Постанова № 30805417, 31.08.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:46

31 серпня 2012 року Справа № 2а-8815/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою віповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", вул. Заводська, 2, с.Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область,57232

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві ДПС, вул. Чкалова, 20, м.Миколаїв, 54000

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.11.2011р. № 0000480040, від 11.11.2011р. № 000049004, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11 листопада 2011 року № 0000480040 та № 0000490040.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено перевірку з порушенням вимог п.6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок, а саме на підтвердження наведених в акті відомостей не наведено належних доказів, не залучено усі необхідні документи. Висновок про порушення позивачем норм п. 4.1 cт. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-BP «Про податок на додану вартість», п.188.1 cт. 188 Податкового кодексу України ґрунтується на припущеннях, а не на фактах.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, вважає податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року № 0000480040 та № 0000490040 правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, в судовому засіданні навів доводи викладені в письмових запереченнях.

Суд заслухав думку представників сторін, дослідив наявні в справі докази, надав їм оцінку в сукупності та встановив наступне.

26.10.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві оформлено результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», що проводилась з 22.08.2011 по 19.10.2011р.р., з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.04.2010 по 30.06.2011., Актом № 961/140/34539925.

Як вбачається з висновків акту перевірки, було встановлено: «порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» п. 4.1 cт. 4 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-BP «Про податок на додану вартість», п. 188.1 cт.188 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, внаслідок чого: занижено ПДВ, що підлягає сплаті на суму 7 535 818 грн. (у зв'язку із застосуванням звичайних цін), у т. ч. : травень 2010року - на суму 4 189 746 грн.; червень 2010 року-на суму 2 114 500 грн.; вересень 2010 року-на суму 121 810 грн.; травень 2011 року - на суму 279 483 грн.; червень 2011 року - на суму 463 665 грн. Завищено суму бюджетного відшкодування на суму 2 248 587 грн., у т. ч.; травень 2010року - на суму 50 грн.; листопад 2010 року - на суму 2 248 537 грн.

Загальна сума заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до Акту перевірки склала 9 784 405 гривень, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 7 535 818 гривень та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2 248 587 гривень.

11 листопада 2011 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення: №0000480040, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання із застосуванням звичайних цін з податку на додану вартість на 9 233 987,50 гривень, у тому числі за основним платежем - на 7 535 818 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 1698169,5 гривень, а також №0000490040, згідно з яким СДПІ зменшено сум бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на 2 248 587 гривень та нараховані штрафні санкції у сумі 1 124 293,5 гривень.

Як вбачається з акту перевірки суть порушення на думку відповідача полягає в тому, що позивач більше ніж на 20 відсотків занизив ціни продажу цукру власного виробництва в порівнянні із середньою ринковою ціною на внутрішньому ринку України, що призвело до заниження бази оподаткування операцій.

На підставі дослідження та оцінки наявних в справі доказів суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Відповідно до пп. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання».

Постановами КМУ від 04.02.09 №63 від 03.02.10 № 96 встановлена мінімальна ціна на цукор - тобто нижня межа ціни при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла у відповідних податкових періодах) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України щодо оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Поняття «звичайні ціни» наведено у пункті 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України діє до 1 січня 2013 року.

Так, зазначеною нормою передбачено, що якщо цим пунктом (1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з наведеного вище при здійсненні операцій з реалізації цукру звичайна ціна визначається виходячи з рівня справедливих ринкових цін згідно з укладеними договорами, але вона має бути не нижчою за мінімальну ціну, встановлену відповідними нормативними актами, що регулюють ціни на загальнодержавному рівні.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Як встановлено судом, під час перевірки фахівцями відповідача інформація про укладені на момент продажу цукру Позивачем договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах не використовувала

Порядку доведення податковим органом невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни законом не встановлено.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для висновків про заниження Позивачем податкових зобов'язань був лист Головного управління статистики у Миколаївській області від 13.09.2011 № 466/12-09 «про рівень середніх ринкових цін по Миколаївській області та Україні за період з 01.04.10 по 30.06.11 року».

Як вбачається з наданої відповідачем копії зазначеного листа він містить інформацію про рівень середніх споживчих цін на цукор, які склалися в Миколаївській області та Україні з квітня 2010 року по червень 2011 року з врахуванням в ціні цукру 20 % ПДВ. Термін середня споживча ціна означає те, що це ціна за якою споживачі придбавали цукор у мережі роздрібної торгівлі.

Згідно з підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється на процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Однак відповідачем ні в акті перевірки ні під час судового засідання не було пояснено суду яким саме не прямим методом він користувався при здійсненні розрахунку з донарахування податкових зобов'язань позивачеві.

Згідно нормами пунктів 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом від 22.12.2010 N 984 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 961/40/34539925 фахівцями відповідача не було досліджено економічну обґрунтованість та доцільність операцій з продажу цукру-піску або збитковість даних операцій.

Однак, акт перевірки містить висновок про економічну необґрунтованість, недоцільність та збитковість операцій з продажу цукру, що дає підстави зробити висновок про необ'єктивність, безпідставність таких висновків, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Таким чином відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205.

Як вбачається з додатку 7 до Акту перевірки відповідачем було фактично здійснено порівняння цін, за якими Позивач продавав цукор власного виробництва торговим підприємствам або підприємствами харчової промисловості за оптовою ціною, без урахування податку на додану вартість з середніми споживчими цінами на цукор по Україні.

Відповідно до Методичних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року №519 (надалі - Методичні положення), споживча ціна (тариф) - фактична ціна (тариф) на товар (послугу), реалізовані у вільному продажу в базових підприємствах з урахуванням ПДВ.

Як випливає з Методичних положень поняття «споживча ціна» використовується для розрахунку індексу споживчих цін, який характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Внаслідок такого порівняння відповідачем безпідставно занижено ціну на цукор, встановлену Товариством, на суму ПДВ, тобто мінімум на 20%, та зроблено неправомірний висновок про відхилення ціни на цукор, встановленої Товариством, від звичайної ціни більш ніж на 20%.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем було видано наказ від 21.10.2011 року, яким було вирішено застосовувати при визначенні податкових зобов'язань позивачеві при проведенні планової перевірки звичайні ціни, а перевірку було закінчено раніше, а саме 19.10.2011 року. Копія наказу до суду відповідачем надана не була, однак даний факт відповідачем в судовому засіданні не заперечувався та спростований жодними доказами не був.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Крім того, судом було встановлено факти порушення фахівцями відповідача вимог статті 19 Конституції України та ч.3 статті 2 КАС України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що зафіксовані відповідачем в акті № 961/40/34539925 та податкових повідомленнях-рішеннях Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11 листопада 2011 року № 0000480040 та № 0000490040-не відповідає дійсним обставинам, суперечить вимогам чинного законодавства України, тому податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11 листопада 2011 року № 0000480040 та № 0000490040 підлягають визнанню протиправними і скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленння-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11 листопада 2011 року № 0000480040 та № 0000490040.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник