Постанова № 30805332, 19.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7839/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року 11 год.37 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Державної митної служби України про визнання рішень протиправними, їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії, скасування картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії, за адміністративним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос КнК» до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення коштів, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» (далі - ТОВ «Південьмортранс») до Південної митниці Державної митної служби України (далі - Південна митниця), в якому позивач з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови та прийнятті рішення щодо коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року; скасувати картку відмови Південної митниці № 500050000/2012/01181 від 19.11.2012 року у митному оформленні товарів та рішення про визначення митної вартості товарів № 500050000/2012/511215/2 від 19.11.2012 року; зобов'язати Південну митницю провести митне оформлення товарів по МД № 500060006/2012/029912 за першим методом визначення митної вартості, передбаченим ст. 58 МКУ.

У своєму позові позивач зазначив, що між компанією Phoenix comtrade PVT. Ltd (Індія) та ТОВ «Південьмортранс» за участю ТОВ «Агрос КнК» укладено зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року № 29IR/12 на поставку продуктів харчування. Відповідно до умов контракту ТОВ «Агрос КнК» здійснює платежі за митне оформлення товару. На виконання умов контракту до порту Іллічівськ прибула партія рису з Індії згідно з коносаментом № MSCUI7065395 у кількості 250 тон, вартістю 128750 доларів США. 19.11.2012 року позивачем було подано до Південної митниці митну декларацію та інші документи для митного оформлення товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Митна вартість товарів, задекларована ТОВ «Південьмортранс», становить 128750 доларів США, що складає 0,5 доларів США/кг.. Разом з декларацією позивачем були надані усі необхідні документи, однак під час здійснення митних процедур по МД № 500050000/2012/029728 Південною митницею було видано картку відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування митної вартості товарів. У своєму позові позивач пояснив, що на підставі поданих ним документів відповідачем безпідставно та незаконно визначено, що подані документи нібито містять розбіжності в двох документах, а саме, печатка та підпис мають різний вигляд, однак, як зазначає позивач, митним органом не визначено, в яких саме документах містяться розбіжності та в чому вони полягають. Позивач вказує, що всупереч інформації, викладеної у графі 33 оскаржуваного рішення, відповідач фактично не проводив консультацій з декларантом, не просив надати додаткові документи, оскільки всі необхідні документи були надані позивачем. Рішення про коригування та визначення митної вартості на підставі резервного методу було прийнято без витребування додаткових документів, без консультацій та згоди декларанта на застосування резервного методу. ТОВ «Південьмортранс» не погодився з рішенням відповідача про коригування митної вартості та прийняв рішення про оскарження неправомірних дій відповідача в судовому порядку. Для випуску товарів у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію № 500060006/2012/029912 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Третя особа - ТОВ «Агрос КнК» на підставі ч.7 ст.55 Митного кодексу України була вимушена сплатити митні платежі згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та надати фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, у розмірі 316083,78 грн.. Позивач зазначив, що регулярно здійснює поставку продуктів харчування, в тому числі рису, митне оформлення якого оформлювалось на підставі аналогічних документів, попередні митні декларації були прийняті митним органом та ним не змінювалась митна вартість аналогічних товарів. Також позивач посилається на висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо відповідності ціни товару рівню світових цін. Крім того, протиправність оскаржуваних рішень та дій позивач обґрунтовує, посилаючись на норми ст.ст. 14, 49, 51, 53, 57, 58 Митного кодексу України, Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, звертаючи увагу на те, що ним була заявлена реальна митна вартість товарів і надані відомості про її визначення, які базувались на об'єктивних, документально підтверджених даних; ціна товару є обґрунтованою та підтвердженою необхідними документами, а вартість товару необхідно було визначати за першим методом - за ціною договору.

Також до суду надійшов адміністративний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Агрос КнК» (а.с. 71-74), в якому ТОВ «Агрос КнК» просить суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь третьої особи - ТОВ «АгросКнК» надану фінансову гарантію в розмірі 361083,78 грн. У своєму позові ТОВ «Агрос КнК» підтримало позов ТОВ «Південмортранс», висловивши думку про протиправність дій Південної митниці щодо видачі картки відмови та прийняття рішення про визначення митної вартості за декларацією, поданою ТОВ «Південьмортранс». Посилаючись на аналогічні доводам позивача обставини, третя особа, що виступала учасником зовнішньоекономічного контракту, укладеного між ТОВ «Південьмортранс» та компанією Phoenix comtrade PVT. Ltd (Індія), зазначила, що внаслідок неправомірних дій Південної митниці з коригування митної вартості товарів ТОВ «Агрос КнК» було вимушено переплатити на 361083,78 грн. більше, ніж сума митних платежів, яка була визначена декларантом із застосуванням першого методу визначення митної вартості. Також ТОВ «Агрос КнК» пояснив, що оскільки з моменту надання гарантії минуло понад 90 днів, фінансова гарантія на підставі ст. 313 Митного кодексу України була зарахована до державного бюджету на рахунки Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у зв'язку з чим вимога про стягнення сплаченої гарантії пред'явлена саме до цієї особи.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 62-65), в яких зазначив, що в зоні діяльності Південної митниці було заявлено до митного оформлення товар за вантажною митною декларацією від 19.11.2012 року № 500050000/2012/029728, заявлена митна вартість складала 1029098,75 грн., що відповідає рівню 0,515доларів США за кг нетто. Відповідно до Порядку застосування автоматизованої системи автоматизовано системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби віл 13.10.2010 року № 1467, програмним комплексом АСАУР «Інспектор-2006» на заявлену декларацію було згенеровано форму контролю « 105-2», відповідно до якої «можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів». За результатами візуальної перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, на етапі контролю митної вартості було встановлено, що підписи уповноваженої особи та печатка відправника, яким засвідчені договори поставки, інвойси, мали різний вигляд, у зв'язку з чим виникли підстави вважати. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом встановлені підстави для запиту додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме, виписку з бухгалтерської документації, каталоги (прайс-листи) фірми-виробника товару, однак, декларантом протягом 10 календарних днів на письмову вимогу митного органу не надано усіх додаткових документів, про що свідчить відповідний запис на декларації митної вартості. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж рівень митної вартості, який було заявлено позивачем. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано резервний метод визначення митної вартості, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 54, 55, 57 Митного кодексу України митним органом прийнято рішення про необхідність коригування заявленої митної вартості, а в митному оформленні було відмовлено шляхом складання відповідної картки відмови. Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, однак, станом на 14.01.2013 року такі документи не були надані.

Також відповідач надав додаткові заперечення (а.с.101-103) та пояснення по справі (а.с. 115-118), в яких роз'яснив порядок випуску товару у вільний обіг, а також надав детальні роз'яснення щодо документів, в яких були виявлені невідповідності. Також у поясненнях відповідач пояснив з урахуванням яких документів та обставин ним був застосований саме резервний метод визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ «Агрос КнК», у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, а також вимоги позивача ТОВ «Південьмортранс».

Представник відповідача Південної митниці у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовів ТОВ «Південьмортрангс» та ТОВ «Агрос КнК», посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Представник відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області у судовому засіданні заперечував задоволення позову підтримуючи обґрунтування представника відповідача - Південної митниці.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, пояснення, інші наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Між позивачем ТОВ «Південьмортранс» (покупець) та компанією PHOENIX COMTRADE PVT.LTD (Індія) (продавець) за участю ТОВ «Агрос КнК» (платник) 02.09.2012 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № 29/R/12, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає продукцію у кількості та за цінами, визначеними в інвойсах по мірі формування кожної партії вантажу; платник зобов'язується від свого імені здійснити оплату всіх митних платежів та зборів (а.с. 17-19).

На виконання умов зазначеного контракту на митну територію України на адресу позивача було поставлено партію рису обсягом 250 тон.

З метою митного оформлення зазначеного товару позивач звернувся 19.11.2012 року до Південної митниці із митною декларацією № 500050000/2012/029728. У відповідній митній декларації було задекларовано наступний вантаж: «рис для вживання в їжу, білий з відтінком, повністю обрушений, шліфований, пропарений, довгозерний, зі співвідношенням довжини і ширини понад 3-10000 мішків. ДСТУ 6296-93. Сорт-перший. Биті - 1,00 %. Врожай - 2012 р. Дата виготовлення - 06/2012 р. Не в первинній упаковці. Торгівельна марка: відсутня. Фірма-виробник: PHOENIX COMTRADE PVT.LTD. Країна виробництва: Індія, IN». Позивачем заявлено митну вартість товару у сумі 1029098,75 грн., що становить 0,515 доларів США за кг нетто (а.с. 48-49).

До митної декларації позивачем були надані такі документи: зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс), прейскурант (прайс-лист) виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копія митної декларації країни відправлення та інші документи.

Однак, 19.11.2012 року Південною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500050000/2012/511215/2, згідно з яким вартість за одиницю товару була визначена у сумі 1,2100 доларів США, загальна сума митної вартості товару - 302500,00 доларів США (а.с. 13-14).

У графі рішення «обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зокрема, зазначено, що подані документи містять розбіжності, а саме, підпис та печатка відправника має різний вигляд у двох документах. Також у цій графі позначено, що для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена особа зобов'язана протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації. Записом на ДМВ декларант повідомив про неможливість подання додаткових документів. На підставі ст.54 Митного кодексу України з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (1,21 доларів США/кг) товар « 1 «Рис» (МД 500060703/2012/005160 від 14.11.2012), ніж рівень вартості, який було заявлено декларантом - 0,515 доларів США/кг. За результатами визначення митної вартості було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.

Крім того, 19.11.2012 року Південною митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500050000/2012/01181 (а.с. 11-12). Причинами відповідної відмови позначено: «згідно МКУ від 13.03.2012 року № 4495-VI ст. 55 МК України внесення до митної декларації змін чи доповнень, які впливають на умови оподаткування товарів, здійснюється шляхом подання до митного органу нової митної декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості від 19.11.2012 року № 500050000/2012/511215/2».

Згідно з ч.7 ст.55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Позивач не погодився із визначеною відповідачем митною вартістю товару, та з метою випуску вказаного товару у вільний обіг ним було подано до митного органу нову митну декларацію №500050000/2012/029912 з урахуванням визначеної митним органом митної вартості 1,21 дол. США/кг (а.с. 20-22).

При цьому відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2012 року №29ІR/12, ТОВ «Агрос КнК» здійснило оплату митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом ТОВ «Південьмортранс», а також сплатило різницю між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у вигляді гарантії у розмірі 361083,78 грн. (а.с. 32).

Відповідно до пунктів 23, 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ст. 52 зазначеного нормативно-правового акта заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

При цьому згідно з п. 2 ч. 3 цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Дослідивши обставини справи, суд встановив, що всі необхідні документи, визначені наведеною нормою Митного кодексу України, позивачем були подані до митного органу, зокрема, митна декларація та декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року № 29/R/12 (а.с. 17-19), інвойс від 05.09.2012 року № 11-102-2012-821 (а.с. 26), коносамент (а.с. 15-16), прайс-лист виробника і продавця товару (а.с. 100), лист банку про здійснення оплати по контракту (а.с. 31), сертифікати якості та відповідності (а.с. 27, 29), висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо заявленої митної вартості (а.с. 30), пакувальний лист (а.с.28), експортну декларацію (а.с. 23-25), а також інші документи, перелік яких, зокрема, наведений у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Згідно з ч. 3 вказаної норми права у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зі змісту згаданої норми права вбачається, що витребування додаткових документів у декларанта допускається лише в окремих випадках, прямо передбачених цією статтею.

Зі спірного рішення про корегування митної вартості товарів від 19.11.2012 року вбачається, що підставою для витребування відповідачем у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товарів за першим методом її визначення стала наявність розбіжностей в поданих документах. При цьому у рішенні не визначено, які саме документи мають розбіжності.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити окрім інших обов'язкових відомостей, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Однак, в порушення зазначеної норми права наведена відповідачем у рішенні про корегування митної вартості товарів інформація має неконкретний характер, не розкриває у повній мірі тих невідповідностей у поданих документах, які нібито були виявлені митним органом, що унеможливлювало надання ТОВ «Південьмортранс» пояснень з цього приводу та усунення відповідних недоліків шляхом подання додаткових документів.

В свою чергу, ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України регламентовано, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У поясненнях до справи відповідач повідомив, в чому саме полягали виявлені ним невідповідності у поданих документах: підписи та печатки в контракті від 02.09.2012 року № 29IR/12 та інвойсі від 05.09.2012 року збігаються, але відрізняються від підпису та печатки, яка міститься в інвойсі від 10.09.2012 року № 126.

Разом з тим, судом встановлено, що інвойс від 10.09.2012 року №126 (а.с. 107), який Південна митниця порівнювала з контрактом № 29IR/12, не має до цього контракту будь-якого відношення, був виписаний на підставі іншого контракту від 10.09.2011 року №27К/11, продавцем за яким є інша компанія - NOVARO EXPORT Corporation (Панама), у зв'язку з чим печатка та підпис продавця на цьому інвойсі не повинні співпадати з печаткою та підписом на контракті № 29IR/12, продавцем за яким є компанія PHOENIX COMTRADE PVT.LTD (Індія) і на підставі якого здійснювалося позивачем розмитнення отриманого товару.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інвойс від 10.09.2012 року №126 був ним наданий на вимогу митного органу з метою підтвердження того, що вказаний товар раніше належав компанії NOVARO EXPORT Corporation, але у зв'язку з переходом права власності на нього до компанії PHOENIX COMTRADE PVT.LTD (Індія) цей товар був придбаний саме у останнього на підставі контракту № 29IR/12. Зазначені обставини підтверджуються листом NOVARO EXPORT Corporation від 10.10.2012 року, який надавався позивачем також і до митного органу (а.с. 109).

Водночас, дослідивши подані позивачем у порядку, передбаченому ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документи, а саме декларацію № 500050000/2012/029728, декларацію митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 02.09.2012 року № 29/R/12, інвойс від 05.09.2012 року № 11-102-2012-821, коносамент, прайс-лист виробника і продавця товару, лист банку про здійснення оплати по контракту, сертифікати якості та відповідності, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» щодо заявленої митної вартості, пакувальний лист, експортну декларацію, суд встановив, що вказані документи не містять в собі будь-яких розбіжностей ані щодо ціни товару, ані щодо будь-яких реквізитів сторін та інших.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 4 цієї статті митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З урахуванням зазначеного суд вважає протиправними дії відповідача Південної митниці щодо витребування у ТОВ «Південьмортранс» додаткових документів, у зв'язку із відсутністю обґрунтованих підстав стверджувати про виявлені невідповідності у поданих документах.

Згідно з п. 4.4. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.У разі відмови у прийнятті МД посадовою особою митного органу відповідно до розділу VІІ цього Порядку оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Виходячи з положень ст. 54 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу, та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 Митного кодексу України, застосовується основний метод визначення митної вартості товарів.

В свою чергу, ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідних застережень щодо ТОВ «Південьмортранс» Південною митницею не встановлювалось, доказів про їх наявність до суду не надано, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованим застосування позивачем щодо товару, який ввозився ним на митну територію України, методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи самостійне визначення митницею вартості задекларованих позивачем товарів з застосуванням резервного шостого методу, відповідач посилався на неможливість визначення митної вартості цих товарів за основним методом за ціною договору. При цьому підставами для такого висновку стали наявність розбіжностей у поданих ТОВ «Південьмортранс» до митного оформлення документах та ненадання ним додаткових документів на запит митного органу, а також те, що задекларована позивачем митна вартість товару (0.515 доларів США/кг) не відповідає ціновій інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України (1,21 дол. США/кг).

Частиною 2. ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом було з'ясовано, що подані з метою митного оформлення товару документи, пов'язані з контрактом № 29/R/12, укладеним із компанією PHOENIX COMTRADE PVT.LTD, на підставі якого здійснювалась поставка товару, не містили будь-яких розбіжностей, в тому числі і щодо ціни товару, а виявлені Південною митницею розбіжності при порівнянні документів за різними контрактами за участю різних продавців, фактично не можливо було усунути поданням будь-яких додаткових документів, в тому числі тих, що були витребувані митним органом - випискою з бухгалтерських документів, каталогів (прайс-листів) виробника.

Крім того, положення ст.ст.57, 58 Митного кодексу України не містять в собі такої підстави неможливості застосування першого методу визначення митної вартості імпортованих товарів як відмінність задекларованої позивачем митної вартості цих товарів від цінової інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України.

Таким чином, посилання відповідача в обґрунтування відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості на ненадання ТОВ «Південьмортранс» витребуваних митним органом додаткових документів суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вказаних норм законодавства України витребування додаткових документів у ТОВ «Південьмортранс» було безпідставним, а документи, що витребувались митним органом, не мали значення для митного оформлення за поданою позивачем митною декларацією. Зазначені Південною митницею обставини не є достатніми підставами, що свідчать про неможливість застосування першого основного методу, відповідно, і не може мати правовим наслідком відмову у застосуванні цього методу, а також застосування резервного методу визначення митної вартості.

Крім того, відповідачем належним чином також не доведено правомірність застосування ним саме резервного методу визначення митної вартості та неможливості застосування інших другорядних методів, що відповідно до вимог Митного кодексу України повинні йому передувати. Наданий до справи витяг з ЄАІС Державної митної служби України (а.с. 108), суд оцінює критично, оскільки з нього не вбачається параметрів пошуку, а також повнота всіх відомостей, що наявні за відповідними параметрами у системі.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проте, всупереч твердженням позивача про непроведення такої процедури із ним відповідач Південна митниця не надав до суд будь-яких документальних підтверджень дотримання ним встановленого порядку застосування другорядних методів визначення митної вартості, зокрема, проведення обов'язкових консультацій із декларантом.

Згідно ч.1, 2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З матеріалів справи вбачається, що під час визначення митним органом митної вартості товару ним була застосована вартість товару за іншою декларацією, митне оформлення товару за якою відбулось раніше - від 14.11.2012 № 500060703/2012/005160 (а.с. 104-105)

Однак, дослідивши зазначену декларацію, суд встановив, що шляхом її подання декларувався товар, що має інші характеристики, ніж задекларований ТОВ «Південьмортранс» товар, а саме, товар відрізняється за сортом, обсягом та умовами поставки та за іншими умовами поставки. Так, наприклад, товар, що імпортувався позивачем, мав перший сорт, постачання відбувалось на умовах CFR, тоді як товар за декларацією від 14.11.2012 № 500060703/2012/005160 - вищий сорт, а постачання відбувалось на умовах CІF.

При цьому відповідачем не доведено, що умови постачання за вказаною ним декларацією відповідають умовам постачання товару на адресу ТОВ «Південьмортранс». З цього приводу суд критично оцінює посилання відповідача на доданий ним до матеріалів справи коносамент (а.с. 125-126), який, на його думку, засвідчує всі платежі, що належні до сплати перевізником.

Згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються в тому числі такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

В свою чергу, коносамент, виходячи з положень ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України, є документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу.

Згідно з положеннями ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Таким чином, вказаним договором, відтак, і коносаментом, регулюються лише взаємовідносини між сторонами договору морського перевезення, в тому числі щодо сплати платежів за таке перевезення.

Однак, як зазначено вище, Митним кодексом України передбачено необхідність включення до митної вартості також й інші витрати, які не пов'язані із виконанням умов договору морського перевезення. З урахуванням зазначеного коносамент - не є документом, який відображає суму всіх платежів, що повинні враховуватись під час визначення митної вартості товару.

Таким чином, приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості імпортованих ТОВ «Південьмортранс» товарів, відповідачем фактично була застосована вартість товару, який відрізняється від задекларованого позивачем як за видом та виробником, так і обсягами та умовами поставки.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 19.11.2012 року №500050000/2012/01181 та рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року №500050000/2012/511215/2, Південна митниця діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Південьмортранс» про визнання протиправними дій Південної митниці з видачі вказаної картки відмови та прийнятті зазначеного рішення про коригування митної вартості, скасування спірних картки відмови та рішення про коригування митної вартості підлягають задоволенню в повному обсязі.

В іншій частині вимог ТОВ «Пвіденьмортранс» суд вважає необхідним відмовити, оскільки на момент розгляду справи митне оформлення вказаних товарів завершене в повному обсязі та ці товари випущені у вільних обіг, що підтверджується матеріалами справи та не оспорювалось в судовому засіданні сторонами. У зв'язку з цим повторне розмитнення цих товарів є неможливим, відтак, не підлягають ці товари і повторному визначенню їх митної вартості. В свою чергу, виходячи з вимог Митного кодексу України, скасування рішення про коригування заявленої митної вартості, яким збільшено митну вартість товару, внаслідок чого товар був випущений у вільний обіг за умови сплати відповідної гарантії, є підставою для повернення сплаченої гарантії як суми, що сплачувалась як різниця між митною вартістю, визначною декларантом, та митною вартістю, протиправно визначеною митним органом.

Внаслідок здійснення митного оформлення митної декларації №500060006/2012/029912 за митною вартістю товару, яка була встановлена відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року №500050000/2012/511215/2 та відповідно до умов контракту № 29/R/12, ТОВ «Агрос КнК» здійснило оплату митних платежів та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом, та сумою платежів, обчисленою митним органом, у розмірі 361083,78 грн., яка після спливу встановленого строку була перерахована до Державного бюджету України, що не оспорював в судовому засіданні представник Південної митниці.

Відповідно до п.14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України сплачена ТОВ «Агрос КнК» на підставі рішення про коригування митної вартості фінансова гарантія у розмірі 361083,78 грн. є надмірно сплаченим грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п.43.5. ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З урахуванням висновків суду про незаконну відмову у прийнятті митної декларації №500050000/2012/029712, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, суд вважає також обґрунтованими вимоги ТОВ «Агрос КнК» про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на його користь надміру сплачених коштів на загальну суму 361083,78 грн., та вважає необхідним задовольнити ці вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги ТОВ «Південьмортранс» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, вимоги ТОВ «Агрос «КнК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.2, 4, 6, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Державної митної служби України про визнання рішень протиправними, їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південної митниці Державної митної служби України з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.11.2012 року № 500050000/2012/01181 та з прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2012 року № 500050000/2012/511215/2.

Скасувати картку відмови Південної митниці Державної митної служби України від 19.11.2012 року № 500050000/2012/01181 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Скасувати рішення Південної митниці Державної митної служби України від 19.11.2012 року № 500050000/2012/511215/2 про коригування митної вартості товарів.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» - відмовити.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос КнК» до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення наданої фінансової гарантії у розмірі 361083 (триста шістдесят одна тисяча вісімдесят три) гривні 78 копійок - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос КнК» (код ЄДРПОУ 25393354, юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7) сплачену фінансову гарантію в розмірі 361083 (триста шістдесят одна тисяча вісімдесят три) гривні 78 копійок.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 19 квітня 2013 року.

Суддя С.М.Корой