Постанова № 30804650, 18.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 923/125/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пац В.О. довіреність № 14-333 від 16.03.2012р.

від відповідача: Чернишова В.Г. довіреність №4936/08 25.12.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

- Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України";

- Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз"

на рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013р.

по справі № 923/125/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз"

про стягнення 23 941 грн. 22 коп.

В С Т А Н О В И В :

Згідно із поштовою печаткою на конверті, в якому надійшла позовна заява з доданими матеріалами, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту ПАТ „НАК „Нафтогаз України") 29.01.2013р. звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" (далі по тексту ПАТ „Херсонгаз") на підставі договору № 14/1372/10 купівлі - продажу природного газу від 26.11.2010р. 23 941,22 грн. заборгованості, з яких:

1) 16 306,69 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість за поставлений газ:

- у лютому 2011р. за період з 16.02.2011р. по 15.04.2011р. (15949,74 грн.)

- у грудні 2011р. за період з 16.12.2011р. по 15.02.2012р. (356,95 грн.)

2) 1 238,03 грн. - 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за поставлений газ:

- у лютому 2011р. за період з 14.03.2011р. по 28.03.2011р.(1189,4 грн.)

- у грудні 2011р. за період з 14.01.2012р. по 18.01.2012р. (48,64 грн.)

3) 6 396,50 грн. - пені, нарахованих на прострочену заборгованість за поставлений газ:

- у лютому 2011 р. за період з 14.03.2011р. по 28.03.2011р.(6145,22 грн.)

- у грудні 2011р. за період з 14.01.2012р. по 18.01.2012р. (251,28 грн.)

Відповідач у відзиві на позовну заяву, просив місцевий господарський суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п.1 ч.2. ст. 258 ЦК України (а.с. 67).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2013р. (суддя Людоговська В.В.) позов ПАТ „НАК „Нафтогаз України" задоволено частково, з ПАТ „Херсонгаз" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" стягнуто 16 306,69 грн. інфляційних втрат, 1 238,03 грн. - 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн. В решті позову відмовлено.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволені з огляду на те, що позивачем доведено належними доказами наявність основного боргу за поставлений газ та прострочення його оплати у спірний період.

Щодо відмови у стягненні пені, то місцевий господарський суд послався на те, що позивач всупереч вимогам п.6 ст.232 ГК України нарахував пеню за прострочення основного боргу у період, який договором купівлі-продажу природного газу не обумовлений, оскільки відповідно із вказаною статтею ГК України сторони у п.7.7 договору встановили період нарахування протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією,позовом.

Незважаючи на вищезазначене, місцевий господарський суд, відмовляючи у стягненні пені також послався на те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вказаних вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду в частині відмови у стягненні пені у сумі 6 396,50 грн., оскільки зазначене рішення суду в цій частині прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску річного строку позовної давності по стягненню пені, оскільки сторонами договору №14/1372/10 купівлі - продажу природного газу від 26.11.2010р. відповідно до ст.259 ЦК України в пункті 10.6 збільшено строк позовної давності зі стягнення пені до 3-х років, а тому з врахуванням наведеного та дати подання позовної заяви строк позовної давності по стягненню пені не пропущений і суд 1 інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цих вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Херсонгаз" також звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки зазначене рішення суду в цій частині прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ „Херсонгаз" посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, оскільки у відповідності із ст.614 ЦК України для стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України необхідно встановити наявність вини особи, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, а також користування відповідачем чужими грошовими коштами.

Відсутність своєї вини та користування чужими грошовими коштами ПАТ „Херсонгаз" доводить із посиланням на те, що відповідно із постановою КМ України від 26.03.2008р. №247 „Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" кошти за спожитий газ від споживачів надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий підприємством, що здійснює продаж газу. Перерахування коштів з цього рахунку здійснює банк, а не ПАТ „Херсонобленерго", а тому вини останнього у простроченні грошового зобов'язання по сплаті основного боргу не має.

Крім того, місцевий господарський суд не врахував тієї обставини, що позивач нарахував інфляційні втрати на прострочення оплати основного боргу у спірний період, яке тривало менше 15 днів, в той час як таке нарахування можливо лише у разі прострочення, що тривало календарний місяць, тому суд 1 інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.09), 26.11.2010р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (позивач) та ПАТ „Херсонгаз" (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 14/1372/10 (далі по тексту Договір), із додатковими угодами № 1 від 05.01.2011 року, № 1/2 від 05.04.2011 року, №2 від 27.07.2011, №3 від 31.08.2011р, №4 від 30.09.2011р., №5 від 30.09.2011р., № 6 від 11.10.2011р., №7 від 30.12.2011р. №8 від 31.01.2012р.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що ПАТ „НАК „Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність ПАТ „Херсонгаз" у 2011р. імпортований природний газ, а ПАТ „Херсонгаз" зобов'язане прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору. Покупець не є кінцевим споживачем.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ в обсязі до 50 000, 000 тис. м3.

Якість газу, який передається Продавцем Покупцеві в пунктах приймання - передачі, вказаних в пункті 3.1 цього Договору повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 „Газы горючие природные для промышленного и комунально - бытового назначения. Технические условия.".

Відповідно до п. 3.1. постачальник передає покупцю газ на комерційних вузлах обліку газу споживачів.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку, яку після затвердження Продавцем до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Об'єднане диспетчерське управління" ДК „Укртрансгаз" (надалі - ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки (надалі заявка). Плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженим Продавцем з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки. Покупець не має права відмовитись від приймання узгодженого Сторонами планового обсягу поставки після включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

Згідно з п. 3.5. Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються Продавцем і Покупцем. Не пізніше 5 - го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печаткою Покупця два примірника акту приймання - передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187 грн. 20 коп., без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 437 грн. 44 коп., ціна газу разом з ПДВ - 2 624 грн. 64 коп.

Відповідно до п. 5.2. до ціни газу, визначеної у п.5.1. цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 46,80 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн. У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газо видобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ - 20% - 38,98 грн., разом з ПДВ - 233,88 грн.

Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п.6.3 договору звірка розрахунків здійснюється на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та акту приймання - передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін.

Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін.

Так, пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

Відповідно п. 7.4. покупець зобов'язаний відшкодувати Продавцю збитки, завдані невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань Покупця щодо оплати газу. Продавець не позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо він був попереджений Покупцем про можливе невиконання останнім зобов'язань з оплати газу відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 7.7. Договору передбачено, що неустойка нараховується Продавцем протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Згідно з п. 10.6. сторони домовились, що строк позовної давності по цьому Договору та по стягненню неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки.

Відповідно до п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів приймання - передачі природного газу складених, підписаних та скріплених печатками сторін, на виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом січня 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 10 143, 609 тис. м3 , на загальну суму 35 825 675,73 грн.

Так позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, відповідно наступних актів приймання - передачі:

- від 31.01.2011 року на суму 1509600,00 грн.,

- від 31.01.2011 року на суму 1131955,45 грн.,

- від 28.02.2011 року на суму 2639266,88 грн.,

- від 31.03.2011 року на суму 2130471,30 грн.,

- від 30.04.2011 року на суму 1653313,47 грн.,

- від 31.05.2011 року на суму 1503671,70 грн.,

- від 30.06.2011 року на суму 1534972,52 грн.,

- від 31.07.2011 року на суму 1868574,64 грн.,

- від 31.08.2011 року на суму 1295211,25 грн.,

- від 30.09.2011 року на суму 2453156,71 грн.,

- від 31.10.2011 року на суму 710750,10 грн.,

- від 31.10.2011 року на суму 2083322,33 грн.,

- від 31.08.2011 року на суму 1295211,25 грн.,

- від 30.11.2011 року на суму 2512880,01 грн.,

- від 31.12.2011 року на суму 3817509,45 грн.,

- від 31.01.2012 року на суму 3570623,32 грн.,

- від 29.02.2012 року на суму 5410396,60 грн. (а.с.24-39).

Таким чином, ПАТ „Херсонгаз" протягом січня 2011 року - грудня 2011 року, січня 2012 року - лютого 2012 року отримало від ПАТ "НАК „Нафтогаз України" природного газу на загальну суму 35 825675,73 грн., що не оспорюється сторонами.

Пунктом 6.1. передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, в порушення вимог договору, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з порушенням встановленого для сплати строку, що також не оспорюється сторонами.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, п. 7.7. Договору сторони погодили, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

З огляду на зазначене та те, що ПАТ „НАК „Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Херсонської області із позовною заявою 29.01.2013р., правомірним є нарахування неустойки з 29.07.2012р. по 29.01.2013р.

Як вбачається з розрахунку наявного в матеріалах справи (а.с. 40-43) позивач просить стягнути з відповідача 6 396,50 грн. - пені, нарахованих на прострочену заборгованість за поставлений газ у лютому 2011 р. за період з 14.03.11 р. по 28.03.2011р.(6145,22 грн.); у грудні 2011р. за період з 14.01.2012р. по 18.01.2012р. (251,28 грн.).

Тобто позивач в порушення умов договору, нарахував пеню за період, який не обумовлений п.7.7 договору, а відповідно із цим у відповідача відсутній обов'язок по сплаті пені, нарахованої позивачем за період з 14.03.11 р. по 28.03.11 р. та з 14.01.2012р. по 18.01.2012р.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" про стягнення пені підлягають залишенню без задоволення на підставі п.6 ст.232 ГК України.

За таких обставин, а також з врахуванням п.10.6 договору, який встановлює 3 річний строк позовної давності для стягнення неустойки, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив у стягненні пені за спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із змісту ч.1 ст.625 ЦК України вона передбачає умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов'язання. Оскільки за загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності вини особи, яка порушила зобов'язання, і ця вина презумується, то особа, довівши, що виконання зобов'язання стало неможливим за відсутності її вини, звільняється від відповідальності. Винятком цього правила є покладення відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому не має його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, оскільки гроші завжди є в обігу і способи їх придбання особою теж є різні.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з ПАТ „Херсонгаз" 3% річних у сумі 1238,03 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 16306,69 грн., то судова колегія вважає цей висновок суду 1 інстанції помилковим з наступних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача, крім інших доводів апеляційної скарги щодо інфляційних втрат, зазначали на тому, що позивач неправильно розрахував інфляційні втрати за прострочення основного боргу.

На думку скаржника інфляційні втрати навіть за розрахунком позивача не підлягають стягненню, оскільки по основному боргу за поставлений газ у лютому 2011р., та грудню 2012р. позивач не врахував що прострочення сплати боргу за ці місяці складало менше 15 днів.

З вказаними доводами скаржника судова колегія погоджується, оскільки як вбачається з розрахунку позивача останній нарахував інфляційні втрати на заборгованість у сумі 1139266,88 грн. за період з 16.02.2011р. по 15.03.2011р. в той час як ця заборгованість у сумі 1139266,88 грн. існувала з 15.03.2011р. по 21.03.2011р., тобто менше 15 днів, а з 22.03.2011р. вказана заборгованість зменшилася до 765266, 88 грн. і існувала по 28.03.2011р. Таким чином, прострочена заборгованість за поставлений у лютому 2011р. газ взагалі існувала менше 15 днів.

З розрахунку позивача також видно, що прострочена заборгованість за поставлений у грудні 2012 р. газ існувала з 14.01.2012р. по 18.01.2012р., тобто менше 15 днів.

За таких обставин, а також відповідно із листом Верховного Суду України 03.04.97 р. №62-97 р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", інформаційним листом Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" позивач не міг нараховувати інфляційні втрати на заборгованість, яка існувала менше 15 днів, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат з ПАТ „Херсонгаз" підлягають залишенню без задоволення.

Судова колегія не приймає до уваги доводи ПАТ „Херсонгаз" про те, що своєчасність перерахування грошових коштів за поставлений газ не залежать від нього, а тому його вина в простроченні грошового зобов'язання відсутня, оскільки у нього є відповідні договори із обслуговуючим банком та споживачами газу, за умовами яких він має можливість вжити заходів по виконанню цих договорів, але ж в матеріалах справи такі докази відсутні.

Доводи відповідача про те, що він не користувався чужими грошовими коштами, а саме коштами по оплаті поставленого газу також не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалося вище відповідно із ч.1 ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання відповідальність боржника може настати і незалежно від його вини.

За таких обставин апеляційна скарга ПАТ НАК „Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ПАТ „Херсонгаз" частковому задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013 р. скасуванню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 16306,69 грн., судового збору за подачу позовної заяви у сумі 1631,55 грн. Решта оскарженого судового рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір за подачу апеляційної скарги ПАТ НАК „Нафтогаз України" покладається на останнього, а судовий збір за подачу апеляційної скарги ПАТ „Херсонгаз" на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" задовольнити частково, рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013р. скасувати в частині стягнення: 16306,69 грн. інфляційних втрат, 1631,55 грн. судового збору за подачу позовної заяви. Решту рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства „Херсонгаз" (73036, Херсонська обл., м. Херсон, Дніпровський район, вул.. Поповича, буд. 3, код. ЄДРПОУ 03355353) судові витрати за подачу апеляційної скарги у сумі 799,52 грн.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 19.04.2013р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.