Постанова № 30804323, 04.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа№ 5011-73/14299-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: Селіванова О.Г. - представник за довіреністю №5 від 14.01.2013р. (довіреність видана розпорядником майна -виконувачем обов'язків директора ТОВ «КБ «НТТ»);

Бартощук А.В. - представник за довіреністю №б/н від 12.09.2012р. та за протоколом загальних зборів ТОВ «Консультаційне бюро «НТТ» від 04.04.2013р. №04/04/13;

Яременко Я.В. - представник за довіреністю №б/н від 12.09.2012р. та за протоколом загальних зборів ТОВ «Консультаційне бюро «НТТ» від 04.04.2013р. №04/04/13;

від відповідача 1: Ткаченко А.Т. - представник за довіреністю №225-КР-303 від 11.03.2012р.;

від відповідача 2: Гнатюк Л.А. - представник за довіреністю №4647/0/2-12 від 21.06.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Київської міської ради, Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 26.12.2012 року

у справі № 5011-73/14299-2012 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро

НТТ»

до 1.) Київської міської ради

2.) Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія

«Київміськбуд»

про визнання недійсними рішення та визнання відсутнім права

користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро НТТ» до Київської міської ради, третя особа- Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд», про визнання недійсним рішення та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення відповідача 1 позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки. Також, між позивачем та ВАТ «Гідромеханізація»було укладено договір, згідно якого останнє передало позивачу об'єкт незавершеного будівництва гідронамиву та інженерної підготовки зазначеної вище земельної ділянки. У зв'язку з тим, що позивач неналежним чином виконував умови договору, ВАТ «Гідромеханізація»порушено справу про банкрутство. В ході процедури банкрутства директором ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" подано заяву до Київської міської ради про припинення права оренди земельної ділянки. Рішенням Київської міської ради припинено право оренди позивача на земельну ділянку та передано її ПАТ Холдингова компанія "Київміськбуд". Позивач зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування незаконним, оскільки на момент його прийняття було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном. Тому, позивач вважає, що подана директором заява про відмову від права оренди земельної ділянки є незаконною, тим-більше, що вона подана без згоди розпорядника майном боржника.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено в якості відповідача-2 Публічне акціонерне товариство Холдингова компанія «Київміськбуд».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 р. у справі № 5011-13/14299-2012 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради «Про передачу публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва»№155/8439 від 20.09.2012р. Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» права користування земельною ділянкою, площею 20,4148 га що розташована між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва. Стягнуто з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" 536,50 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, ідентифікаційний код: 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" 536,50 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неврахуванням органом місцевого самоврядування на час прийняття оскаржуваного рішення наявності ухвал суду про заборону на вчинення будь-яких дій на розпорядження майном боржника, що перебуває у нього в користуванні, а також про заборону на припинення права користування, що у свою свідчить про прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог цивільного законодавства та підлягає визнанню недійсним з моменту прийняття.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду відповідачі звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в якій просять рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року у справі № 5011-73/14299-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-73/14299-2012 від 28.01.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-73/14299-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-73/14299-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року апеляційні скарги прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 27.02.2013 року.

26.02.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника позивача про доручення до матеріалів справи доказів на підтвердження відсутності повноважень представників ТОВ «Консультаційне бюро НТТ», довіреності яким були видані відстороненим керівником товариства - Білодід Г.М., а саме: наказ від 29.01.2013 року № 9, лист від 29.01.2013 року № 81, лист від 29.01.2013 № 80, лист від 29.01.2013 № 82.

27.02.2013 року через відділ документального забезпечення представником позивача було подано клопотання про допуск до розгляду у справі уповноважених діяти від імені позивача осіб на підставі довіреності та рішень загальних зборів громадян Яременка Я.В., Бартощука А.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи було відкладено на 13.03.2013 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-73/14299-2012 від 13.03.2013 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-73/14299-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року у зв'язку з необхідністю повторного витребування додаткових документів, розгляд справи було відкладено на 04.04.2013 року.

20.03.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПАТ «ХК «Київміськбуд» про зупинення провадження у справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи № 5011-47/12840-2012 за позовом ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» до Київської міської ради.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5011-73/14299-2012 від 04.04.2013 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-73/14299-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.

У судовому засіданні колегія суддів поставила на обговорення присутнім представникам клопотання відповідача 2 про зупинення провадження по справі №501-73/14299-2012 до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-47/12840-2012, яка розглядається Київським апеляційним господарським судом.

Заслухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання представника відповідача 2 колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається зі змісту поданого відповідачем-2 клопотання про зупинення провадження у даній господарській справі, у якості неможливості розгляду спору у цій справі відповідач-2 зазначає встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 пору у справі № 5011-47/12840-2012 законності заяви ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» про відмову від права користування спірною земельною ділянкою при розгляді, яке на даний момент оскаржується у апеляційному порядку.

Згідно п. 2-4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Частини 2 - 4 цієї статті вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

У відповідності до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.10.2004 р. у справі N 6/408 за позовом державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" до корпорації "Укрзарубіжнафтогаз" і товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплект" про визнання недійсним укладеного відповідачами договору уступки вимоги від 25.02.2002 р. N 49-0 2002 р. на підставі ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР зазначається, що помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Отже з урахуванням вищенаведеного та можливістю надання відповідної юридичної оцінки заяві ТОВ «Консультаційне бюро НТТ» про відмову від права користування спірною земельною ділянкою під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

04.04.2013 року через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача Бартощука А.В. (вх. №09-11/5877) надійшло повідомлення про скасування рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Консультаційне бюро НТТ», оформленого протоколом № 13/03/13/ від 13.03.2013 року, всіх довіреностей, виданих з 05.06.2012 року виконуючим обов'язки директора-розпорядника майна позивача Заєвським Віталієм Геннадійовичем від імені юридичної особи - ТОВ «Консультаційне бюро НТТ», на ім'я будь-яких юридичних осіб.

У судовому засіданні колегією суддів було розглянуто, подане 27.02.2013 року через відділ документального забезпечення представником позивача клопотання про допуск до розгляду у справі у якості уповноважених діяти від імені позивача осіб на підставі довіреності та рішень загальних зборів громадян Яременка Я.В., Бартощука А.В., за результатами розгляду якого колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для його задоволення з огляду на наступні обставини справи.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 Білодід Г.М. відсторонено від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", виконання обов'язків директора покладено на розпорядника майна ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" арбітражного керуючого Заєвського В.Г.

За умовами ч.2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру щодо юридичної особи.

У відповідності до положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У відповідності до відомостей зазначених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 15831246 від 11.02.2013 року громадянку Білодід Галину Миколаївну відсторонено від посади директора, виконання обов'язків директора покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Заєвського В.Г. на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. у справі №5011-50/5282-2012.

Таким чином, суд відхиляє клопотання Бартощука А.В. про процесуальне представництво інтересів позивача особами Яременком Я.В. та Бартощуком А.В. з огляду на відсутність належних доказів, які б свідчили про надання цим особам відповідних повноважень арбітражним керуючим Заєвським В.Г.

Представник позивача за довіреністю від 14.01.2013р., виданої розпорядником майна-виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційне бюро «НТТ» Заєвським В.Г. в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, просили суд апеляційні скарги залишити без задовлення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2012р. без змін.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, просив суд апеляційні скарги задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2012р. скасувати та прийняти нове рішенням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах, просив суд апеляційні скарги задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2012р. скасувати та прийняти нове рішенням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №873/3448 від 19.07.2005р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва; передано ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", за умови виконання п. 5 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 20,41 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

30.09.2005р. на підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,4148 га., терміном на 15р.

26.08.2008р. між ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" та ВАТ «Гідромеханізація», згідно якого останнє передало позивачу незавершене будівництво гідронамиву та інженерної підготовки зазначеної вище земельної ділянки.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" зобов'язань по даному договору, ВАТ «Гідромеханізація»звернулось до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ".

24.05.2012р. директором ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" Базилевичем В.М. подано до Київської міської ради заяву про припинення права користування земельною ділянкою площею 20,4148 га., що знаходиться вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради №155/439 від 20.09.2012р.

- передано ПАТ Холдингова компанія "Київміськбуд", за умови виконання п. 2 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 20,4148 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення Київської міської ради N873/3448 від 19.07.2005р. "Про передачу ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва" та право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 30.09.2005р. N63-6-00292.

- визнано таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради N873/3448 від 19.07.2005 "Про передачу ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва".

- припинено ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" право оренди земельної ділянки шляхом розірвання за згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 30.09.2005р. N63-6-0029 (заява товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" від 24.05.2012 N 332).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Предметом розгляду даної господарської справи являється визнання недійсним рішенням Київської міської ради №155/439 від 20.09.2012р. «Про передачу публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва».

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Підставами для визнання спірного рішення недійсним на думку позивача є прийняття його всупереч вимогам ухвали Господарського суду м. Києва від 24.05.2012 року № 5011-50/5282-2012, якою в порядку розгляду справи про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" вжито заходів щодо збереження майна боржника та заборонено ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" вчиняти будь-які дії, включаючи але не обмежуючись: купівлю-продаж, міну, дарування позичку тощо, щодо майна боржника, що належить останньому на праві приватної власності, перебуває у боржника на праві повного господарського відання або оперативного управління, а також перебуває у строковому платному користуванні боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено Заєвського В.Г.

24.05.2012р. директором ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" Базилевичем В.М. подано до Київської міської ради заяву про припинення права користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного відповідачі вважають, що подана директором заява свідчить про волевиявлення позивача на відмову від оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 вжито заходів щодо збереження майна боржника, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року № 5011-50/5282-2012 та ухвалою Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року № 5011-50/5282-2012.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012р. у справі №5011-50/5282-2012 відсторонено Базилевича В.М. від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", виконання обов'язків директора товариства покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого - Заєвського В.Г.

Відповідно до ч. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Відповідачами не надано доказів наявності згоди арбітражного керуючого на відмову від права користування земельною ділянкою.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" від 22.08.2012р. звільнено директора Базилевича В.М. та призначено Білодід Г.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012р. відсторонено Білодід Г. М. від посади директора ТОВ "Консультаційне бюро НТТ", виконання обов'язків директора покладено на розпорядника майна - Заєвського В.Г.

20.09.2012р. ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №5011-47/1280-2012 за позовом ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" до Київської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою вжито заходів забезпечення позову та заборонено Київській міській раді вчиняти будь-які дії щодо припинення права користування ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" земельною ділянкою площею 20,4148 га., що знаходиться вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва.

Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам ст. 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою. (п. 5 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»№16 від 26.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, дана ухвала отримана Київською міською радою 20.09.2012р., що вбачається з відмітки на копії ухвали.

Також, 20.09.2012р. представником ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" подано до Київської міської ради повідомлення про те, що відносно земельної ділянки ухвалою суду вжиті заходи забезпечення, якими заборонено вчиняти будь-які дії щодо неї та надано копії ухвал.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Проте, всупереч зазначеним вимогам 20.09.2012р. Київською міською радою прийнято рішення №155/439 «Про передачу публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва».

Посилання представників відповідачів про ненадходження наведених вище судових документів на адресу органу місцевого самоврядування, як на неналежне доведення до відома про існування обмежень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом прийняття рішення, не приймається колегією суддів з огляду на відомості, які містяться у витязі зі стенограми пленарного засідання Київської міської ради від 20.09.2012р., з яких вбачається, що доповідачами Меліховою Т.І. та Закревською Л.О. повідомлялось про наявність ухвал суду, якими заборонено вчиняти дії щодо земельної ділянки. Також, вбачається, що зазначені ухвали були наявні на час обговорення депутатами під час засідання, проте не були взяті до уваги.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на ту обставину, що органом місцевого самоврядування на час прийняття оскаржуваного рішення не враховано наявності ухвал суду про заборону на вчинення будь-яких дій на розпорядження майном боржника, що перебуває у нього в користуванні, а також про заборону на припинення права користування, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення з порушенням норм чинного на момент його прийняття законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Твердження представника відповідача 2, що оскаржуване рішення прийняте за результатами поданої 24.05.2012р. директором ТОВ "Консультаційне бюро НТТ" Базилевським В.М. нотаріально звіреної заяви про відмову від права користування не беруться судом до уваги, оскільки на момент її подання було введено процедуру розпорядження майном, а також заборону на вчинення дій щодо нього.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Враховуючи вище наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті спірного рішення Київською міською радою не враховано положень ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання ухвал суду, які набрали законної сили, а отже рішення від 20.09.2012р. №155/439 «Про передачу публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва» було прийнято всупереч прямій забороні судового акту та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1, п. 1-3, 10 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно п. ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

З врахуванням того, що на думку суду, рішення Київської міської ради №155/8439 від 20.09.2012р. підлягає визнанню недійсним, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, про відсутність у відповідача 2 права користування на вказану земельну ділянку.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на відповідачів (апелянтів).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Київської міської ради та Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд», залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.2012 року по справі № 5011-73/14299-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-73/14299-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

Гончаров С.А.