Ухвала суду № 30804241, 18.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.04.13р. Справа № 904/2523/13За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:244:0001)

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_3, дов. № 1963 від 10.04.2013р.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди землі від 28.11.2006р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1, на 50% земельної ділянки загальною площею 1,7155 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:04:244:0001, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 9374, зареєстрованого Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів за № 040710400015 від 11.01.2007р.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2013р. про порушення провадження у справі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 28.11.2006р. укладено договір оренди землі на 50% земельної ділянки загальною площею 1,7155 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:04:244:0001. Земельна ділянка передана в оренду по фактичному розміщенню виробничої бази терміном на 15 років. Позивач зазначає, що з 2007 року він, як підприємець, вів підприємницьку діяльність шляхом надання в оренду власного нерухомого майна, а саме: 1/2 частки будівель та споруд, розташованих на спірній земельній ділянці. Згідно договору дарування нерухомого майна від 28.02.2013р. ОСОБА_1 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 1/2 частку нерухомого майна - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку, а договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Також, відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Окрім цього, в силу положень ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою. У зв'язку з наведеним, 11.03.2013р. ОСОБА_1 звернувся до голови Дніпропетровської міської ради з проханням вважати припиненим з 28.02.2013р. спірний договір оренди землі та додав до свого звернення підписаний ним акт приймання-передачі земельної ділянки від 11.03.2011р. Оскільки відповідач жодним чином не відреагував на звернення ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі, позивач і звернувся за захистом свого, як вважає позивач, порушеного права до господарського суду.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив. 18.04.2013р. до початку судового засідання у справі від відповідача надійшло письмове клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України. В обґрунтування клопотання про припинення провадження у справі відповідач посилається на ті обставини, що спірний договір оренди землі укладено міською радою з фізичною особою ОСОБА_1, а не з наведеною особою у статусі підприємця. Отже, правовідносини між сторонами договору оренди землі, з яких виник спір, не є господарськими, а відтак спір у даній справі за характером правовідносин не підвідомчий господарському суду.

Третя особа у судове засідання, призначене для розгляду справи, не з'явилась особисто та не забезпечила явку свого повноваженого представника. Відповідно до письмової заяви третьої особи, що надійшла до господарського суду 16.04.2013р., третя особа просить розглянути справу та винести рішення без її участі. Також, відповідно до вказаної заяви третя особа з заявленими позивачем вимогами погоджується та посилається на ті обставини, що з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке третя особа набула за договором дарування, відповідно до положень Податкового кодексу України у неї, починаючи з 28.02.2013р., виник обов'язок сплачувати земельний податок за користування 50% земельної ділянки загальною площею 1,7155 га, кадастровий номер 1210100000:04:244:0001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Окрім цього, ОСОБА_1 також повинен сплачувати орендну плату за ту ж саму земельну ділянку до того часу, поки не буде розірваний договір оренди землі. Отже, щодо спірної земельної ділянки на даний час здійснюється подвійне оподаткування. Також, третя особа пояснила, що між нею та відповідачем відсутні договірні відносини щодо користування спірною земельною ділянкою. 11.03.2013р. третя особа звернулась до відповідача з проханням укласти з нею договір оренди спірної земельної ділянки на тих самих умовах та у тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

28.11.2006р. Дніпропетровська міська рада (орендодавець) та громадянин ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:244:0001.

У вказану дату Договір посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 9374.

11.01.2007р. Договір зареєстровано державним реєстратором за № 040710400015.

Згідно з п. 1.3. Договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 12.10.2006р. № 154/5.

Відповідно до вказаного рішення Дніпропетровської міської ради земельна ділянка площею 1,7155 га (кадастровий номер 1210100000:04:244:0001) передана у спільну оренду строком на п'ятнадцять років гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_1 по фактичному розміщенню виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1; встановлено частки користування земельною ділянкою, які не підлягають окремому відчуженню та виділенню в натурі у спільному землекористуванні гр. ОСОБА_6 50% або 0, 85775 га, гр. ОСОБА_1 50% або 0, 85775 га.

Цільове використання земельної ділянки (УКЦВЗ) 1.10.4 (виробництво будівельних матеріалів) (п. 1.2. Договору).

Договір укладено на п'ятнадцять років (п. 3.1. Договору).

Передбачена Договором земельна ділянка передана в оренду громадянину ОСОБА_1 за актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.11.2006р.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам, наведено у статті 12 ГПК України, першим пунктом частини першої якої визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

участь у спорі суб'єкта господарювання;

наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Наведене відповідає п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" з подальшими змінами.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ГК України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (ч. 5 ст. 3 ГК України).

Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. 3 ГК України).

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (ч. 7 ст. 3 ГК України).

Також, відповідно до ч. 1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Однак, з урахуванням наведеного вище, правовідносинам з оренди землі буде притаманний господарський характер, якщо вони виникли між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди землі, укладеного Дніпропетровською міською радою з громадянином ОСОБА_1 (не суб'єктом господарювання).

Отже, відносини, з яких виник спір, не є правовідносинами господарського характеру, а є цивільно-правовими відносинами, а спір, що виник, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за позовом фізичної особи ОСОБА_1 - сторони за спірним договором оренди землі.

Цільове використання орендованої земельної ділянки - виробництво будівельних матеріалів та сама наявність реєстрації позивача підприємцем не може впливати на суб'єктний склад сторін укладеного договору оренди землі та на характер договірних правовідносин, що виникли на підставі цього договору.

На підставі зазначеного, за характером спірних правовідносин спір за поданою позовною заявою не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи положення ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ч. 3 ст. 80 ГПК України, а також роз'яснення, наведені у п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", понесені позивачем витрати на оплату судового збору відносяться на позивача.

Керуючись п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Судові витрати у справі віднести на позивача.

Суддя Л.А. Коваль