця, мають містити посилання на дату та номер цього договору (п.8.2 договору).

Відповідно до п.3.4 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару (партії Товару) після його отримання, але не пізніше 20 днів з дати поставки Товару (партії Товару). Оплата Товару здійснюється в грошовій одиниці України - гривні. Оплата здійснюється Покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування платіжним дорученням вартості поставленого Товару (партії Товару) на поточний рахунок Постачальника.

Оплата Товару здійснюється на підставі рахунків-фактур Постачальника (п.3.5 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 159606,00грн., що підтверджується видатковими накладними №15542 від 10.07.2012р. на суму 83928,00грн., №19502 від 22.08.2012р. на суму 60474,00грн., №22570 від 26.09.2012р. на суму 4584,00грн., №30766 від 17.12.2012р. на суму 10620,00грн., специфікаціями, рахунками-фактурами, довіреностями та товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.14-26,64).

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково, внаслідок чого на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 62548,00грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с.62).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 6460,83грн. - пені та 1437,64грн. - 3% річних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору 02.07.2012 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 62548,00грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.1 договору за порушення покупцем умов оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк Товару за кожний день прострочення платежу.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (зі змінами і доповненнями) визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 6460,83грн., 3% річних - 1437,64грн. (а.с.9).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Чехова, буд.5, код 37808214)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (02094, м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, офіс 128, код 38013959) - 70446,47грн., з яких: 62548,00грн. - основний борг, 6460,83грн. - пеня, 1437,64грн. - 3% річних, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22 квітня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - відповідача (рек. з повід.)