Рішення № 30805954, 06.12.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №2-236/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді -Плавича І.В.,

при секретарі -Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»про розірвання кредитного договору, визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна»про розірвання кредитного договору, визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення в суд, позивач вказував, що 08 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»-з одної сторони, та ОСОБА_1 -з іншої сторони, був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 400000,00 доларів США на споживчі цілі.

Разом тим, 08 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»-з одної сторони, та ОСОБА_1 -з іншої сторони, був укладений договір іпотеки, згідно якого на забезпечення виконання грошового зобов'язання позичальник надав в іпотеку банку нежитлову будівлю АДРЕСА_1

Втім в липні 2009 року доходи ОСОБА_1 різко скоротились, що унеможливило виконання грошового зобов'язання позичальником, після чого в серпня 2009 року від сторони банку на адресу ОСОБА_1 надійшло письмове попередження про необхідність дострокового повернення суми кредиту, заборгованості за процентами та суми штрафних санкцій.

Вказані дії банку позивач вбачає неправомірним тиском на нього та порушенням зобов'язання у вигляді односторонньої зміни його умов, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся з даним позов в суд, в якому остаточно просив розірвати укладений кредитний договір, визнати недійсним іпотечний договір, а також зобов'язати кредитора перерахувати кошти за весь період за курсом гривні до долару США, що діяв на момент укладення кредитного договору.

Заперечуючи проти обґрунтованості вимог, первісно від ПАТ «ОТП Банк»надійшов зустрічний позов із сукупністю вимог до ОСОБА_1, в якому банк, посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, просив суд стягнути з боржника суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 460049,22 доларів США та 150,00 гривень.

Під час розгляду цивільної справи сторона позивача за зустрічним позовом з ПАТ «ОТБ Банк»за відповідним клопотанням була замінена на ТОВ «ОТП Факторинг Україна»виходячи з того, що в квітні 2010 року між ПАТ «ОТБ Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна»було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно умов якого зокрема ПАТ «ОТБ Банк»відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна»прийняло права вимоги повернення заборгованості в тому числі і за оспорюваним договором, укладеним з ОСОБА_1 Згідно даних обставин, первісний позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із аналогічною заявою про заміну первісного відповідача ПАТ «ОТБ Банк»на належного за його переконанням -ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яка була задоволена судом, про що постановлено відповідну ухвалу.

Повноважний представник ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з'явився, від імені та в інтересах особи заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Разом з тим, проти зустрічного позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Повноважний представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у відкрите судове засідання з'явився, від імені та в інтересах товариства заперечував проти заявлених вимог, просив суд в задоволені позову відмовити у повному обсязі. Разом з тим, зустрічний позов підтримав, просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги виниклі обставини та пояснення сторін за суттю спору і підставами звернення в суд, дослідивши відповідні договори, надавши належну юридичну оцінку виниклим між сторонами по справі правовідносинам, проаналізувавши представлені письмові докази, в тому числі -відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 належить відмовити, а зустрічний позов ТОВ «ОТП Факторинг»підлягає задоволенню -виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що 08 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»в особі службовців банку Михайленка Сергія Володимировича та Анцупової Олени Олександрівни, що діяли на підставі довіреностей -з одної сторони, та ОСОБА_1 -з іншої сторони, був укладений Кредитний договір №CM-SME500/177/2008 (надалі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до п.п. 1.2.,1.3. частини №1, п. 1.5.1. частини №2 Кредитного договору, банк надає позичальнику, а позичальник приймає кредит на споживчі цілі у розмірі 400000,00 доларів США до 08 липня 2020 року виходячи з плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку 6% річних + FIDR з поверненням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із Графіком повернення кредиту та сплати процентів.

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 08 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»в особі службовців банку Анцупової Олени Олександрівни та Вістяка Сергія Володимировича, що діяли на підставі довіреностей -з одної сторони, та ОСОБА_1 -з іншої сторони, був укладений Договір іпотеки №PM-SME500/177/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцеві на праві приватної власності.

При цьому, 09 червня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк»в особі службовців банку Косаченко Вячеслава Віталійовича та Анцупової Олени Олександрівни, що діяли на підставі довіреностей -з одної сторони, та ОСОБА_1 -з іншої сторони, був укладений Додатковий договір №1 до Кредитного договору №CM-SME500/177/2008 (надалі за текстом -Додатковий договір).

В силу п.п.2.1.,2.1.1. Додаткового договору, сторони домовились внести зміни до Кредитного договору, зазначивши, що на період з 09 червня 2009 року по 07 вересня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 6,5% річних, а на період з 08 вересня 2009 року до повного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом -плаваюча процентна ставка у розмірі 6,6% річних + FIDR.

Як встановив суд відповідно до статті 1 Статуту ПАТ «ОТП Банк», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23 квітня 2009, протокол №53, погодженого Національним банком України, ПАТ «ОТП Банк»є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк».

29 квітня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна»в особі директора Меженської Наталі Леонідівни -з одної сторони, та ПАТ «ОТП Банк»в особі голови правління Зінкова Дмитра Володимировича та члена правління Міклоша Бебяка -з іншої сторони, був укладений Договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Так, в силу статті 3 цього договору, продавець ПАТ «ОТП Банк»продає (переуступає) покупцю ТОВ «ОТП Факторинг Україна»права на кредитний портфель, який в включає в себе кредитні договори згідно додатку, а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду. При цьому згідно п.3.3. статті 3 договору, права, що переходять до покупця за кредитними договорами у зв'язку з продажем кредитного портфелю включають: усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій; право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності; на умовах, передбачених договором комісії, право вимагати від продавця перерахування будь-яких та усіх коштів, отриманих ним від боржників в результаті реалізації заставленого майна.

Разом з тим в силу статті 3.4. цього договору, не зважаючи на положення статті 3 договору, сторони домовились, що права за договорами застави, та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками/поручителями для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, не переходять до покупця. Передача (відступлення) прав за кредитними договорами покупцю не припиняє прав продавця за договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Втім, як передбачили сторони у статті 3.5. цього договору, не зважаючи на положення статті 3.4. цього договору, на вимогу покупця продавець зобов'язаний передати права за окремими договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.

Суд встановив, що 29 квітня між ТОВ «ОТП Факторинг Україна»в особі директора Меженської Наталі Леонідівни -з одної сторони, та ПАТ «ОТП Банк»в особі службовця банку Ємельянової Ольги Олександрівни та начальника управління по роботі з підприємствами МСБ регіонального відділення банку в місті Дніпропетровськ Королькової Марини Валентинівни на підставі довіреностей -з іншої сторони, був укладений Договір про відступлення права вимоги.

Згідно статті 1 цього договору, у зв'язку із укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 квітня 2010 року між фактором ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та клієнтом ПАТ «ОТП Банк», за яким клієнт передав фактору права вимоги за кредитними договорами згідно додатків, сторони домовились, що клієнт передає та відступає фактору сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись правом звертати стягнення на заставлене майно. За цим договором до фактора переходять всі права клієнта як сторони, що іменуються «Іпотекодержатель»/«Заставодержатель»у зобов'язаннях, які виникли на підставі забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави).

Заявляючи уточнені вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 виходить з описаних правочинів як з підстави звернення з позовом саме до даного відповідача стосовно розірвання Кредитного договору та визнання іпотечного договору недійсним. Втім з урахування положень діючого законодавства суд з такою правовою позицією погодитись не може.

Як наводить ст. 202 ч.ч.1,2 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 203 ч.ч.1,2,3,4,5 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 611 ч.1 п.1 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як передбачає ст. 215 ч.ч.1,3 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказані норми цивільного закону встановлюють право ініціювати розірвання чи оспорювати укладений правочин його сторонами або іншими заінтересованими особами. Як свідчить зміст самих Кредитного та іпотечного договорів, вони укладались між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк».

Обґрунтовуючи заявлення вимог до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 виходить з того, що в силу укладення згаданого договору відчуження кредитного портфелю від 29 квітня 2010 року на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»відбулась заміна сторони в зобов'язанні, у зв'язку з чим відповідати за позовом має набувач сукупності майнових прав -ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Однак ця позиція є хибною та не основаною на нормах закону, оскільки ПАТ «ОТП Банк»за станом на теперішній час як юридична особа не припинено та є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», про що свідчить зокрема статут товариства, у зв'язку з чим немає підстав для висновку про те, що відповідати за позовом про розірвання Кредитного договору та визнання недійсним іпотечного договору, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк»має ТОВ «ОТП Факторинг Україна»як набувач сукупності прав вимоги до боржників банку в рамках відчуженого на його користь кредитного портфелю.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє позивачеві в задоволенні первісного позову до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що при цьому не позбавляє ОСОБА_1 права на звернення до суду із вимогами до належного відповідача -ПАТ «ОТП Банк».

Перевіряючи обґрунтованість зустрічного позову, заявленого ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд встановив наступне.

Діючи в рамках укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк»Кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 звертався до фінансової установи із кредитними заявками на отримання відповідно: 200000,00 доларів США - 08 липня 2008 року, 100000,00 доларів США - 18 липня 2008 року; 30000,00 доларів США - 08 серпня 2008 року; 20000,00 доларів США -09 серпня 2008 року; 20000,00 доларів США - 15 серпня 2008 року; 30000,00 доларів США - 12 вересня 2008 року.

Факт укладення Кредитного договору підтверджуються підписами сторін у договорі, а також діями, що свідчать про добровільне виконання покладених на сторін обов'язків. До даного висновку суд приходить виходячи, з одного боку -з факту надання банком грошових коштів ОСОБА_1 на умовах Кредитного договору у визначений правочином строк згідно вказаних кредитних заявок, а з іншого боку -з фактів відкриття позичальникові відповідного рахунку, звернення ОСОБА_1 до банку за отриманням грошових коштів на відкритий рахунок та їх безпосереднього отримання.

З огляду на позицію сторони ОСОБА_1, позичальник мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, що встановлено ст. 1056 ч.2 ЦК України, але подібних дій з боку ОСОБА_1 здійснено не було.

Таким чином, суд встановив, що сторони вчинили дії, які з одного боку засвідчують їх бажання укласти відповідний Кредитний договір, а з іншого -спрямовуються на виконання укладеного договору. Відповідними діями сторони підтвердили факт укладення договору та здійснили фактичні дії щодо його виконання.

Втім, в порушення вимог п.п.1.1.,1.5.,1.6. частини №2 Кредитного договору, ОСОБА_1 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Як зазначалось, належне виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобов'язання за договором було забезпечено заставою у вигляді іпотеки та пенею (ст.ст. 546, 549, 572, 575 ЦК України).

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону, а також на підставі встановлених фактів по справі, суд прийшов до висновку, що між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 виниклі кредитні правовідносини, що підтверджується змістом самих договорів. Проте, як свідчать матеріали справи, зокрема виписка з поточного рахунку позичальника №26209001543000 за станом на 17 листопада 2009 року, а також розрахунку заборгованості по Кредитному договору №500-12-12-1/3892 станом на 27 листопада 2009 року, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує відповідного грошового зобов'язання.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, первісно ПАТ «ОТП Банк», а пізніше -ТОВ «ОТП Факторинг Україна»виходили з розрахунку заборгованості по Кредитному договору №500-12-12-1/3892 станом на 27 листопада 2009 року, згідно якого загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк»складає 460049,22 доларів США та 150,00 гривень, або 3671652,82 гривень.

В силу ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно загальної регламентації ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлює ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що саме позичальник ОСОБА_1 порушив та прострочив виконання зобов'язання з повернення суми кредиту та процентів за Кредитним договором. У зв'язку з цим, суд не погоджується із твердженнями сторони ОСОБА_1 щодо односторонньої зміни умов зобов'язання з боку кредитора, яку сторона вбачає у вимозі банку про дострокове повернення кредиту, заборгованості за процентами, а також сплату пені, оскільки вказані права кредитора чітко регламентовані та погоджені сторонами в п.1.9. частини №2 Кредитного договору.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як зазначалось, 29 квітня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ПАТ «ОТП Банк»(правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») був укладений Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, в силу якого банк відступив право вимоги до боржників з повернення заборгованості за низкою кредитних договорів. Згідно витягу з договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 квітня 2010 року, до складу сукупності набутих ТОВ «ОТП Факторинг Україна»прав увійшли права вимоги за Кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк».

Як передбачає ст. 512 ч.1. п.1 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з викладеним та виходячи з положень правочинів з відступлення прав вимоги, суд приходить до висновку, що загальна сума боргу ОСОБА_1 за Кредитним договором у розмірі 3671652,82 гривень підлягає стягненню з боржника на користь ТОВ «ОТП Факторинг України».

Одночасно із вимогою щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості за грошовим зобов'язанням, стороною позивача заявлено вимогу про звернення стягнення на заставлене майно на підставі укладеного між сторонами іпотечного договору.

У зв'язку з цим суд звернув увагу на наступне. В силу ст. 589 ч.ч.1,2 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, як регламентує ст. 590 ч.ч.1,2 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачає ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи -іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що рішення суду не має бути ілюзорним, а повинно бути таким, що виконується, суд вбачає обґрунтованим одночасно вирішити питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок порушення основного грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 88 ч.ч.1,2,3 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Але якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином у зв'язку із відмовою у задоволенні первісного позову та задоволенням зустрічного позову у повному обсязі, виходячи з матеріалів справи та у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про судовий збір», суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму неоплаченого судового збору -у розмірі 2823,00 гривень.

При цьому, у зв'язку із висновком суду щодо відмови у задоволенні первісного позову у повному обсязі, суд роз'яснює, що стягнення понесених та документально підтверджених судових витрат ОСОБА_1 з ТОВ «ОТП Факторинг Україна»присудженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про розірвання кредитного договору, визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки -задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»- суму заборгованості за Кредитним договором №CM-SME500/177/2008 від 08 липня 2008 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій -у загальному розмірі 3671652,82 гривень.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №PM-SME500/177/2008 від 08 липня 2008 року у зв'язку із порушенням основного зобов'язання за Кредитним договором №CM-SME500/177/2008 від 08 липня 2008 року -у вигляді нежитлової будівлі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави -суму неоплаченого судового збору -у розмірі 2823,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: