Постанова № 30806321, 16.04.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

16 квітня 2013 року Справа № 823/802/13-а

15 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гайдаш В.А.,

при секретарі - Журавель Т.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за довіреностями),

представників відповідача - Теслі В.І. та Батаргіної Ю.О. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_5 до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №000291720 про застосування адміністративно-фінансових санкцій до позивача за платежем податок на прибуток з громадян в сумі 5584 грн. 80 коп.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.01.2007 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підставі направлення від 05.11.2012 року № 458, виданого Смілянською ОДПІ, посадовою особою відповідача на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, розділу І абз. 3 пп. 75.1.5 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та відповідно до наказу Смілянської ОДПІ від 05.11.2012 року № 691, проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ПП «Інтерагро-Форум», код за ЄДРПОУ 35579534 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16.11.2012 року № 2388/17/НОМЕР_1 та встановлено порушення:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податкові зобов'язання в сумі 16038 грн. 30 коп.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від З квітня 1997 року №168/'97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту в сумі 14992 грн. 90 коп.;

- пп. а п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», заниження чистого доходу за 4 квартал 2009 року на суму 32662 грн. та за 2010 рік на суму 4570 грн.

На підставі встановленого порушення Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0001031720.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подав скаргу до ДПС у Черкаській області та ДПС України.

Рішенням ДПС у Черкаській області від 06.02.2013 року № 2556/10-210 скасовано податкове повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ від 30.11.2012 року № 0001031720 в частині збільшення грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі 508 грн. 65 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 1523 грн. 80 коп., в іншій частині визначення грошових зобов'язань в сумі 5584 грн. 80 коп. податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.

ДПС України своїм рішенням від 07.03.2013 року № 1377/С/10-2315 (про результати розгляду повторної скарги) залишено без змін вищезгадане податкове повідомлення-рішення.

З врахуванням рішення ДПС у Черкаській області відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року №000291720 про застосування адміністративно-фінансових санкцій до позивача за платежем податок на прибуток з громадян в сумі 5584 грн. 80 коп.

З акту перевірки вбачається, що відповідач зробив висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» є нікчемними, без реального здійснення господарських операцій, оскільки 05.07.2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси директора ПП «Інтерагро-Форум» визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Суд не погоджується з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, між позивачем (замовником) та ПП «Інтерагро-Форум» (підрядником) укладено договір від 02.10.2009 року.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, товаротранспортними накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, деклараціями про прийняття вантажу, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів та банківські виписки по рахунку позивача.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» договору від 02.10.2009 року № 22 виконані, про що свідчать первинні документи.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94).

В пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, чинного на момент здійснення спірних господарських операцій, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку..

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вже вище зазначалось, позивач правомірно визначив податковий кредит, що підтверджується: податковими накладними, товаротранспортними накладними, виписками по рахунку позивача.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з тим, що директора ПП «Інтерагро-Форум» засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок доказування порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд звертає увагу, що посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини є необґрунтованими, оскільки дані обставини стосуються лише злочинних дій посадової особи ПП «Інтерагро-Форум», а саме директора - ОСОБА_7, однак вони не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та юридичною особою - ПП «Інтерагро-Форум» і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагента ПП «Інтерагро-Форум».

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум», то суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд, дослідивши зміст акту перевірки, наголошує на тому, що укладені між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» контракти, не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України - як ознак нікчемності спірних правочинів.

Отже, доводи відповідача про нікчемність вищезгаданих контрактів - є помилковими.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-72, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної ДПІ Черкаської області ДПС № 000291720 від 21.03.2013 року про застосування адміністративно-фінансових (фіскальних) санкцій до ФОП ОСОБА_5 у вигляді збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток з громадян в сумі 5584 грн. 80 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 сплачений судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп., згідно платіжного доручення від 19.03.2013 року № 20.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2013 року

Суддя В.А. Гайдаш