Постанова № 30805446, 16.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 квітня 2013 року 13:54 №826/3071/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Чух О.Ю., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №000110227 та від 20.02.2013 №000111227,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №000110227 та від 20.02.2013 №000111227.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 08.02.2013 №515/22.7-32485229 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Матрікс», прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 №000111227, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85 041,00 грн. та від 20.02.2013 №000110227, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 89 293,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 08.02.2013 №515/22.7-32485229та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №000110227 та від 20.02.2013 №000111227. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» та приватним підприємством «Матрікс».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з приватним підприємством «Матрікс» за період з 01.11.2009 по 30.11.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 68 033,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 71 434,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 08.02.2013 №515/22.7-32485229 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.02.2013 №000111227, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 85 041,00 грн., у тому числі: 68 033,00 грн. - основний платіж, 17 008,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

від 20.02.2013 №000110227, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 89 293,00 грн., у тому числі: 71 434,00 грн. - основний платіж, 17 859,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 08.02.2013 №515/22.7-32485229 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» та приватним підприємством «Матрікс» за договором від 01.02.2012 №М/02/01.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» (покупець) та приватним підприємством «Матрікс» (постачальник) укладений договір поставки від 01.02.2012 №М/02/01, відповідного до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, вказаний у накладних. Кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, узгоджується та фіксується в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 01.02.2012 №М/02/01 укладався товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» для реалізації своєї основної господарської діяльності - неспеціалізованої оптової торгівлі харчовими продуктами та роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору поставки від 01.02.2012 №М/02/01, копії рахунків-фактур та видаткових накладних до вказаного договору, копія договору про повну матеріальну відповідальність від 01.01.2007, що підтверджує повноваження на отримання товару відповідної особи, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії виписок по рахунку за відповідні періоди, копії товарно-транспортних накладних, докази подальшої реалізації позивачем придбаного у приватного підприємства «Матрікс» товару, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, станом на час здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» та приватним підприємством «Матрікс» контрагент позивача був належним чином зареєстрований і як юридична особа, і як платник податку на додану вартість.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» та приватним підприємством «Матрікс», вказано на відсутність у позивача при перевірці транспортних документів та транспортних накладних.

Суд звертає увагу, що транспортні документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та використання товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містять відомостей про господарську операцію.

Зазначена позиція суду узгоджується із судовою практикою, висловленою в судових рішеннях, що набрали законної сили, зокрема, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 №К-27230/10, від 30.10.2012 №К/9991/47155/12, від 04.02.2010 №К-22823/09.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва ДПС в акті від 08.02.2013 №515/22.7-32485229 посилається на пояснення директора приватного підприємства «Матрікс» ОСОБА_1 щодо не здійснення ним фактичної діяльності на підприємстві.

Разом з тим, сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС не наведено. Інформації щодо встановлення вироком суду обставин щодо фіктивності реєстрації контрагента позивача, відповідачем суду не надано.

Окрім того, під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Матрікс», жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними суду не надано.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 03.12.2012 №К/9991/59241/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» та приватним підприємством «Матрікс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №000110227 та від 20.02.2013 №000111227 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 20.02.2013 №000110227 та від 20.02.2013 №000111227.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 18.04.2013