Ухвала суду № 30804475, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/448/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А.., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі вимог ст.ст.20, 78, 79 ПК України, наказу від 04.10.2012 № 2787 (а.с.220) та повідомлення від 04.10.2012 № 565/К/17-216 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ за серпень-жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Контелл» та за січень-лютий 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Термінал-Торг» відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 08.10.2012 № 1968/17/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (а.с.12-29).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 19 745,00 грн.;

З акту перевірки вбачається, що позивачем задекларовано податковий кредит, а саме: за серпень 2011 року в сумі 44 828,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 19 532,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 79 870,00 грн., за січень 2012 року в сумі 22 183,00 грн. та за лютий 2012 року в сумі 77 672,00 грн.

В ході перевірки, на підставі наданих позивачем до ДПІ у м. Чернігові ДПС декларацій з ПДВ за серпень-жовтень 2011 року та січень-лютий 2012 року, додатків № 5 до них, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за серпень-жовтень 2011 року та січень-лютий 2012 року встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за відповідні місяці на підставі податкових накладних віднесено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Контелл» та ТОВ «Термінал-Торг».

При цьому, ДПІ у м. Чернігові ДПС від ДПІ у Печерському районі, листом від 16.08.2012 № 11476/7/22-311 отримано акт перевірки ТОВ «Контелл»від 21.05.2012 № 1386/22-3/37194947 за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Контелл» в серпні-жовтні 2011 року.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Контелл» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Отже, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Контелл» на загальну суму 12 591,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ПК України.

Також, ДПІ у м. Чернігові ДПС отримано від ДПІ у Печерському районі, листом від 19.07.2012 № 9651/7/22-911, акт перевірки ТОВ «Термінал-Торг» від 31.05.2012 № 1608/22-9/37240634 за період з 01.02.2011 по 30.04.2012, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Термінал-Торг» в січні-лютому 2012 року.

Згідно акту перевірки фінансово-господарська діяльність ТОВ «Термінал-Торг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Термінал-Торг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Термінал-Торг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0006961720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 29 618,00 грн. (за основним платежем 19 745,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 873,00 грн. (а.с.30).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного:

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2011 між ТОВ «Контелл» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір постачання № 08/14, відповідно до якого Продавець відпускає, а Покупець приймає товар - піддони, згідно видаткової накладної. Відповідно до п.2.3 договору доставка товару Покупцеві робиться транспортом Продавця і за його рахунок. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.52).

Виконання даного договору підтверджується рахунками-фактури № СФ-0000043 від 15.08.2011 на суму з ПДВ 17 225,00 грн., № СФ-0000018 від 15.09.2011 на суму з ПДВ 17 995,00 грн., № СФ-0000029 від 20.09.2011 на суму з ПДВ 14 700,00 грн., № СФ-0000075 від 27.09.2011 на суму з ПДВ 2 000,00 грн., № СФ-0000013 від 12.10.2011 на суму з ПДВ 23 625,00 грн., видатковими накладними № РН-0000043 від 15.08.2011 на суму з ПДВ 17 225, 00 грн., № РН-0000041 від 15.09.2011 на суму з ПДВ 17 995,00 грн., № РН-0000052 від 20.09.2011 на суму з ПДВ 14 700,00 грн., № РН-0000075 від 27.09.2011 на суму з ПДВ 2 000,00 грн., № РН-0000025 від 12.10.2011 на суму з ПДВ 23 625,00 грн., податковими накладними від 15.08.2011 № 43 на суму з ПДВ 17 225,00 грн., від 15.09.2011 № 41 на суму з ПДВ 17 995,00 грн., від 20.09.2011 № 52 на суму з ПДВ 14 700,00 грн., від 20.09.2011 № 75 на суму з ПДВ 2 000,00 грн., від 12.10.2011 № 25 на суму з ПДВ 23 625,00 грн., товарно-транспортними накладними, а оплата підтверджується платіжними дорученнями № 90 від 23.11.2011 на суму 23 625,00 грн., № 69 від 19.09.2011 на суму 35 220,00 грн., № 89 на суму 16 700,00 грн. (а.с.53-56, 60-63, 67-71, 74-77, 81-84, 88-88а).

Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2012 між ТОВ «Термінал-Торг» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 37, відповідно до якого Продавець, який є платником ПДВ та податку на прибуток за ставкою 21%, передає товар в повну власність Покупцю, що є платником ПДВ та перебуває на загальній системі оподаткування, зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті. Товар відпускається в узгоджених обсягах, згідно поданої заяви Покупця. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.89).

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними № РН-507 від 05.01.2012 на суму з ПДВ 4 800,00 грн., № 2303 від 23.01.2012 на суму з ПДВ 3 200,00 грн., № 119 від 01.02.2012 на суму з ПДВ 15 800,00 грн., № 1512 від 15.02.2012 на суму з ПДВ 19 125,00 грн., рахунками на оплату № 507 від 05.01.2012 на суму з ПДВ 4 800,00 грн., № 2303 від 23.01.2012 на суму з ПДВ 3 200,00 грн., № 119 від 01.02.2012 на суму з ПДВ 15 800,00 грн., № 3114 від 15.02.2012 на суму з ПДВ 19 125,00 грн., податковими накладними від 05.01.2012 № 507 на суму з ПДВ 4 800,00 грн., від 23.01.2012 № 2303 на суму з ПДВ 3 200,00 грн., від 01.02.2013 № 119 на суму з ПДВ 15 800,00 грн., від 15.02.2012 № 1512 на суму з ПДВ 19 125,00 грн., товарно-транспортними накладними, а оплата підтверджується виписками по рахунку (а.с.90-93, 99-102, 106-108, 114-117, 123-124, 156-166).

Крім того, виконання вищезазначених договорів підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 281 та 361 (а.с.171-172, 179-182, 186-187, 196-198, 204-205, 210-219).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 01.04.2011 позивачем (Орендар) з метою здійснення виробничої та господарської діяльності укладено договір оренди № 2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем» (Орендодавець), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення: складське приміщення, що знаходиться за адресою: м.Чернігів, вул.Квітнева, 5-а. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.209).

В подальшому придбаний товар позивачем було реалізовано ряду підприємств, що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, (а.с.57-59, 64-66, 71-73, 78-80, 85-87, 94-98,103-104, 109-113, 118-122).

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем вимог ПК України є акт ДПІ у Печерському районі від 21.05.2012 № 1386/22-3/37194947 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контелл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 та акт ДПІ у Печерському районі від 31.05.2012 № 1608/22-9/37240634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Термінал-Торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011-30.04.2012, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів (а.с.130-147).

Відповідно до ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Статтею 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 ПК України, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

На момент укладення договорів між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку (а.с.223-230).

У зв»язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване повідомлення-рішення - визнанню протиправним і скасуванню, оскільки ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 №0006961720..

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.